17 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1095/18
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Багрія В.М., Заверухи О.Б.
за участі секретаря судового засідання Смидюк Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року (суддя - Лялюк Є.Д., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у м. Львові, Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання протиправними дії, визнання нечинним наказу та скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, -
ОСОБА_1 09.10.2017 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у м. Львові, Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, у якому просила визнати протиправними дії ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у м. Львові щодо внесення змін до Декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108, яка зареєстрована ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у Львівській області 24.10.2011; визнати таким, що втратив чинність наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 07.04.2011 №А-109 «Про затвердження громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_3 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту об'єднання квартир АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду та заміною пічного опалення на двоконтурний котел в об'єднаних квартирах АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2» з додатком - Вимогами до архітектурно-планувальної частини проекту; скасувати Декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108, яка зареєстрована ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у Львівській області 24.10.2011. В обґрунтування позову вказує, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №813/5708/15, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації за №ЛВ14212179870 про готовність квартири АДРЕСА_2, до експлуатації, яка подавалась ОСОБА_3 та була зареєстрована ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 03.10.2012. Разом з тим, з листів відповідача позивач дізналась про відсутність наказу про скасування вказаної декларації, натомість отримала інформацію про те, що ОСОБА_2 ДАБК у м. Львові здійснюється розгляд заяви третьої особи про внесення змін до декларації про початок будівельних робіт, яка є предметом даного спору.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року у справі №461/6905/17 в частині вимог про визнання протиправними дій ОСОБА_2 ДАБК у м. Львові щодо внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт за №ЛВ08211063108, яка зареєстрована ОСОБА_2 ДАБК у Львівській області 24.10.2011 відмовлено. Позовні вимоги про визнання таким, що втратив чинність наказ Департаменту та скасування Декларації про початок виконання будівельних робіт залишено без розгляду. Судове рішення мотивоване відсутністю самого факту вчинення дій ОСОБА_2 по внесенню змін до декларації про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, оскільки відповідні зміни не зареєстровані в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання зазначених робіт. Висновки суду першої про залишення іншої частини позовних вимог без розгляду мотивовані обізнаністю позивача про існування оспорюваних наказу та декларації про початок виконання будівельних робіт.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої зазначає, що судои першої інстанції не наведено мотивів відхилення доказів, які нею подавалися та не надано їм належної правової оцінки. Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги встановлені у судовому рішенні обставини самочинного будівництва та не мотивовано підстав їх відхилення. Судом також залишено поза увагою той факт, що внесення змін до декларації про початок будівельних робіт можливе у разі відсутності підстав вважати об'єкт самочинним. Крім того, судом першої інстанції не застосовано положення ч.2 ст.34, ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно яких оспорювана декларація про початок виконання будівельних робіт втратила чинність у зв'язку із завершенням будівництва. Суд першої інстанції неправильно застосувавши положення Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 (далі - Порядок № 466), не взяв до уваги ту обставину, що заява ОСОБА_3 взагалі не повинна була розглядатися. Стосовно висновків суду першої інстанції щодо пропуску строку звернення до суду, апелянт вважає такі необґрунтованими з огляду на те, що їх перебіг починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, вказує на те, що висновки суду ґрунтувалися на тому, що позивачу про оспорювані рішення відповідача було відомо при розгляді справи про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Разом з тим, судом не взято до уваги той факт, що про порушення свого права позивач дізналася лише після отримання відповідей від ОСОБА_2 на її звернення щодо виконання рішення суду. У зв'язку з наведеним просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_3 вказує, що вимоги апелянта про скасування судового рішення судом апеляційної інстанції в частині вимог, які були залишені судом першої інстанції без розгляду не підлягають до задоволенню, оскільки суду апеляційної інстанції не надано повноваження вирішувати зазначений позивачем предмет адміністративного спору як суду першої інстанції, а лише за наявності підстав скасувати оскаржуване судове рішення в цій частині, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Одночасно вважає оскаржуване рішення в цій частині законним. В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання дій ОСОБА_2 протиправними також вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 14.05.2018 залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 07.04.2011 №А-109 затверджено громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_3 вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту об'єднання квартир АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 та їх реконструкції та квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду та заміною пічного опалення на двоконтурний котел в об'єднаних квартирах АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2. Додатком до вказаного наказу є «Вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту», термін дії яких визначався до завершення реконструкції, але не менше, як два роки та не більше п'яти років, тобто, до 07.04.2016.
24.10.2011 ОСОБА_2 ДАБК у Львівській області зареєстровано подану ОСОБА_3 декларацію про початок виконання будівельних робіт по реконструкції квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду.
03.10.2012 ОСОБА_2 ДБАК у Львівській області зареєстровано подану ОСОБА_3 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ЛВ14212179870, що з врахуванням вимог чинного законодавства свідчило про завершення будівництва на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1, та припинення чинності документів, які надавали право ОСОБА_3 на проведення будівельних робіт, в тому числі і декларації на початок будівельних робіт, зареєстрованої ОСОБА_2 ДАБК у Львівській області 17.10.2011 за №ЛВ00821106316.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №813/5708/15, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації за №ЛВ14212179870, яка подавалась відповідачем ОСОБА_3 та зареєстрована ОСОБА_2 ДБАК у Львівській області 03.10.2012, на підставі абз.22 п.7 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, тобто у зв'язку з виявленням недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, зазначена в ній, не відповідала дійсності та/або виявлено розбіжності між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. При розгляді даної справи адміністративним судом встановлено, що недостовірними є, зокрема, дані щодо закінчення будівництва, оскільки будівництво здійснювалось не у відповідності до вимог ДБН України і дослідженими судом доказами стверджується незавершений процес реконструкції об'єкта нерухомості.
Як заначено позивачем у адміністративному позові, для забезпечення дотримання порядку у сфері містобудування та виконання вказаних судових рішень позивачем неодноразово скеровувались листи до компетентних органів, в тому числі і до відповідача - ОСОБА_2 державного будівельно-архітектурного контролю у місті Львові. Листом від 26.07.2017 №0006-3310 ОСОБА_2 ДАБК у місті Львові, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 22.06.2017, скеровану листом прокуратури Львівської області від 26.06.2017, не повідомила про прийняття відповідного наказу щодо скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.10.2012 за №ЛВ14212179870, натомість надала інформацію про те, що на даний час ОСОБА_2 здійснюється розгляд заяви ОСОБА_3 про внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 у місті Львові з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду», яка надійшла в ОСОБА_2 09.06.2017. При цьому, відповідачем зазначено, що подана ОСОБА_3 заява про внесення змін до декларації про початок будівельних робіт повернута заявнику для опрацювання.
10.08.2017 ОСОБА_1 на особистому прийому начальника ОСОБА_2 ДАБК у місті Львова подано заяву з вимогою повідомити про підстави бездіяльності щодо не видання наказу про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.10.2012 за №ЛВ14212179870 та визначені законом підстави для повернення ОСОБА_3 для доопрацювання заяви про внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.10.2011 №ЛВ08211063108.
Листом від 04.09.2017 №0006-3911 ОСОБА_2 ДАБК у місті Львові, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.08.2017, повідомила про те, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 у справі №813/5708/15, 16.05.2017 ОСОБА_2 видано наказ №38/17 щодо скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.10.2012 №ЛВ14212179870 та 18.05.2017 скеровано ОСОБА_3 листа про вказані дії. Будь-якої інформації щодо визначених законом підстав повернення ОСОБА_3 для доопрацювання заяви про внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.10.2011 №ЛВ08211063108, ОСОБА_2 ДАБК у місті Львові не зазначено.
Вказане свідчить, що ОСОБА_2 ДАБК у місті Львові після скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.10.2012 №ЛВ14212179870 здійснюються дії щодо внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108 від 24.10.2011, яка стосується одного і того ж об'єкту реконструкції - АДРЕСА_2, яка належить на праві власності третій особі ОСОБА_3
Позивач вважає дії ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові щодо внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108 від 24.10.2011 «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду» згідно заяви ОСОБА_3, яка надійшла в ОСОБА_2 09.06.2017, протиправними. Також позивач зазначає, що у зв'язку із скасуванням у судовому порядку декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка подавалась відповідачем Заячук М.Т. та зареєстрована ОСОБА_2 ДАБК у Львівській області 03.10.2012 за №ЛВ14212179870, та підстав зазначених судами у рішеннях суду щодо її скасування, з 22.02.2017 (дати набрання законної сили постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 у справі №813/5708/15) реконструкція квартири АДРЕСА_2 є самочинним будівництвом, тому будь-які дії щодо даного об'єкту нерухомості є можливими лише у визначеному законом порядку для узаконення самочинного будівництва.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із трьома самостійними позовними вимогами, а саме: визнати протиправними дії ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у м. Львові щодо внесення змін до Декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108, яка зареєстрована ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у Львівській області 24.10.2011; визнати таким, що втратив чинність наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 07.04.2011 №А-109 «Про затвердження громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_3 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту об'єднання квартир АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду та заміною пічного опалення на двоконтурний котел в об'єднаних квартирах АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2» з додатком - Вимогами до архітектурно-планувальної частини проекту; скасувати Декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108, яка зареєстрована ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у Львівській області 24.10.2011.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати правову оцінку окремо кожній із заявлених позовних вимог.
Щодо позовної вимоги про визнання таким, що втратив чинність наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 07.04.2011 №А-109 «Про затвердження громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_3 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту об'єднання квартир АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду та заміною пічного опалення на двоконтурний котел в об'єднаних квартирах АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2» з додатком - Вимогами до архітектурно-планувальної частини проекту
Матеріалами справи підтверджується, що вимога про визнання таким, що втратив чинність наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 07.04.2011 №А-109 «Про затвердження громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_3 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту об'єднання квартир АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду та заміною пічного опалення на двоконтурний котел в об'єднаних квартирах АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2» з додатком - Вимогами до архітектурно-планувальної частини проекту подана з пропуском встановленого на момент подання позову строку звернення до адміністративного суду. У позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку з набранням чинності постанови Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі №813/5708/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третя особа ОСОБА_3 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації за №ЛВ 14212179870, яка зареєстрована ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 03 жовтня 2012 року, реконструкція квартири №6 є самочинним будівництвом, а відтак припинив свою дію і Наказ. У будь-якому разі, усі вказані факти та підстави позову уже були відомі позивачу на момент набрання чинності постанови Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі №813/5708/15, копію якої позивач додає до позовної заяви. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі №813/5708/15 набрала чинності 22 лютого 2017 року у зв'язку з постановленням ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, котрою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року залишено без змін. Проте, позовна заява датована 09 жовтня 2017 року з пропуском 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду.
Більше того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 на момент видачі наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 07.04.2011 №А-109, про який їй було достовірно відомо, заперечувала щодо видачі такого наказу, навпаки, такий видавався за її заявою. На момент видачі наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 07.04.2011 року №А-109, ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_3 не мали будь - яких претензій одна до одної, в тому числі і щодо користування горищем в майбутньому.
Щодо позовної вимоги про скасування Декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108, яка зареєстрована ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у Львівській області 24.10.2011.
Матеріалами справи підтверджується, що вимога про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт за №ЛВ 08211063108, яка зареєстрована ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у Львівській області 24.10.2011 подана з пропуском строку звернення більше як 5 років. Зазначена декларація про початок виконання будівельних робіт також відображена у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі №813/5708/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третя особа ОСОБА_3 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації за №ЛВ 14212179870, а отже позивач була обізнана про вказану декларацію №ЛВ 08211063108.
Відповідно до статті 99 КАС України (в редакції, чинній на звернення до суду з даним позовом), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 100 КАС України (в редакції на момент подання позову) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За правилами статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог у відповідній частині у відповідності до вимог КАС України.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п.41, від 03.04.2008).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Отже, поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №816/1630/17.
Втім, вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом не підтверджуються доказами, і не можуть бути визнаними судом поважними. У зв'язку з наведеним, залишення позовних вимог у відповідній частині не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у м. Львові щодо внесення змін до Декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108, яка зареєстрована ОСОБА_2 державного архітектурного-будівельного контролю у Львівській області 24.10.2011 апеляційний суд зазначає наступне.
В обґрунтування даної позовної вимоги позивач зазначила, що для забезпечення дотримання порядку у сфері містобудування та виконання вказаних судових рішень нею неодноразово скеровувались листи до компетентних органів, в тому числі і до відповідача - ОСОБА_2 державного будівельно-архітектурного контролю у місті Львові. Листом від 26.07.2017 №0006-3310 ОСОБА_2 ДАБК у місті Львові, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 22.06.2017, скеровану листом прокуратури Львівської області від 26.06.2017, не повідомила про прийняття відповідного наказу щодо скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.10.2012 №ЛВ 14212179870, натомість надала інформацію про те, що на даний час ОСОБА_2 здійснюється розгляд заяви ОСОБА_3 про внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду», яка надійшла в ОСОБА_2 09.06.2017. При цьому, відповідачем зазначено, що подана ОСОБА_3 заява про внесення змін до декларації про початок будівельних робіт повернута заявнику для опрацювання.
10.08.2017 ОСОБА_1 на особистому прийому начальника ОСОБА_2 ДАБК у місті Львова подано заяву з вимогою повідомити про підстави бездіяльності щодо не видання наказу про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації за №ЛВ 14212179870 від 03.10.2012 та визначені законом підстави для повернення ОСОБА_3 для доопрацювання заяви про внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108 від 24.10.2011.
Листом від 04.09.2017 №0006-3911 ОСОБА_2 ДАБК у місті Львові, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.08.2017, повідомила про те, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №813/5708/15, 16.05.2017 ОСОБА_2 видано наказ №38/17 щодо скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ЛВ14212179870 від 03.10.2012 та 18.05.2017 скеровано ОСОБА_3 листа про вказані дії. Будь-якої інформації щодо визначених законом підстав повернення ОСОБА_3 для доопрацювання заяви про внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108 від 24.10.2011, ОСОБА_2 ДАБК у місті Львові не зазначено.
Вказане на думку позивача свідчить, що ОСОБА_2 ДАБК у місті Львові після скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації за №ЛВ14212179870 від 03.10.2012 здійснюються дії щодо внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108 від 24.10.2011, яка стосується одного і того ж об'єкту реконструкції - АДРЕСА_2, яка належить на праві власності третій особі ОСОБА_3
Позивач вважає дії ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові щодо внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ08211063108 від 24.10.2011 «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду» згідно заяви ОСОБА_3, яка надійшла в ОСОБА_2 09.06.2017, протиправними з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.3 ст.39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після скасування реєстрації відповідного повідомлення або декларації замовник має право повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством.
Позивач вважає, що у зв'язку з скасуванням у судовому порядку декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка подавалась ОСОБА_3 та зареєстрована ОСОБА_2 ДАБК у Львівській області 03.10.2012 за № ЛВ14212179870, та підстав зазначених судами у рішеннях суду щодо її скасування, з 22.02.2017 (дати набрання законної сили постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №813/5708/15) реконструкція квартири АДРЕСА_2 є самочинним будівництвом, тому будь-які дії щодо даного об'єкту нерухомості є можливими лише у визначеному законом порядку для узаконення самочинного будівництва.
Як вже було зазначено вище, Декларація про початок виконання будівельних робіт від 19.10.2011 в установленому Законом порядку зареєстровано в ОСОБА_2 ДАБК у Львівській області 24.10.2011 за №ЛВ08211063108.
Відповідно до частини першої та другої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» декларація про початок виконання будівельних робіт, є документом, що надає право на виконання будівельних робіт і є чинними до завершення будівництва.
ОСОБА_2 від 13.06.2017 повернено на доопрацювання заяву про внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду», що надійшла в ОСОБА_2 09.06.2017.
Відтак, ОСОБА_2 не зареєстровано відповідні зміни в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
Відповідно до п.17-18 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (в редакції, чинний на момент подання заяви про внесення змін) орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п'яти робочих днів з дня надходження до нього декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та здійснює дії щодо внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.
У разі, коли інформація, надана замовником у поданих документах є не достатньою для прийняття рішення про реєстрацію змін до декларації про початок виконання будівельних робіт, орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає таку заяву з поданими документами з письмовим обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
Відтак, ОСОБА_2 зобов'язана в кожному випадку розглядати документи, що подаються суб'єктами містобудування для отримання дозвільних та реєстраційних послуг у сфері містобудівної діяльності, і лише за результатами такого розгляду приймати відповідне рішення про реєстрацію цих документів (видачу дозволу) чи відмову в їх реєстрації (відмову у видачі дозволу). ОСОБА_2 позбавлена можливості не приймати до розгляду заяву про внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт, оскільки це не передбачено Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт.
Отже, в діях ОСОБА_2 не вбачається протиправності, вказана позовна вимога є безпідставною та необґрунтованою.
Представлені позивачем підтвердження підставності позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати, що дії відповідача є неправомірними, а натомість вказують на те, що відповідачем такі здійснені обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх протиправними.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді В. М. Багрій
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 22 грудня 2018 року.