Справа № 307/792/18
Іменем України
13 грудня 2018 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і Собослоя Г.Г.,
з участю секретаря Чучки Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Тячівського районного суду від 30 березня 2018 року (у складі судді Розмана М.М.) за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4, до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» і приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу - Стойки Надія Михайлівни, про визнання незаконним і скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -
ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову у березні 2018 р.
Просила накласти арешт на житловий будинок, який знаходиться за адресою: Тячівський район, с. Бедевля, вул. Гіллі,39, та заборонити ПАТ КБ «ПриватБанк» учиняти дії, спрямовані на його відчуження, до набрання рішенням по справі законної сили.
На обґрунтування заяви вказала, що звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі - Банк) і приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Н.М. про визнання незаконним і скасування рішення приватного нотаріусапро державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Банком, права власності на житловий будинок загальною площею - 122,4 кв. м, житловою площею - 98,8 кв. м, який розташований за адресою: Тячівський район, с. Бедевля, вул. Гіллі,39,і скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності №17542675.
Вважає, що з урахування підстав і предмету позову є достатньо законних підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Тячівського районного суду від 30 березня 2018 р. заяву про забезпечення позову задоволено:накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: с.Бедевля, вул. Гіллі, 39, Тячівського району, та заборонено Банку вчиняти будь які дії по його відчуженню до закінчення провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4, до ПАТ КБ «ПриватБанк» і приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу - Стойки Н.М., про визнання незаконним і скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Банк просить скасувати цю ухвалу з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Узагальнені доводи скарги зводяться до такого:
-судом першої інстанції не було встановлено обов'язкових умов для вжиття заходів забезпечення позову, зокрема: несумлінних дій відповідача;
-заявником належними та допустимими доказами не було доведено достатність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не вказано доводів, що виконання рішення у майбутньому може бути утруднене;
-при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову мають враховуватися права та інтереси відповідача;
-суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, вийшов за межі позовних вимог і наклав арешт на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки;
-існування арешту на будинок унеможливлює здійснення Банком гарантованого права у разі невиконання боржником основного зобов'язання задовольнити вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів.
Суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам справи, належно оціненим доказам і нормам матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Так, ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України).
Згідно з ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_4, звернулися до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Просили визнати незаконним і скасувати рішення приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу - Стойки Н.М., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.11.2016 р. за Банком права власності на житловий будинок загальною площею - 122,4 кв. м, житловою площею - 98,8 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На обґрунтування позовних вимог указала, що 14 квітня 2005 р. між Банком і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав останній кредит у розмірі 11 263 доларів США строком до 14.04.2015 р. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком і ОСОБА_6 30.03.2005 р. було укладено договір іпотеки нерухомого майна, яким в іпотеку Банку був переданийжитловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Станом на 19.06.2009 р. заборгованість ОСОБА_6 перед Банком становила 7 622,73 доларів США. У 2010 р. заборгованість за кредитним договору була погашена страховою компанією.
Однак, звернувшись у 2018 р. до юриста з питанням оформлення права власності в порядку спадкування на спірний будинок, позивач дізналася, що будинок перейшов у власність Банку.
Із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізналася, що власником житлового будинкуза адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.11.2016 р. є Банк.
Позивач вважає таке рішення незаконним, оскільки перехід права власності на будинок до Банку порушує спадкові та житлові права позивачів.
Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було встановлено обов'язкових умов для вжиття заходів забезпечення позову, зокрема: несумлінних дій відповідача, не заслуговує на увагу, оскільки вжиття заходів забезпечення позову має переважно превентивний характер і у випадку задоволення позовних вимог позивача зможуть забезпечити виконання майбутнього судового рішення. У випадку відмови у задоволенні позову заходи забезпечення скасовуються і відповідач знову може розпоряджатися своїми правами.
Законодавцем не ставиться обов'язкова умова наявності несумлінних дій відповідача в теперішньому часі, мова також іде про обґрунтоване припущення, що з боку відповідача можуть вчинятися несумлінні дії, які зможуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення.
Довід апеляційної скарги про те, що заявником належними та допустимими доказами не було доведено достатність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, також не заслуговує на увагу як суперечний обставинам і матеріалам справи, а з огляду на предмет і підставу позову питання достатності підстав є цілком логічним і обґрунтованим.
Довід апеляційної скарги про те, що заявником не вказано доводів, що виконання рішення у майбутньому може бути утруднене, спростовується Інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої видно, що за спірним житловим будинком зареєстроване право власності за Банком (а.с.27). Невжиття заходів забезпечення позову у такому випадку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки на момент судового спору щодо скасування відповідного запису Банк може скористатися своїм правом і відчужити майно, що в контексті спірних правовідносин призведе до унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у випадку скасування відповідного рішення про реєстрацію права власності на житловий будинок за Банком.
Довід апеляційної скарги про те, що існування арешту на будинок унеможливлює здійснення Банком гарантованого права у разі невиконання боржником основного зобов'язання задовольнити вимоги за основним зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, є необґрунтованим, оскільки вжиття заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер і після завершення судового розгляду та ухвалення рішення по суті заходи забезпечення позову будуть скасовані, а Банк, у випадку не задоволення позовних вимог, зможе і надалі реалізовувати свої права як власник спірного майна.
Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу як неістотні для питання, що є предметом апеляційного перегляду.
Викладені обставини з урахуванням положень статті 151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Оскільки предметом спору є визнання незаконним і скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а наявність зареєстрованого права власності на спірний житловий будинок за Банком може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про накладення арешту на житловий будинок до закінчення провадження у справі.
Ужитті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами і в достатній мірі забезпечать законні права як позивача так і відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути взяті до уваги.
Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
2.Ухвалу Тячівського районного суду від 30 березня 2018 року залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
4.Повне судове рішення складено 22.12.2018 р.
Судді: