22.12.2018 м.Дніпро Справа № 904/2305/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 у справі №904/2305/18 (суддя Воронько В.Д., повний текст рішення складений 03.08.2018)
за позовом: Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до відповідча: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
про стягнення 106 227 грн. 05 коп.,
У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (надалі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця") на свою користь 106 227 грн. 05 коп. вартості вагової нестачі сталевого брухту.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 у справі №904/2305/18 позов задоволено; з ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на користь ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" стягнуто 106 227 грн. 05 коп. штрафу та 1 762 грн. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом частково не встановлено ознак незбереженого перевезення з боку залізниці у вигляді поглиблень та відсутність маркування на поверхні вантажу. Вважає, що нестача сталевого брухту в даному випадку може статись внаслідок недовантаження вантажу вантажовідправником та внесення ним недостовірних відомостей про його масу та кількість у залізничну накладну при відправленні.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) та Філією "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (продавець) укладений договір поставки № 3655 від 13.12.2017 (надалі - договір), предметом якого є постачання брухту сталевого виду № 3.
На виконання вказаного договору на адресу покупця 23.12.2017 та 29.12.2017 продавець здійснив відправлення вантажу, а саме:
- за залізничними накладними №№42966028, 42965954 - на адресу позивача зі станцій відправлення Роздільна та Вапнярка на станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці 30.12.2017 прибули вагони №№65887366, 67872374 з вантажем "брухт чорних металів", відправником яких за накладними є Регіональна філія "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";
- за залізничною накладною №36165504 на адресу позивача зі станції відправлення Дубляни-Львівські на станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці 09.01.2018 прибув вагон №68779875 з вантажем "брухт чорних металів", відправником якого за накладною є Регіональна філія "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";
- за залізничною накладною № 53611794 на адресу позивача зі станції відправлення Бахмут на станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці 03.01.2018 прибув вагон №68803279 з вантажем "брухт чорних металів", відправником якого за залізничною накладною є Регіональна філія "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Позивач зазначає у позові, що лише один вагон, а саме №68779875 (поїзд №3575) прибув на станцію призначення у супроводі охорони залізниці.
Вагони були видані вантажоотримувачу - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України зі складанням комерційних актів: №467201/3 від 02.01.2018; №467201/1 від 02.01.2018; №467201/4 від 05.01.2018; №467201/8 від 11.01.2018, в яких зафіксовано ознаки незбереженого перевезення, такі як порушення маркування, поглиблення та недостача.
У комерційному акті № 467201/3 зазначається, що у вагоні № 67872374 маса брутто - 87150 кг, тара за документом - 22550 кг, маса нетто - 64600 кг, що менше, ніж зазначено в документі на 2800 кг.; навантаження нерівномірне над 1-3 вивантажувальними люками нижче бортів 1200 мм, над 4 вивантажувальним люком 1500 мм, маркування ледь помітне; вагон бездверний, люка закриті та укручені дротом; в технічному відношенні вагон справний.
У комерційному акті № 467201/1 зазначається, що у вагоні №65887366 маса брутто - 76100 кг, тара за документом - 23500 кг, нетто - 52600 кг, що менше, ніж зазначено в документі на 9900 кг; навантаження нерівномірне нижче бортів 1500 мм, підкладки не зварені між собою, маркування по всій площі вагона, крім місць заглиблень; над 1 люком праворуч по ходу поїзда заглиблення довжиною 1500 мм, шириною 1400 мм, глибиною 800 мм, ліворуч по ходу поїзда над 1 люком заглиблення довжиною 2000 мм, шириною 1700 мм, глибиною 600 мм.; над 3 люком заглиблення довжиною 900 мм, шириною 1600 мм, глибиною 500 мм.; між 6, 7 люками заглиблення довжиною 1000 мм, шириною 1500 мм, глибиною 1000 мм.; над 6 люком праворуч заглиблення довжиною 1200 мм, шириною 1600 мм, глибиною 700 мм; в місцях заглиблень вантаж марковано вапном; вагон бездверний, люка закриті та укручені дротом; в технічному відношенні вагон справний.
У комерційному акті №467201/4 зазначається, що у вагоні № 68803279 маса брутто - 76750 кг, тара за документом - 20700 кг, маса нетто - 56 050 кг, що менше, ніж зазначено в документі на 1950 кг.; навантаження вантажу нижче бортів на 1200 мм, рівномірне, вантаж не вкритий листами прикриття; вагон бездверний, люка закриті та укручені; в технічному відношенні вагон справний.
У комерційному акті № 467201/8 зазначається, що у вагоні № 68779875 маса брутто - 89100 кг, тара за документом - 20500 кг, нетто - 65600 кг, що менше, ніж зазначено в документі на 2800 кг.; навантаження нижче бортів 1400-1500 мм, маркування ледь помітне; вагон бездверний, люка закриті та укручені дротом; в технічному відношенні вагон справний.
Позивач вважає, що недостача вантажу в спірних вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути вартість недостачі сталевого брухту в сумі 106 227 грн. 05 коп., що і є причиною спору.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірні вагони з брухтом сталевим були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Зважаючи на норми природної втрати (0,5%) відповідальна недостача брухту з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення складає:
- у вагоні №65887366 маса нетто - 62500 кг, норма недостачі - 62500кг x 0,5% = 312,50 кг, відповідальна недостача становить 9900 кг - 312,50 кг = 9 587,50 кг, недостача вантажу становить 62 989 грн. 87 коп. (9587,50 кг х 6 570 грн);
- у вагоні № 67872374 маса нетто - 67400 кг, норма недостачі - 67400кг х 0,5% = 337 кг, відповідальна недостача становить 2800 кг - 337 кг = 2463 кг, недостача вантажу становить 16 181 грн. 91 коп. (2 463 кг х 6 570 грн);
- у вагоні № 68779875 маса нетто - 68 400 кг, норма недостачі - 68 400кг х 0,5% = 342 кг, відповідальна недостача становить 2 800 кг - 342 кг = 2 458 кг, недостача вантажу становить 16 149 грн. 06 коп. (2 458 кг х 6 570 грн);
- у вагоні № 68803279 маса нетто - 58000 кг, норма недостачі - 58 000 кг х 0,5% = 290 кг, відповідальна недостача становить 1 950 кг - 290 кг = 1660 кг, недостача вантажу становить 10 906 грн. 20 коп. (1 660 кг х 6 570 грн).
Отже, загальна сума недостачі вантажу за вагонами №№:65887366, 67872374, 68779875 та 68803279 складає 106 227 грн. 05 коп.
Згідно ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Також, відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Статтею 23 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку (пункт 3.9 роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").
Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість;
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що відправник не вжив належних дієвих заходів щодо забезпечення збереження вантажу під час перевезення за накладними №42965954 та №42966028, оскільки за змістом ст. 31 Статуту залізниць України саме вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. Стосовно ж накладних №53611794 та №36165504 відповідач зазначає, що комерційними актами №467201/4 та №467201/8 ознаки незбереженості вантажу не зафіксовано, вагони №№: 68779875 та 68803279 у комерційному та технічному відношенні під час перевезення були справні, втрата чи нестача вантажу відсутня, тому, за твердженнями відповідача, стягнення з нього вартості нестачі вантажу на підставі ст. 114 Статуту є неправомірними та безпідставними. У зв'язку з цим відповідач вважає, що відправник допустив недовантаження вагонів №№68779875 та 68803279.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони, тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 20.01.1997 №18 вантаж (брухт чорних металів) має супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України.
Позивач сплатив необхідні послуги охорони вантажу залізницею, що підтверджується в графі 33 залізничних накладних №№42966028, 42965954, 36165504 та 53611794. Натомість вбачається порушення зі сторони залізниці своїх обов'язків, оскільки в комерційних актах: №467201/3 від 02.01.2018, №467201/1 від 02.01.2018 та №467201/4 від 05.01.2018 зазначено про відсутність супроводу охороною вантажу за залізничними накладними №№42966028, 42965954, 53611794.
Окрім того, не зважаючи на те, що у деяких вагонах не виявлено пошкоджень їх рухомого складу, комерційними актами зафіксовано значне зменшення маси вантажу відносно тієї, яка була зазначена у накладних при прийнятті сталевого брухту до перевезення. В залізничних накладних вказано, що перевозився брухт чорного металу виду 3 та 3А, який відповідно до ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови" може мати достатньо великі габарити, що виключає його рівне розміщення. Такого роду вантаж як брухт за своєю фізичною характеристикою не є однорідним, а тому може не прилягати щільно один до одного, що зумовлює зміну свого положення під час руху потяга. Враховуючи вид вантажу, складно визначити збереження його рівномірності при перевезенні, положення якого може змінюватися, однак маса вантажу, внаслідок його властивостей не може значною мірою змінитися при збереженому перевезенні та наявності належного супроводу його охорони.
В залізничній накладній № 36165504 вказано, що у вагоні №68779875 вантаж помаркований білим вапном, а в комерційному акті №467201/8 зазначено, що маркування вантажу ледь помітне. За відсутності іношої інформації з цього питання, колегія суддів не має можливості встановити причини порушення його видимості - сторонній вплив, вилучення елементів металобрухту тощо, і як наслідок, порушення рівномірності нанесення маркування.
В залізничній накладній №53611794 щодо вагону №68803279 інформація про маркування вантажу вапном відсутня, тому у відповідному комерційному акті також не зазначено про цілісність чи порушення маркування.
У накладній №53611794 (вагон №68803279) відповідачем зазначено про здійснення ним переадресації вантажу за вагою першого відправника - Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно, у комерційному акті №467201/4 (вагон №68803279) є відмітка про відсутність супроводу охорони залізниці.
З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач не надав належних доказів, які б свідчили про відсутність вини залізниці у частковій втраті вантажу, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що з відповідача стягується штраф, а не вартість вагової недостачі продукції, але зазначена помилка не результат вирішення спору не вплинула.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для покладення відповідальності за вагову нестачу вантажу на залізницю; підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов'язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 у справі № 904/2305/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду з підстав, встановлених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд