79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" грудня 2018 р. Справа №914/2526/17
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів: Плотніцького Б.Д
ОСОБА_1
Секретар судового засідання Михайлишин С.В.
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області за вих. №0512-589вих-18 від 20.04.2018р. (вх. №ЗАГС 01-05/479/18 від 18.10.2018)
на рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2018 (повний текст складено 29.03.2018)
у справі № 914/2526/17 (суддя Запотічняк О.Д.),
за позовом: Заступника керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області, м. Буськ Львівської області
до відповідача-1: Яблунівської сільської ради Буського району Львівської області, с. Яблунівка Буського району Львівської області
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 МХП”, м. Рогатин Івано-Франківської області
про: визнання недійсним рішення Яблунівської сільської ради від 14.03.2017 №73 та зобов'язання відповідача-2 звільнити земельну ділянку пл.38,9380 із паїв померлих власників, що знаходиться за межами с. Яблунівка та с. Рокитне Буського району Львівської області
За участю представників:
прокурор - Рогожнікова Н.Б.;
від відповідача -1- не з'явився;
від відповідача -2- ОСОБА_3 - адвокат;
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/2526/17 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчук Н.М., суддів Гриців В.М., Малех І.Б.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Львівської області у справі №914/2526/17.
Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 № 170 у зв'язку із перебуванням судді - члена колегії Гриців В.М. у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, за результатами якого справу №914/2526/17 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчук Н.М., суддів Малех І.Б. та Кордюк Г.Т., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2018.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 справу №914/2526/17 призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.06.2018.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 розгляд справи № 914/2526/17 відкладено на 25.07.2018.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 № 352 у зв'язку із перебуванням судді - члена колегії Малех І.Б. у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, за результатами якого справу №914/2526/17 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчук Н.М., суддів Данко Л.С. та Кордюк Г.Т., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 розгляд справи № 914/2526/17 відкладено на 05.09.2018.
Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 № 547 у зв'язку із перебуванням судді - члена колегії Кордюк Г.Т. у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, за результатами якого справу №914/2526/17 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчук Н.М., суддів Данко Л.С. та Малех І.Б., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2018.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 розгляд справи № 914/2526/17 відкладено на 24.10.2018.
Разом з тим, Указом Президента України від 29.12.2017р. №454/2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.
Указом Президента України від 28.09.2018р. №295/2018 суддів Львівського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посади суддів Західного апеляційного господарського суду.
В газеті “Голос України” №185 (6940) від 03.10.2018р., відповідно до вимог статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, опубліковано оголошення голови новоствореного суду про початок роботи Західного апеляційного господарського суду з 03 жовтня 2018р.
Згідно з ч.6 ст.147 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов'язані зі здійсненням таким судом повноважень, судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.
Відповідно до частин 5, 7 ст.31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Справа №914/2526/17 передана Львівським апеляційним господарським судом до Західного апеляційного господарського суду та автоматизованим розподілом справу №914/2526/17 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Хабіб М.І. та Плотніцького Б.Д., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.10.2018.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 справу №914/2526/17 прийнято до провадження Західного апеляційного господарського суду, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 19.11.2018.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.12.2018.
Заступник керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом в інтересах держави до відповідачів: Яблунівської сільської ради Буського району та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро МХП» провизнання недійсним рішення Яблунівської сільської ради від 14.03.2017 №73 та зобовязання відповідача-2 звільнити земельну ділянку пл.38,9380 із паїв померлих власників, що знаходиться за межами с.Яблунівка та с. Рокитне Буського району Львівської області.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.03.2018 у справі №914/2526/17 (суддя Запотічняк О.Д.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що зазначені в оскаржуваному рішенні земельні ділянки загальною площею 38,9380 га станом на момент прийняття рішення були неуспадкованими земельними частками (паями) і відповідач-1, як орган місцевого самоврядування, був вправі передавати в оренду земельні ділянки померлих громадян до моменту прийняття спадкоємцями спадщини або визнання її відумерлою в судовому порядку та був управителем спадщини в силу імперативних положень закону. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що прокурором не було доведено порушень інтересів держави за поданим позовом.
Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Львівської області звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2018 у справі №914/2526/17 скасувати з підстав неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач покликається на те, що висновок суду першої інстанції про відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу держави, за захистом якого звернувся прокурор, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки захист інтересів держави полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновлення становища, яке існувало до порушення права, на землю українського народу, а правильне застосування законодавства безумовно становить суспільний інтерес.
При цьому, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що сільською радою не визначено статус спірних земель, відсутні докази про належність спірних земельних ділянок до неуспадкованих паїв або земельних ділянок приватної форми власності, а також не з'ясовано стан оформлення спадщини по вказаних земельних ділянках.
Крім того, позивач зазначає, що судом не враховано, що орган місцевого самоврядування в порушення вимог земельного законодавства розпорядився спірними земельними ділянками, які є несформованими за вимогами ст. 79-1 ЗК України, а також те, що право розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, розташованою за межами населених пунктів, належить центральним органам виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
31 травня 2018 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Аро МХП» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2018 у справі №914/2526/17 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання прибув прокурор та представник відповідача-2.
Відповідач-1 участі уповноваженого представника в судовому засіданні повторно не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-1.
В судовому засіданні прокурор підтримав свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2018 у справі №914/2526/17 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні просив рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2018 у справі №914/2526/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора та представника відповідачяа-2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 13 сесією VII скликання Яблунівської сільської ради Буського району Львівської області було прийнято рішення від 14.03.2017 № 73 «Про погодження передачі земель в оренду Яблунівською сільською радою ТОВ Захід-Агро МХП».
Даним рішенням відповідач-1 вирішив: погодити передачу в оренду ТОВ «Захід-Агро МХП» не витребувані (нерозподілені) паї та/або земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, не прийняли спадщину, а також відмовилися від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, згідно зі списком, що додається, орієнтовною площею 38,9380 га терміном на 7 років, але не довше, ніж до моменту державної реєстрації права власності за спадкоємцем на таку земельну ділянку (п.1 Рішення); встановити розмір орендної плати на рівні 7% від НГО (п.2 Рішення); зобов'язати ТОВ «Захід-Агро МХП» підготувати пакети документів для проведення державної реєстрації права оренди земельних ділянок, власники яких померли (п.3 Рішення); надати дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі для ведення товарного сільського виробництва згідно переліку що додається (п.4 Рішення); уповноважити Яблунівського сільського голову підписати з ТОВ «Захід-Агро МХП» відповідні договори оренди земельних ділянок (п.6 Рішення).
28.03.2017 між Яблунівською сільською радою Буського району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро МХП» укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що входять до складу спадщини, відповідно до умов якого орендодавець (відповідач 1 у справі) передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що входять до складу спадщини, на які відсутні спадкоємці за законом і за заповітом, усунені від права на спадкування, не прийняли спадщину, а також відмовились від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, згідно переліку (додаток 1 до Договору), загальною площею 38,9380 га.
Відповідно до п.7 Договору оренди, він набирає чинності з дня підписання сторонами і діє протягом 7 (семи) років, але в будь-якому випадку не довше ніж до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою.
Як вбачається з листа ОСОБА_4 у Буському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.20-521/102-18 від 28.02.2018, на виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03.12.1999 №1529/99 на території Буського району протягом 1999-2000 років було проведено роботи по розпаюванню земель бувших сільськогосподарських підприємств та по видачі державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів на право на середню земельну частку (пай).
По всіх господарствах району була виготовлена «Технічна документація по передачі земельних часток ( паїв) в натурі і видачі Державних актів на право приватної власності на землю громадян», затверджена розпорядженням голови Буської райдержадміністрації, на основі яких зареєстровані державні акти на право власності на землю громадян.
Зокрема, на території Яблунівської сільської ради, відповідно до розпорядження Голови Буської РДА від 14.08.2000 №371 «Про затвердження проектів передачі земельних часток (паїв) у приватну власність та формування землеволодінь і землекористувань» передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 919,17га, які перебувають у приватній власності громадян за межами населених пунктів на території Яблунівської сільської ради.
ОСОБА_4 у Буському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.20-719/102-18 від 14.03.2018 надано витяг з Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Буського району, яким підтверджується факт отримання громадянами, зазначеними в додатку до оспорюваного рішення Яблунівської сільської ради, державних актів на земельні ділянки.
З вказаних листів з додатками судом встановлено, що особи, зазначені у списку (додаток до спірного рішення Яблунівської сільської ради та договору оренди) набули право приватної власності на земельні ділянки з дня видачі їм державних актів, а відтак земельні ділянки загальною площею 38,9380 га станом на момент прийняття оскаржуваного рішення були неуспадкованими земельними ділянками.
Відтак, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на відсутність доказів стосовно статусу земельних ділянок, їх належності до неуспадкованих паїв або земельних ділянок приватної власності.
При цьому, Постановою Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ, землі Української PCP оголошені об'єктом земельної реформи. Преамбулою до постанови визначено, що завданням цієї реформи є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність. Пунктом 5 зазначеної постанови, передбачена передача земель у приватну та колективну власність.
Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94 доручено прискорити приватизацію земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, та передачу земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 (далі - Указ №720/95) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Пунктом 2 зазначеного Указу №720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акту на право колективної власності на землю з обов'язковим додатком-списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.
Статтею 3 Земельного кодексу України 1990 року (у редакції Закону України від 13 березня 1992 року) передбачалось, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Проте після прийняття у 2001 році нового Земельного кодексу України вказана форма власності була скасована, натомість, передбачено лише приватну, комунальну та державну форми власності.
Частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року (у редакції Закону України від 13 березня 1992 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно з пунктом 6 наведеного вище Указу №720/95, після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
З вищезазначених норм вбачається, що видачі документа, що посвідчує право на землю передувало встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що свідчить про здійснення заходів щодо формування земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1, 5, 7 ст. 79-1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Згідно з пунктом 20 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції Закону №418-VIII від 14.05.2015) установлено, що у разі, якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, крім випадків, визначених статтею 79-1 цього Кодексу, здійснюється за такою технічною документацією.
Як встановлено судом з матеріалів справи, рішенням Яблунівської сільської ради Буського району за №73 від 14.03.2017 «Про погодження передачі земель в оренду Яблунівською сільською радою ТзОВ «Захід-Агро МХП» передача в оренду була здійснена саме щодо земельних ділянок, на які видані державні акти про право власності на землю, тобто вони не відносяться до нерозподілених часток (паїв).
Отже, в силу вищезазначених норм вбачається, що спірні земельні ділянки за своєю правовою природою є не земельними частками (паями), а сформованими земельними ділянками, оскільки органом виконавчої влади прийнято рішення про затвердження технічної документації та видано державні акти про право приватної власності.
Таким чином, доводи прокурора щодо відсутності розробленої документації із землеустрою на об'єкти оренди, визначення та встановлення меж земельних ділянок в натурі, те що земельна ділянка є несформованою, а звідси і не може бути самостійним об'єктом цивільних прав ґрунтується на припущеннях та не відповідає встановленим обставинам по справі. Об'єктом оренди є виключно земельні ділянки для сільськогосподарських потреб, а проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є необхідним лише в разі виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) за заявами останніх.
Отже, судом встановлено, що земельні ділянки загальною площею 38,9380 га належать померлим громадянам, спадкоємці яких на даний час для переоформлення спадщини на ці земельні ділянки в сільську раду не звертались і спадщини не переоформляли.
Що стосується посилання прокурора на те, що сільською радою не з'ясовувався стан оформлення спадщини стосовно спірних земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Тобто саме на позивача покладається обов'язок доведення своїх позовних вимог та, відповідно, надання доказів на їх підтвердження. Однак прокурором не подано доказів стосовно наявності спадкоємців на спірні земельні ділянки чи прийняття спадщини.
Законом України від 20.09.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли», внесено зміни в статті 1283 та 1285 Цивільного кодексу України та статті 4, 19 Закону України «Про оренду землі».
Зокрема, відповідно до ст. 1285 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо у складі спадщини є майно (а згідно ст. 190 Цивільного кодексу України майном являється не лише річ, але і майнові права на неї), яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.
У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.
Згідно з частиною 5 статті 4 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення), орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.
Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки (ч. 6 ст.19 Закону України «Про оренду землі»).
Отже, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту щодо спадщини, до складу якої входить земельна ділянка, особою, яка управляє такою спадщиною є автоматично в силу закону сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, що не потребує додаткового укладення договору на управління спадщиною, при тому, що ч.1 ст.1285 ЦК встановлює, що в населених пунктах, де немає нотаріуса, - саме відповідний орган місцевого самоврядування, яким в даному випадку є відповідач-1, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.
Крім того, положення наведених ч.5 ст.4, ч.6 ст.19 Закону та ч.1 ст.1285 ЦК, зокрема, що особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є саме сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, і, що саме ця особа виступає орендодавцем такої земельної ділянки, підтверджують, що в даному випадку не має значення, знаходиться дана земельна ділянка в межах населеного пункту чи за його межами, головне, що на території відповідної ради.
Поряд з наведеним, положення ч.ч.1-3 ст.1283 ЦК передбачають, що охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини.Нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. Особи або органи, що вживають заходів з охорони спадкового майна, мають право укладати договори з третіми особами, спрямовані на забезпечення охорони спадкового майна.
На підставі всього вищевикладеного, суд вважає, що оскільки спірна земельна ділянка площею 38,9380 га знаходиться на території Яблунівської сільської ради, що не спростовано прокурором, Яблунівська сільська рада вправі була розпоряджатися спірними земельними ділянками та передавати їх в оренду відповідачу 2, а тому протилежні доводи прокурора є необґрунтованими.
Доводи прокурора, що судами не враховано відсутність доказів, що Яблунівська сільська рада зверталась у встановленому порядку (ст.1277 ЦК України) щодо визнання спадщини відумерлою, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги з наступних підстав.
Як встановлено судом, в даному випадку відповідач-1 діяв відповідно до повноважень сільської ради щодо управління спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, і згідно яких вона має право передати таку земельну ділянку в оренду саме на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.
Разом з тим, відповідно до абз.1 ч.1, ч.ч.2, 3 ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Отже, за результатами подачі заяви про визнання спадщини відумерлою та прийняття відповідного рішення судом відповідач-1 вже б діяв не відповідно до повноважень сільської ради щодо управління спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, і згідно яких вона має право передати таку земельну ділянку в оренду саме на строк, зокрема, до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, а як власник відповідного майна після набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, тобто, зовсім в іншому статусі щодо спірного майна.
Аналогічні позиції викладені і в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №914/2613/17, від 20.11.2018 у справі №914/2588/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що Яблунівська сільська рада вправі була розпоряджатися спірними земельними ділянками та передавати їх в оренду Відповідачу-2.
Окрім того, колегія суддів зазначає наступне:
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 393 цього кодексу передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, запозовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно із пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). (пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункти 16 постанови від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, пункт 15 постанови № 915/1283/17).
У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.
При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача (пункт 15 постанови Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17).
Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Як вбачається з позовної заяви, прокурор звернувся із даним позовом в інтересах держави. При цьому, порушення прав та інтересів держави обґрунтовує тим, що державним інтересом в даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання передачі земельних ділянок у користування, а також захист суспільних інтересів, що полягає у правильному застосуванні законодавства.
Однак, враховуючи все викладене вище в сукупності, зокрема і встановлені судом обставини наявності у Яблунівської сільської ради права на прийняття оскаржуваного рішення, а також те, що оскаржуваним рішенням в оренду було передано земельні ділянки, які не належать ні до земель державної, ні до земель комунальної власності, суд апеляційної інстанцій не погоджуються з доводами прокурора про порушення оскаржуваним рішенням Відповідача-1 інтересів держави.
Єдиним аргументом, який міг би свідчити про порушення прав та інтересів держави та слугувати підставою для задоволення позовних вимог, це законодавче віднесення повноважень щодо передачі земельних ділянок до компетенції органів державної влади, а не органів місцевого самоврядування. Однак, в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач-1 своєї компетенції щодо прийняття оскаржуваного рішення не порушив.
З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову та вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2018 у справі №914/2526/17 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2018 у справі №914/2526/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Хабіб М.І.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.12.2018