проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"18" грудня 2018 р. Справа № 913/289/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є. , суддя Чернота Л.Ф.
за участі секретаря судового засідання Казакової О.В.,
за участі представників:
позивача - не з'явився;
третя особа - не з'явився;
відповідачів - 1) не з'явився; 2) ОСОБА_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №152 від 14.11.1997; довіреність № 19/3-02/176 від 29.08.18;
прокурора - Перегонцева Н.С., посвідчення № 044395 від 04.10.16 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області (вх. № 681Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 20 вересня 2018 року (повний текст складено 27.09.2018) у справі № 913/289/18
за позовом Керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковської районної ради Луганської області, смт Новопсков Луганської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новопсковської районної ради Луганської області, с. Новобіла Новопсковського району Луганської області,
до: 1) Відділу освіти Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, смт Новопсков Луганської області;
2) Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ;
про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення,
У червні 2018 року керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковської районної ради Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Відділу освіти Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області та ПАТ “Державний ощадний банк України”, в якій просить: 1) визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ району від 03.07.2017, а саме: частини нежитлового приміщення площею 28,10 кв. м, розташованого на 1-му поверсі будівлі інтернату ОСОБА_2 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новопсковської районної ради Луганської області за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Новобіла, вул. Центральна, буд. 39, що знаходиться на балансі Відділу освіти Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області; 2) зобов'язати ПАТ “Державний ощадний банк України”, філія Луганське обласне управління АТ “Ощадбанк” звільнити майно, яке є об'єктом оренди за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ району від 03.07.2017, та повернути зазначене майно балансоутримувачу - Відділу освіти Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, шляхом підписання акту прийому-передачі.
В процесі розгляду справи Господарським судом Луганської області ухвалою від 20.06.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Новопсковської районної ради Луганської області.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.09.2018 у справі № 913/289/18 (суддя Зюбанова Н.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Заступник прокурора Луганської області 17.10.2018, тобто в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, засобами поштового зв'язку звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, стягнути з 1-го та 2-го відповідачів судовий збір за подання позову в сумі 3524,00 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 5286,00 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розпорядження Новопсковської районної ради №72 від 03.07.2017 вичерпало свою дію внаслідок його виконання, тому скасування (визнання недійсним) такого акта не породжує і не могло б породити жодних наслідків, а відтак його чинність чи нечинність на будь-який час не мала значення для вирішення питання про недійсність оспорюваного правочину.
Також вказує на те, що, виходячи зі змісту 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» передача будь-яких приміщень навчальних закладів в оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності, не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом. Однак, відповідно до умов спірного договору частина приміщення будівлі інтернату ОСОБА_2 ЗОШ передано другому відповідачу для здійснення банківських послуг, що жодним чином не пов'язано із освітнім процесом.
Окрім цього, звертає увагу на те, що в порядку ст. 169 ГПК України, прокурором 10.09.2018 № 05/100-1307 вих. №18 надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії запиту Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури № 05/100-1166 вих. 18 від 10.08.2018 та відповіді Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області № 11447/111/40-2018 від 07.09.2018, з обґрунтуванням причин неможливості подати докази у встановлений строк. Однак судом першої інстанції вказані документи безпідставно не було прийнято до розгляду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 у справі № 913/289/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Луганської області та встановлено іншим учасникам справи (позивачу - Новопсковській районній раді Луганської області, 1-му відповідачу - Відділу освіти Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, 2-му відповідачу - ПАТ “Державний ощадний банк України” та третій особі - ОСОБА_2 загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Новопсковської районної ради Луганської області) строк для надання відзивів на апеляційну скаргу, з наданням доказів надсилання (надання) іншим учасникам справи копій відзивів та доданих до них документів.
На виконання зазначеної ухвали позивач - Новопсковська районна рада Луганської області надала відзив на апеляційну скаргу, в якій не погоджується з доводами прокурора, викладеними в апеляційній скарзі, просить рішення Господарського суду Луганської області від 20.09.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Також просить розглядати справу без участі представника Новопсковської районної ради Луганської області за наявними у справі матеріалами.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що спірна будівля використовувалась за призначенням як пришкільний інтернат до 1985 року, який було закрито наказом директора по ОСОБА_2 середній школі від 01.09.1985 № 2 з 01.09.1985 у зв'язку з відсутністю контингенту. З моменту закриття пришкільного інтернату, тобто вже більше 30 років, частина приміщення, яка на даний час орендується ПАТ «Державний ощадний банк України», не використовувалась за призначенням у навчально - виховній роботі, що призводило до її руйнації. Відсутність погреби для навчального процесу школи та тривале невикористання цього приміщення за призначенням мало наслідком те, що при оціночній вартості в сумі 44482 грн, переданого в оренду вбудованого нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: Луганська область, с. Новобіла, вул. Центральна, 39, Орендар - ПАТ «Державний ощадний банк України» поніс затрати на ремонт цього приміщення у сумі 49998,67 грн, яка перевищує його оціночну вартість.
Вказані обставини, на думку Новопсковської районної ради Луганської області, свідчать про відсутність підстав для подачі прокурором позову у даній справі, оскільки він не обумовлений необхідністю захисту економічних інтересів держави, оскільки інтереси держави та територіальної громади будуть нести збитки внаслідок подальшої руйнації спірної будівлі, у разі визнання договору оренди недійсним.
Також зазначає, що норми ч. 4 ст. 61 Закону України «Про освіту» та частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" дозволяють надавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
1-й відповідач - Відділ освіти Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 20.09.2018 залишити без змін. Також просить розглядати справу без участі представника Відділу освіти Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області за наявними у справі матеріалами.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що за відсутності жодних доказів факту погіршення соціально-побутових умов працівників закладу освіти, учнів, внаслідок укладання спірного договору оренди, зокрема через неможливість подальшого використання об'єкту оренди з метою виконання обумовлених навчально-виховним процесом функцій, відсутні достатні підстави для ствердження про порушення ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".
Також вказує на те, що ч. 4 ст. 61 Закону України «Про освіту» та частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Окрім цього, зазначає, що відділення АТ «Ощадбанк» обслуговує зарплатно-картковий проекту для працівників школи та основну масу пенсіонерів та громадян, які отримують допомогу по безробіттю, при народженні дитини, надають послуги мешканцям найближчих сіл віддалених від районного центру. При цьому послугами цього відділення банку, яке розміщене у спірному приміщенні, користуються як мешканці с. Новобіла, так і мешканці найближчих сіл Козлове, Світле, Трембачеве, які віддалені від районного центру як і с. Новобіла, і позивач, в інтересах якого прокурор подав позов, зазначений позов не підтримує, що свідчить про відповідність спірного договору суспільному інтересу жителів відповідної громади та навчального закладу.
2-й відповідач - ПАТ “Державний ощадний банк України” на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Луганської області від 20.09.2018 залишити без змін.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що за відсутності жодних доказів факту погіршення соціально-побутових умов працівників закладу освіти, учнів внаслідок укладання спірного договору оренди, зокрема через неможливість подальшого використання об'єкту оренди з метою виконання обумовлених навчально-виховним процесом функцій, відсутні достатні підстави для ствердження про порушення ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".
Також вказує на те, що відповідно до ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" додатковими джерелами фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти є, зокрема, кошти, одержані від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. До того ж, частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", яка є чинною та обов'язковою до виконання відповідно до статті 117 Конституції України, передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Також звертає увагу на те, що відділення АТ «Ощадбанк», яке розташоване у спірному приміщенні, обслуговує зарплатно-картковий проект для працівників школи та основну масу пенсіонерів та громадян, які отримують допомогу по безробіттю, при народженні дитини, надають послуги мешканцям найближчих сіл віддалених від районного центру. При цьому послугами цього відділення банку, яке розміщене у спірному приміщенні, користуються як мешканці с. Новобіла, так і мешканці найближчих сіл Козлове, Світле, Трембачеве, які віддалені від районного центру як і с. Новобіла, і позивач, в інтересах якого прокурор подав позов, зазначений позов не підтримує. Вказана обставина свідчить про те, що спірний договір відповідає суспільному інтересу жителів відповідної громади та держави.
3-я особа - ОСОБА_2 загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новопсковської районної ради Луганської області на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Луганської області від 20.09.2018 залишити без змін. Також просить розглядати справу без участі представника ОСОБА_2 загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новопсковської районної ради Луганської області за наявними у справі матеріалами.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що за відсутності жодних доказів факту погіршення соціально-побутових умов працівників закладу освіти, учнів внаслідок укладання спірного договору оренди, зокрема через неможливість подальшого використання об'єкту оренди з метою виконання обумовлених навчально-виховним процесом функцій, відсутні достатні підстави для ствердження про порушення ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".
Також вказує на те, що відповідно до ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" додатковими джерелами фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти є, зокрема, кошти, одержані від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. До того ж, частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", яка є чинною та обов'язковою до виконання відповідно до ст. 117 Конституції України, передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Також звертає увагу на те, що відділення АТ «Ощадбанк», яке розташоване у спірному приміщенні, обслуговує зарплатно-картковий проекту для працівників школи та основну масу пенсіонерів та громадян, які отримують допомогу по безробіттю, при народженні дитини, надають послуги мешканцям найближчих сіл віддалених від районного центру. При цьому послугами цього відділення банку, яке розміщене у спірному приміщенні, користуються як мешканці с. Новобіла, так і мешканці найближчих сіл Козлове, Світле, Трембачеве, які віддалені від районного центру як і с. Новобіла, і позивач, в інтересах якого прокурор подав позов, зазначений позов не підтримує. Вказана обставина свідчить про те, що спірний договір відповідає суспільному інтересу жителів відповідної громади та держави.
17.12.2018 у зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 913/289/18 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.
Враховуючи викладене та зважаючи на приписи ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги позивача розпочався спочатку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 розгляд справи було призначено на 18.12.2018 об 11:00 год.
Прокурор в судовому засіданні 18.12.2018 підтримав апеляційну скаргу.
Представник другого відповідача в судовому засіданні 18.12.2018 підтримав доводи, викладені в у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
Представники позивача, третьої особи та першого відповідача в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення № 6102226613217, № 6102226613209 та № 6102226613195 про вручення їм копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників зазначених учасників процесу відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення прокурора та представника другого відповідача, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах на апеляційну скаргу доводи сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи, заступником голови Новопсковської районної ради ОСОБА_3 було видане розпорядження від 03.07.2017 № 72 «Про надання згоди на передачу в оренду частини нежитлового приміщення будівлі інтернату ОСОБА_2 ЗОШ 1-111 ст. філії - Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк» ПАТ «Державний ощадний банк України», яким надано згоду відділу освіти Новопсковської районної державної адміністрації на передачу спірного приміщення в оренду другому відповідачу.
Розпорядження заступника голови Новопсковської районної ради від 03.07.2017 року №72 було погоджене на дев'ятнадцятій сесії районної ради рішенням районної ради від 12.12.2017 року №19/11 «Про погодження розпорядження заступника голови районної ради від 03.07.2017 №72 «Про надання згоди відділу освіти Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області на передачу в оренду частини нежитлового приміщення будівлі інтернату ОСОБА_2 ЗОШ 1-111 ст. філії - Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк» Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Крім того, між Відділом освіти Новопсковської РДА Луганської області, орендодавцем, та Публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії - Луганського обласного управління АТ “Ощадбанк”, орендарем, було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ району від 03.07.2017, за умовами якого у орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення будівлі інтернату ОСОБА_2 ЗОШ, розміщеної за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Новобіла, вул. Центральна, 39 (на 1-му поверсі), що знаходиться на балансі 1-го відповідача.
У п. 1.2 договору зазначено, що майно передається в оренду з метою розміщення ТВБ відділення № 10012/053 філії ЛОУ ПАТ “Ощадбанк”.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата становить 1482,73 грн на місяць.
Строк дії договору - з 03.07.2017 по 01.07.2020 (п. 10.1 договору).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор в обґрунтування позову посилається на те, що договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ району від 03.07.2017, який укладений відповідачами, фактично змінено цільове призначення частини приміщення загальноосвітнього закладу та визначено його використання для одержання прибутку від надання банківських послуг, тобто для проведення господарської діяльності орендарем, що не стосується навчально-виховного процесу, у зв'язку з чим суперечить вимогам ч. 5 ст. 63 Закону України “Про освіту” та ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що:
- розпорядження Новопсковської районної ради від 03.07.2017 № 72, яким було надано згоду орендодавцеві на передачу в оренду частини нежитлового приміщення будівлі інтернату ОСОБА_2 ЗОШ I-III ступенів, не скасоване та відповідає правовому режиму орендованого майна, яке знаходиться на балансі навчального закладу, заснованого на комунальній власності;
-укладання оспорюваного договору оренди від 03.07.2017 погоджено органом, який управляє майном та керується Положенням про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Новопсковського району, затвердженого рішенням Новопсковської районної ради від 27.05.2011 № 7/9;
-спірна будівля не використовувалась більше 30 років через закриття інтернату, який було в ній розташовано, вказане приміщення, яке перебувало у критичному стані, після укладення спірного договору оренди відремонтоване орендарем. При цьому норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту", Закону України "Про вищу освіту", постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", у їх системному поєднанні, дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об'єкти тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
-користування послугами ТВБВ № 10012/053 філії ЛОУ ПАТ “Ощадбанк” відбувається не тільки мешканцями села Новобіла, але й навколишніх сіл Козлове, Світле, Павленкове, Трембачеве, що, на думку суду, має важливе соціальне значення та відповідає економічним інтересам держави, територіальної громади та орендаря.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується із таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі ГК) визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
У відповідності з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Підставою недійсності правочину відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Слід зазначити, що, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.
Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
Статтею 61 цього ж Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.
При цьому, ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.
В ч. 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Метою ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" є недопущення такого використання об'єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об'єкту з огляду на освітній, навчально-виховний, навчально-виробничний, науковий характер діяльності закладу освіти.
Частиною 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХІІ , згідно з якою не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” (об'єкти освіти, що мають загальнодержавне значення).
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.
Частиною 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об'єкт освіти - це не лише навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.
Окрім цього, частиною 4 ст. 61 Закону України № 1060 передбачено, що додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання: дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески.
До того ж, частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року № 796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", яка є чинною, передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими
Зі змісту вказаних норм випливає, що норми чинного законодавства у їх системному поєднанні дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об'єкти тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
З матеріалів справи вбачається, що на території ОСОБА_2 середньої школи діяв пришкільний інтернат, який був розміщений у спірній будівлі.
Підтвердженням того, що спірна будівля планувалась та будувалась саме з метою використання її як інтернату, є надані керівником Старобільської місцевої прокуратури до позовної заяви копія Свідоцтва про право власності на будівлю ОСОБА_2 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 16.05.2012 року серії САА № 948175 та копія Звіту про оцінку індивідуально визначеного майна, у висновках якого зазначена будівля інтернату (1980 року вводу в експлуатацію).
Спірна будівля використовувалась за призначенням як пришкільний інтернат до 1985 року.
Згодо, наказом директора по ОСОБА_2 середній школі від 01.09.1985 року №2 було закрито пришкільний інтернат ОСОБА_2 середньої школи з 01.09.1985 року у зв'язку з відсутністю контингенту.
Відсутність потреби для навчального процесу школи та тривале невикористання цього приміщення за призначенням призвело до того, що при оціночній вартості в сумі 44482 грн, переданого в оренду вбудованого нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: Луганська область, с. Новобіла, вул. Центральна, 39, Орендар - ПАТ «Державний ощадний банк України» поніс затрати на ремонт цього приміщення у сумі 49998,67 грн, яка перевищує його оціночну вартість.
Також слід зазначити, що спірна будівля має не лише окремий вхід, а й окремий вхід на територію, яка прилягає до школи, тобто прохід до орендованого приміщення проходить не через шкільний двір, а окремо від нього, про що свідчить додане до справи фото об'єкта оренди (арк. справи 74, т. 2), а тому розміщення в цьому приміщенні підрозділу Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» ПАТ «Державний ощадний банк України» не впливає та не може впливати на навчальний процес.
Таким чином, спірна будівля на час укладення спірного договору не використовувалась в навчальному процесі тривалий час і до укладення спірного договору оренди перебувала у критичному стані, тоді як її передання в оренду другому відповідачу сприяло покращенню якісних її характеристик через здійснений орендарем ремонт приміщення. До того ж оренда другим та жодним чином не вплинуло на навчально- виховний процес у школі.
Щодо Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, на порушення яких в позовній заяві посилався прокурор, то слід зазначити про таке.
Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
Однак вказані державні санітарні норми є подзаконними нормативним правовим актом, який не може суперечити закону та постанові Кабінету Міністрів як актам вищої юридичної сили.
Крім того, ДСанПіН 5.5.2.008-01 затверджений постановою головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63, тоді як постанова Кабінету Міністрів України № 796 щодо надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень І площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності датована 27 серпня 2010 року.
Отже господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладення спірного договору не суперечило нормам чинного законодавства.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній в у постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2017 у справі № 911/1633/16 та у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 908/457/17 та від 07.03.2018 у справі № 904/3956/17 .
Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 pоку, було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Концепція “майна” в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися “правом власності”, а відтак, і “майном”, До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі “Іатрідіс проти Греції” від 25.03.1999, заява № 311107/96, п. 54).
Так, в рішенні у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece [GC], no. 31107/96, ECHR 1999-II) про оскарження відмови органів влади повернути орендований кінотеатр, Суд встановив порушення прав заявника на власність, які гарантуються статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Також слід заначити, що підставою позову прокурора, на його думку, є порушення, допущені Відділом освіти Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області при укладенні із другим відповідачем спірного договору, тобто за відсутності порушень з боку набувача права оренди - Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”.
Разом з цим, згідно із правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119) (п.70).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII) (п.71).
Отже відповідач, доклавши матеріальних зусиль та витративши час, отримавши від заступника Новопсковської районної ради розпорядження від 03.07.2017 № 72, яке було погоджене на дев'ятнадцятій сесії районної Новопсковської районної ради рішенням районної ради від 12.12.2017 № 19/11, та уклавши на підставі зазначених актів державного органу спірний договір оренди, отримав право на мирне володіння своїм майном, яке є непорушним та розраховував на юридичну визначеність у орендних правовідносинах, яка є складовою частиною принципу «верховенства права».
При цьому, навіть у разі наявності порушень з боку орендодавця - державного органу, орендар не повинен був би нести негативні наслідки таких порушень.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Ісмаїлов проти Російської Федерації» наголошує на одному з обов'язкових критеріїв правомірності втручання у право мирного володіння майном - його «пропорційності», «справедливій рівновазі» між суспільним та приватним інтересами. Складові цього критерію не є універсальними (абсолютними), оскільки не існує чіткого, виключного переліку обставин, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення цієї «справедливої рівноваги».
Як вже зазначалося, спірне приміщення в навчальному процесі не використовується, до його оренди другим відповідачем, який покращив вказаного стан приміщення, воно знаходилось в критичному стані.
При цьому, внаслідок укладеного спірного договору позивач - державний орган отримує орендну плату.
До того ж позивач є тим державним органом, в інтересах якого прокурором подано позов, однак заначений позов прокурора він не підтримує.
Окрім цього, відділення АТ «Ощадбанк» обслуговує зарплатно-картковий проекту для працівників школи та основну масу пенсіонерів та громадян, які отримують допомогу по безробіттю, при народженні дитини, надають послуги мешканцям найближчих сіл віддалених від районного центру. При цьому послугами цього відділення банку, яке розміщене у спірному приміщенні, користуються як мешканці с. Новобіла, так і мешканці найближчих сіл Козлове, Світле, Трембачеве, які віддалені від районного центру як і с. Новобіла.
Статтею 5 ГПК України передбачено, що господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Проте, прокурором при поданні позову не врахував, що укладення спірного договору відповідає економічним та соціальним інтересам позивача - державного органу, мешканців відповідної територіальної громад, а також економічним інтересам другого відповідача.
Отже, вказані обставини свідчать про те, що укладення спірного договору відповідає суспільним інтересам, а позов прокурора носить суто формальний характер, а тому його подання суперечить принципам «пропойційності» та «справедливої рівноваги» між суспільними та приватним інтересами.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 26.09.2018 по справі № 641/11590/15-ц зазначив, що однією з аксіом цивільного законодавства є : «Plaquit in omnibus rebus praecipium esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає : «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону».
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Прокурор в апеляційній скарзі як на порушення судом норм процесуального права вказує на те, що , що в порядку ст. 169 ГПК України, прокурором 10.09.2018 № 05/100-1307 вих. № 18 надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії запиту Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури № 05/100-1 І66 вих. 18 від 10.08.2018 та відповіді Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області № 11447/111/40-2018 від 07.09.2018, з обґрунтуванням причин, з яких докази не можливо було подати у встановлений строк. Однак судом першої інстанції вказані документи безпідставно не було прийнято до розгляду.
Колегія суддів вважає такі посилання прокурора необґрунтованими, зважаючи на таке.
Відповідно ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, шо особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У вказаному вище клопотанні прокурор посилався на те, що прокуратурою запит на отримання інформації від Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області було відправлено адресату 10.08.2018, тобто до закінчення підготовчого провадження, тоді як відповідь Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області № 11447/111/40-2018 від 07.09.2018 надійшла на адресу прокуратури після закінчення підготовчого провадження лише 07.09.2018. Однак прокурором не наведено жодних доводів неможливості подання запиту до Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області раніше 10.08.2018, зокрема, при подачі у червні 2018 року позову у даній справі, а тому твердження про те, що прокуратурою вжито всіх залежних від неї дій є необґрунтованим.
Також прокурор не обґрунтував, яким чином вказаний документ, який містить лише правову позицію органу поліції, містить обставини, які мають значення для визнання спірного договору недійсним.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги
Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 20 вересня 2018 року у справі № 913/289/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.12.2018.
Головуючий суддя Н.М. Пелипенко
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Л.Ф. Чернота