ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2018Справа № 910/13256/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/13256/18
За позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча";
ДоАкціонерного товариства "Українська залізниця";
Простягнення 5 581,79 грн.
без повідомлення учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 5 581,79 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань, зокрема обов'язку доставки ввіреного йому вантажу. Оскільки при прийнятті вантажу було виявлено його нестачу, позивач звернувся до суду з позовом до перевізника залізничним транспортом про відшкодування вартості нестачі вантажу, розраховану в урахуванням граничного розходження і природної втрати під час перевезення.
У позовній заяві позивач клопотав перед судом про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін.
На підтвердження заявлених вимог суду було подано договір про надання послуг перевезення вантажів, комерційні акти, залізничні накладні з відомістю вагонів,, договір поставки, сертифікати якості товару, рахунок-фактуру на оплату товару, платіжне доручення про оплату товару, тощо.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13256/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
Оскільки з 27.11.2018 найменування відповідача було змінено з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на Акціонерне товариство "Українська залізниця", а тому розгляд справи відбувається з урахуванням таких змін (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в матеріалах справи).
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав, проте в установлений строк та поза строком відзив на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не заперечив. Зважаючи на викладене, розгляд і вирішення заявленого спору відбувається за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 166, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.
Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд
14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) укладено договір № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого визначено здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацію перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у вагонах, вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 2.3.2 вказаного правочину передбачено обов'язок виконавця приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно з затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких визначається у додатку до цього договору.
Договір укладено строком до 31.12.2018. (п.12.1договору № 0039/ЦТЛ-2018).
З огляду на встановлений в ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 0039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого одексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) було укладено договір № 245/108/16Сб, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти і оплатити коксову продукцію на умовах, передбачених даним договором.
На виконання договору поставки № 245/108/16СБ (зі змінами та доповненнями), 07.07.2018 на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці надійшов вантаж, а саме кокс доменний, відправником якого є ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод", а одержувачем - позивач, що підтверджується залізничною накладною № 50590793 від 07.07.2018.
На станції одержувача залізницею проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено недостачу, в результаті чого 10.07.2018 в додаток до акту станції Волноваха Донецької залізниці на станції Маріуполь-Сортувальний було складено комерційний акт № 485604/956 про нестачу вантажу в вагоні № 62443762 в кількості 1 150 кг, комерційний акт № 485604/957 про нестачу вантажу в вагоні № 53525275 в кількості 1 300 кг, про що в основній накладній № 50443506 від 28.06.2018 була зроблена відповідна відмітка.
У комерційному акті № 485604/956 зазначено: "навантаження в вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм шапкообразне. Вантаж маркований повздовжньою смугою шириною 400-500 см вздовж вагона вапном. З правого боку по руху поїзда, над 5- люками є виїмка, розміром 3000мм Х 1000 мм Х500мм вглиб вагона. В місцях виїмки маркування порушене. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальне немає".
У комерційному акті № 485604/957 зазначено: " навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-600 мм шапкообразне. Вантаж маркований повздовжньою смугою шириною 400-500 мм вздовж вагона вапном. З правого боку по руху поїзда, над 7 люком є виїмка розміром 100мм Х 100 мм Х 500 мм вглиб вагона. В місцях виїмки маркування порушене. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає".
За твердженнями позивача, відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу в розмірі 5 581,79 грн, заподіяну незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно із залізничною накладною № 50590793 від 07.07.2018.
За таких обставин Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 5 581,79 грн вартості недостачі вантажу, у зв'язку з його незбереженням під час перевезення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Матеріалами справи підтверджується прийняття вантажу до перевезення перевізником - Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" від вантажовідправника - Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення - Маріуполь Сортувальний.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 ст. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У ст. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як встановлено судом вище, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладною № 50590793 виявлено його часткову втрату у вагоні № 62443762, про що складено комерційний акт № 485604/956 про нестачу вантажу у кількості 1 150 кг та у вагоні № 53525275, про що складено комерційний акт № 485604/957 про нестачу вантажу у кількості 1 300кг.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах № 485604/956 та № 485604/957 відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Пунктом "а" ст. 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрачу чи недостачу вантажу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано реєстр виставлених вантажовідправником рахунків з рахунком № 4500071856 від 10.09.2018 на загальну суму 13 833 333,33 грн., рахунок-фактуру від 07.07.2018 № 92096865 на суму 18 573 166,34 грн., сертифікат якості на партію товару № 25446, а також платіжне доручення № 4500071856 від 10.09.2018 на підтвердження здійснення повної оплати переданого до перевезення вантажу.
При цьому, судом враховано, що оскільки положення ст. 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів. За висновками суду, описані первинні документи слід вважати належними та допустимими доказами, що підтверджують вартість відправленого вантажу.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України і ст.ст. 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Розглядаючи заявлений спір, суд зазначає, що позивачем правомірно враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
З урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було коксове вугілля, яке при навантаженні було вологим, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2 % від маси вантажу.
З урахуванням вищевикладеного, фактична нестача вантажу у вагоні № 62643762 становить 294,4 кг та з урахуванням природних втрат - 2 214,64 грн., тоді як у вагоні № 53525275 - 447 кг, що складає 3 367,15 грн.
При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 5 581,79 грн.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні обґрунтовані в розмірі 5 581,79 грн та підлягають повному задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) 5 581 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 79 коп. збитків у зв'язку з втратою вантажу та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко