Справа №200/12154/18
Провадження №2з/200/3335/18
24 липня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровську Женеску Е.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції Українипро визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити дії, -
23 липня 2018 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції Українипро визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити дії.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2018 року провадження відкрито у справі у порядку загального позовного провадження.
Разом з позовною заявою позивачем до канцелярії суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно якої позивач просить суд зупинити дії наказу Міністерства юстиції України № 2001/5 від25.06.2018 року “Про тимчасове блокування доступу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно” до набрання законної сили рішенням у даній справі. Зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України відновити доступ приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви зазначає, що для реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:623:0012 вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. Нею були подані Відповідачу всі необхідні документи. Відповідач прийняла документи та відповідну заяву за № 29039286.
Вказана заява не була задоволена, необхідні реєстраційні дії в строк, передбачений законодавством, не проведені. На запит, чому не проводяться відповідні реєстраційні дії, Відповідач повідомила, що у зв'язку з тим часовим блокуванням її доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі наказу Міністерства юстиції України від 25.06.2018 року № 2001/5, завершити реєстраційні дії та надати результат адміністративної послуги по заяві позивача про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку не видається можливим.
Як вбачається із змісту наказу Міністерства юстиції України від 25.06.2018 року № 2001/5 питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають у Відповідача, як державного реєтратора, на розгляді, Міністерством юстиції не вирішувалось.
Не вирішення Мінюстом зазначеного питання порушує права та інтереси осіб, які звернулись з заявами про вчинення реєстраційних дій, внаслідок фактичної неможливості розпоряджатись своїм майном, завершити процедуру реєстрації шляхом звернення до іншого суб'єкта реєстрації прав. Наразі позивач позбавлена можливості вільно розпоряджатись своїм майном, оскільки наказ Міністерства юстиції України від 25.06.2018 року № 2001/5фактично унеможливлює завершення розпочатих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 реєстраційних дій, що, в свою чергу, може нанести збитків ще до вирішення справи по суті.
Вивчивши матеріали цивільної справи, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Забезпечення позову це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до роз'яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, проаналізувавши зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки відносини, які виникли між сторонами спору, стосуються предмету позову, а тому вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.4, 10, 149-153, 157, 258-261 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції Українипро визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити дії - задовольнити.
Зупинити дії наказу Міністерства юстиції України № 2001/5 від25.06.2018 року “Про тимчасове блокування доступу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ” до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України відновити доступ приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також подальшому розгляду справи.
Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляд.
Суддя Е.В. Женеску