проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" грудня 2018 р. Справа № 905/729/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю, свідоцтвом;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Лиман, Донецька область вх. № 294 Д/З на рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2018 р. у справі № 905/729/18 (суддя - Чернова О.В., повний текст складено та підписано 04.09.2018 р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м. Курахове, Донецька область
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Лиман, Донецька область
про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 773 765,72 грн.
14.04.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (далі - ТОВ «ДТЕК Східенерго», позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця», відповідач) 773 765,72 грн. вартості нестачі вугілля.
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.08.2018 р. у справі № 905/729/18 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто збитки у вигляді нестачі у розмірі 773 765,72 грн., а також витрати на оплату судового збору у розмірі 11 606,49 грн.
Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог, та зокрема, відсутністю пропуску позовної давності при зверненні позивача до суду, про застосування якої заявлено відповідачем на стадії підготовчого провадження.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.09.2018 р. виправлено описку у вступній частині рішення щодо зазначення прізвища, ініціалів представника відповідача та документів, які підтверджують його повноваження.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ДТЕК Східенерго» до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 773 765,72 грн. відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Посилаючись на п. 4.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», відповідач стверджує, що перебіг строку починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду.
За доводами відповідача, згідно з ч. 4 ст. 315 ГК України для пред'явлення заявником до перевізника позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, ст. 136 Статуту залізниць України (далі - Статут залізниць), якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Таким чином, відповідач вважає, що з огляду на положення ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць, позовна давність пов'язана з днем настання подій, що є підставою для подання позову - з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його нестачі, засвідченої комерційними актами. Комерційні акти складені 27.01.2017 р., 19.02.2017 р., 23.02.2017 р., 28.02.2017 р., тому позивач мав право на пред'явлення претензії в строк: до 27.07.2017 р., до 19.08.2017 р., до 23.08.2017 р., до 28.08.2017 р., відповідно. На думку відповідача, оскільки позивач не скористався правом на пред'явлення претензії розпочався перебіг позовної давності, який сплинув, відповідно 27.01.2018 р., 19.02.2018 р., 23.02.2018 р., 28.02.2018 р.
ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 315 ГК України та ст. 267 ЦК України не застосував позовну давність та не відмовив у задоволенні позовних вимог.
27.09.2018 р. на електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду позивачем надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «ДТЕК Східенерго» стверджує, що враховуючи наданий законодавцем шестимісячний термін для пред'явлення претензії, трьохмісячний термін для розгляду заявленої претензії, та подальше право на судовий захист протягом 6 місяців з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для відповіді, загальна позовна давність для звернення до суду з відповідним позовом до залізниці становить 15 місяців. Даний відзив отримано судом апеляційної інстанції у паперовій формі 28.09.2018 р.
На виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 р. позивачем 22.11.2018 р. на електронну адресу суду надіслано пояснення, які не підписані електронним цифровим підписом представника. 28.11.2018 р. через канцелярію Східного апеляційного господарського суду зазначені письмові пояснення відповідача надійшли в паперовій формі.
У письмових поясненнях від 21.11.2018 р. позивач вважає, що посилання відповідача в комерційних актах: БМ № 732336/1, АQ № 652205/6, АQ № 652202/3, АQ № 652203/4 на оформлення залізницею досильних накладних: № 48025910 від 26.01.2017 р., № 48442180 від 18.02.2017 р., № 48605943 від 22.02.2017 р., № 48709083 від 27.02.2017 р. є належним доказом, який підтверджує приймання відповідачем вантажу до перевезення.
Крім того, позивач зазначає, що неодноразово звертався з листами до відповідача з метою отримання інформації про місцезнаходження вагонів і дату поставки вантажу, у відповідь на які відповідач листами б/н від 02.04.2017 р., б/н від .28.04.2017 р., № НГ-НЗ-1-06/1634 від 09.08.2017 р. підтверджував складання досильних накладних на вагони, інформував про місцезнаходження і стан вагонів.
18.12.2018 р. від відповідача, на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 р., надійшли пояснення № 2022/1076 від 11.12.2018 р. щодо правовідносин сторін у справі.
Представник позивача у судові засідання не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» зі станції відправлення Дар'євка Донецької залізниці за залізничною накладною № 53695649 від 11.01.2017 р. на станцію Городній Донецької залізниці здійснило відправлення 10 вагонів з вантажем - антрацит на адресу ДТЕК Луганська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго».
Відповідно до зазначеної накладної вантажовідправником у вагоні № 67919589 зазначено масу вантажу 71 000 кг; у вагоні № 60503661 - 70 000 кг; у вагоні № 60445152 - 70 000 кг; вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, про що у зазначеній накладній зроблено відповідний запис.
Згідно з графою 26 «спосіб визначення маси» - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т), заводський № 002917.
Після прибуття рухомого складу вагонів, зазначених у залізничній накладній № від 53695649 від 11.01.2017 р. залізницею складено комерційний акт БМ № 732336/1 від 27.01.2017 р., відповідно до якого при прийманні потягу 8854 в накладній, яка вказана на лицьовій стороні акту, зазначено 10 вагонів, фактично прибуло 7 вагонів, вагони 60445152, 60503661, 67919589 не прибули. Вагони відчеплені по станції Дар'ївка Донецької залізної дороги та оформлені досилання відповідно 53718888, 53856813, 48025910 від 26.01.2017 р.
Даний комерційний акт підписано: в графі «завідуючий вантажним двором (пакгаузом, контейнерним майданчиком, сортувальною платформою; ст. прийомоздавальник)» агентом комерційним ОСОБА_2, начальником станції ОСОБА_3А,, прийомоздавальником агентом комерційним ОСОБА_4, вантажоотримувачем ОСОБА_5
18.02.2017 р. ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» зі станції відправлення Довжанська Донецької залізниці за залізничною накладною № 48536650 від 18.02.2017 р. на станцію Городній Донецької залізниці здійснило відправлення 11 вагонів з вантажем - антрацит на адресу ДТЕК Луганська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго».
Відповідно до зазначеної накладної вантажовідправником у вагоні № 64098213 зазначено масу вантажу 69 500 кг; у вагоні № 56218753 - 70 000 кг; вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, про що у зазначеній накладній зроблено відповідний запис.
Згідно з графою 26 «спосіб визначення маси» - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т), заводський № 060601325 ВВЭТ-150.
Після прибуття рухомого складу вагонів, зазначених у залізничній накладній № 48536650 від 18.02.2017 р. залізницею складено комерційний акт АQ № 652205/6 від 19.02.2017 р., відповідно до якого при прийманні та перевірці потягу 3106 в накладній, яка вказана на лицьовій стороні акту, зазначено 11 вагонів, фактично прибуло 10 вагонів, вагон № 64098213 не прибув, вагон відчеплений по ст. Довжанська і оформлена досилка 48442180 від 18.02.2017 р.
Даний комерційний акт підписано: в графі «завідуючий вантажним двором (пакгаузом, контейнерним майданчиком, сортувальною платформою; ст. прийомоздавальник)» агентом комерційним ОСОБА_2, начальником станції ОСОБА_3А,, прийомоздавальником агентом комерційним ОСОБА_6, вантажоотримувачем ОСОБА_7
21.02.2017 р. ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» зі станції відправлення Довжанська Донецької залізниці за залізничною накладною № 48587042 від 21.02.2017 р. на станцію Городній Донецької залізниці здійснило відправлення 2 вагонів з вантажем - антрацит на адресу ДТЕК Луганська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго».
Відповідно до зазначеної накладної вантажовідправником у вагоні № 55096234 зазначено масу вантажу 70 000 кг; вантаж у вагон завантажено вантажовідправником, про що у зазначеній накладній зроблено відповідний запис.
Згідно з графою 26 «спосіб визначення маси» - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т), заводський № 060601325 ВВЭТ-150.
Після прибуття рухомого складу вагонів, зазначених у залізничній накладній № 48587042 від 21.02.2017 р. залізницею складено комерційний акт АQ № 652202/3 від 23.02.2017 р., відповідно до якого при прийманні потягу 3110 в накладній, яка вказана на лицьовій стороні акту, зазначено 2 вагони, фактично прибув 1 вагон, вагон № 55096234 не прибув, вагон відчеплений по ст. Довжанська і оформлена досилка 48605943 від 22.02.2017 р.
Даний комерційний акт підписано: в графі «завідуючий вантажним двором (пакгаузом, контейнерним майданчиком, сортувальною платформою; ст. прийомоздавальник)» агентом комерційним ОСОБА_2, начальником станції ОСОБА_3А,, прийомоздавальником агентом комерційним ОСОБА_6, вантажоотримувачем ОСОБА_8
27.02.2017 р. ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» зі станції відправлення Довжанська Донецької залізниці за залізничною накладною № 48707939 від 27.02.2017 р. на станцію Городній Донецької залізниці здійснило відправлення 6 вагонів з вантажем - антрацит на адресу ДТЕК Луганська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго».
Відповідно до зазначеної накладної вантажовідправником у вагоні № 56936826 зазначено масу вантажу 70 000 кг; вантаж у вагон завантажено вантажовідправником, про що у зазначеній накладній зроблено відповідний запис.
Згідно з графою 26 «спосіб визначення маси» - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т), заводський № 081001656 ВВЭТ-150.
Після прибуття рухомого складу вагонів, зазначених у залізничній накладній № 48707939 від 27.02.2017 р. залізницею складено комерційний акт АQ № 652203/4 від 28.02.2017 р., відповідно до якого при прийманні потягу 3108 в накладній, яка вказана на лицьовій стороні акту, зазначено 6 вагонів, фактично прибуло 5 вагонів, вагон № 56936826 не прибув, вагон відчеплений по ст. Довжанська і оформлена досилка 48709083 від 27.02.2017 р.
Даний комерційний акт підписано: в графі «завідуючий вантажним двором (пакгаузом, контейнерним майданчиком, сортувальною платформою; ст. прийомоздавальник)» агентом комерційним ОСОБА_2, начальником станції ОСОБА_3А,, прийомоздавальником агентом комерційним ОСОБА_9, вантажоотримувачем ОСОБА_10
Докази звернення позивача до ДП «Донецька залізниця» як до перевізника при здійсненні відправлення вантажу за 4-ма зазначеними залізничними накладними, які б свідчили про пред'явлення позову у даній справі до неналежного відповідача - ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» в матеріалах справи відсутні, що сторонами не спростовано.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 110 Статуту залізниць визначено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць. Згідно з частиною 2 цієї ж статті за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічна норма міститься у ст. 113 Статуту залізниць.
Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Частиною першою ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002 р.
За п. 4 Правил складання актів, комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Статтею 130 Статуту залізниць встановлено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На стадії підготовчого провадження відповідачем заявлено клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі № 905/729/18 на 30 днів, до якого додано заяви № 2022/440 від 07.06.2018 р., № 2022/447 від 08.06.2018 р., № 2022/448 від 08.06.2018 р., № 2022/449 від 08.06.2018 р. про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов'язаннями, адресовані президенту Донецької ТТП.
В обґрунтування зазначено клопотання відповідач посилався на те, що спірний вантаж не було доставлено позивачу через наявність форс-мажорних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що нестача спірного вантажу мала місце не з вини перевізника, зокрема, сертифікату ТТП, який засвідчує неможливість виконання перевізником зобов'язань щодо перевезення втрачених вагонів.
В накладних № 53695649 від 11.01.2017 р., № 48536650 від 18.02.2017 р., № 48587042 від 21.02.2017 р., № 48707939 від 27.02.2017 р. відсутні відомості про те, що спірний вантаж був відправлений вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані.
В обгрунтування розрахунку вартості втраченого вантажу позивачем надано довідку б/н від 20.03.2018 р., відповідно до якої вартість 1 тони вугільної продукції за:
- залізничною накладною № 48536650 з урахуванням якісних характеристик складає 1 497,49 грн. без урахування ПДВ (з урахуванням ПДВ 1 796,99 грн.);
- залізничною накладною № 48587042 з урахуванням якісних характеристик складає 1 491,26 грн. без урахування ПДВ (з урахуванням ПДВ 1 789,51 грн.);
- залізничною накладною № 48707939 з урахуванням якісних характеристик складає 1 493,51 грн. без урахування ПДВ (з урахуванням ПДВ 1 792,21 грн.);
довідку б/н від 20.03.2018 р. за якою вартість 1 тони вугільної продукції за залізничною накладною № 53695649 з урахуванням якісних характеристик складає 1 603,36 грн. без урахування ПДВ (з урахуванням ПДВ 1 924,03 грн.), договір поставки № 25/12-ВЭ від 25.12.2012 р., який укладено між ТОВ «ДТЕК Трейдінг», як постачальником, та ТОВ «ДТЕК Східенерго», як покупцем, з додатковими угодами до нього від 29.11.2013 р., від 02.12.2014 р., від 28.11.2014 р.
Позивачем розраховано масу нестачі вантажу із застосуванням 1 % норми природної втрати у кількості 416,295 т вартістю 773 765,72 грн.
Проте, в даному випадку маса нестачі вантажу визначається з урахуванням 0,5 % природної втрати та складає 418,397 т, вартість якої становить 777 672,64 грн.
Звертаючись з позовом до господарського суду Донецької області, позивач наполягає на стягненні на його користь з відповідача вартості нестачі вантажу в сумі 773 765,72 грн.
Отже, позивачем та матеріалами справи доведено порушення прав позивача залізницею щодо втрати спірних вагонів і, як наслідок, обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді нестачі вантажу у розмірі 773 765,72 грн.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, заявленої на стадії підготовчого провадження у суді першої інстанції, зазначається наступне.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Проте, в силу приписів статті 258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, щодо вимог у зв'язку з перевезенням вантажу (п. 7 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Частиною 3 статті 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Що стосується перевезення вантажів залізницею, то відповідно до ст. 136 Статуту залізниць, позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
За приписами ст. 134 Статуту залізниць, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з п. «а» частини другої цієї статті, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Статтею 315 ГК України, що регулює порядок вирішення спорів щодо перевезень, передбачено можливість досудового врегулювання господарського спору та визначено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обов'язковим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Тобто, частиною четвертою зазначеної норми встановлено шестимісячну позовну давність для пред'явлення позову перевізникові.
А отже, оскільки в даному випадку норма ст. 315 ГК України є спеціальною щодо відповідних (спірних) правовідносин суб'єктів господарювання, то ч. 3 ст. 925 ЦК України не може бути застосована, як норма загальної дії.
Відповідно до пункту 4.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України; оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Таким чином, звернення з позовом до залізниці протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, не суперечить положенням статті 315 Господарського кодексу України.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення позивача до відповідача з претензією про відшкодування вартості нестачі спірного вантажу.
В той же час, відсутність звернення до перевізника з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Комерційні акти, на підставі яких заявлено позов у даній справі, складено 27.01.2017 р., 19.02.2017 р., 23.02.2017 р. та 28.02.2017 р., а позов ТОВ «ДТЕК Східенерго» надісланий до господарського суду Донецької області за допомогою підприємства зв'язку 14.04.2018 р., що підтверджується відбитком календарного штемпелю ПАТ «Укрпошта» на поштовому конверті, тобто без пропуску позовної давності, тому доводи апеляційної скарги відхиляються за безпідставністю.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2018 р. у справі № 905/729/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 22.12.2018 р.
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Н.М. Пелипенко