Іменем України
22 грудня 2018 року
Київ
справа №826/7430/17
касайційне провадження №К/9901/46720/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» (далі - Товариство) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство) про скасування наказу в частині,
У червні 2017 Товариство звернулось до суду із позовом до Міністерства, у якому просило скасувати наказ Міністерства від 29.09.2017 № 1652 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до Товариства, зазначеного в пункті 81 Додатку до цього наказу Міністерства від 29.09.2017 № 1652 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України».
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06.12.2017 позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.03.2018 рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов залишив без розгляду.
Рішення суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду обґрунтоване тим, що про наявність факту порушення своїх прав та інтересів Товариство могло та повинне було дізнатися у день прийняття оспорюваного наказу - 29.09.2016, оскільки цього дня спірний наказу був оприлюднений на офіційному ВЕБ-сайті Міністерства, доступ до якого не є обмеженим, з урахуванням того, що факт обізнаності Товариства з оспорюваним наказом підтверджується клопотанням, поданим Товариством до Міністерства 21.10.2016, з огляду на що посилання Товариства на те, що порушення його прав відбулося 12.05.2017 після отримання відповіді на його звернення є безпідставними.
Товариство оскаржило зазначене рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 11.04.2018 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У касаційній скаргі Товариство просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме - статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», пункту 4.12 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерство економіки України від 17.04.2000 № 52, статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом), а також права позивача на справедливий захист, оскільки порушення прав Товариства відбулось не на дату прийняття оспорюваного наказу, а внаслідок неприйняття Міністерством жодних рішень після подання Товариством 03.04.2017 та 12.05.2017 матеріалів та звернення з клопотаннями про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції, застосованої наказом Міністерства від 29.09.2017 № 1652 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України».
У відзиві на касаційну скаргу Міністерство просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.12.2018 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив її до розгляду з 18.12.2018.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Товариства та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини дванадцятої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
Пунктами 4.13-4.15 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерство економіки України від 17.04.2000 № 52 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти Міністерству економічного розвитку і торгівлі України матеріали про їх скасування (зміна виду, тимчасове зупинення). Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України матеріали, що підтверджують вжиті ними заходи до приведення зовнішньоекономічної та пов'язаної з нею господарської діяльності у відповідність до норм чинного законодавства, та виходити до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасового зупинення) дії санкцій. Загальний термін розгляду вказаних клопотань та надання відповіді суб'єктові зовнішньоекономічної діяльності про прийняте Міністерством економічного розвитку і торгівлі України рішення не повинен перевищувати тридцять календарних днів. У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного Закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкцій. Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України. Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.
Згідно з частиною першою, абзацом 1 частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату звернення до суду з вказаним позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату звернення до суду з вказаним позовом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Приймаючи рішення про скасування рішення суду першої інстанції та залишення без розгляду адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що про наявність факту порушення своїх прав та інтересів Товариство могло та повинне було дізнатися у день прийняття оспорюваного наказу - 29.09.2016, тоді як звернулосься до суду із даним позовом лише у червні 2017.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції, не надав належної правової оцінки доводам позивача про те, що порушення прав та інтересів Товариства відбулось не у день прийняття оспорюваного наказу, а внаслідок неприйняття Міністерством жодних рішень після подання Товариством 03.04.2017 та 12.05.2017 матеріалів та звернення з клопотаннями про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції, застосованої наказом Міністерства від 29.09.2017 № 1652 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України», оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто факт порушеного права визначається не лише датою відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, у тому числі і щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, визначені статтями 2, 13 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Київський апеляційний адміністративний суд, ухваливши постанову від 06.03.2018 про залишення позову Товариства без розгляду, порушив норми процесуального права, у зв'язку з цим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк