Справа № 826/1818/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
18 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О.,
за участю секретаря Седика Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області щодо відмови мені у виплаті основної пенсії у розмірі визначеному в статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду II групи, не менше 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, яка повинна становити для інвалідів групи 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області нарахувати та виплатити мені основну пенсію у розмірі визначеному в статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду II групи, не менше 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, яка повинна становити для інвалідів II групи 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 04.01.2018.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням,відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що виплачуючи пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, відповідач діяв правомірно.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як свідчать обставини справи, ОСОБА_2, є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується наявною у матеріалах справи копіями посвідчення категорії І, серії НОМЕР_1 та вкладкою до цього посвідчення НОМЕР_2, виданими Київською обласною державною адміністрацією 24.07.2012.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом ІІ-ї групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, перебуває на обліку у Києво-Святошинському об'єднаному управлінні ПФУ Київської області (раніше Управління пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області) та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС (категорія І, 70% втрати професійної здатності), що підтверджується розпорядженням на перерахунок пенсій з 01.10.2017.
Зі змісту вказаного розпорядження вбачається, що загальний розмір нарахованої ОСОБА_2 пенсії з 01.10.2017 становить 3702, 60 грн. та складається з розміру державної пенсії у сумі 3283,60 грн. та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - у сумі 369,00 грн.
Позивач стверджує, що відповідно до приписів Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір його основної пенсії повинен становити не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75 % мінімальної пенсії за віком, у зв'язку з чим він звернувся до Управління пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області із заявою про проведення перерахунку розміру призначеної йому пенсії.
Відповідно до листа № 6/П-01 від 15.01.2018 за результатом розгляду вказаного звернення позивача, Управління пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області повідомило останньому, що підстав для проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017 в іншому порядку не має.
Вважаючи таку відповідь суб'єкта владних повноважень незаконною, а бездіяльність протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, гарантії соціального захисту, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може бути позбавлений права на отримання державної пенсії як інваліду II групи, не менше 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, яка повинна становити для інвалідів II групи 75 процентів мінімальної пенсії, оскільки внесені Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII зміни призвели до звуження прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зниження рівня їх соціального забезпечення.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України № 76 VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року внесено зміни, зокрема, і до статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII. Вказаний закон набрав чинності з 01.01.2015 року.
Згідно ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актамиКабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п. 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ групи інвалідності - 160% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 13 цього ж Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам II групи - 379,60 гривні.
Отже, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно п.3 ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями КМУ встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно, позов задоволенню не підлягає.
Відповідач, виплачуючи позивачу пенсію у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв правомірно та у межах наданих йому повноважень.
Щодо посилань суду першої інстанції на те, що зміни в редакції Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», звужують права громадян та суперечать Конституції України, колегія суддів зазначає, що вказані зміни не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому є чинними та обов'язковими для виконання.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини «Валентина Ніканорівна Великода проти України» від 03 червня 2014 року (заява № 43331/12) зазначено про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.
Цим же рішенням Європейський суд з прав людини підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються судом апеляційної інстанції в якості належних.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.310,315,317,321,322,325,329КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року скасувати та ухвалити постанову якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 21.12.2018 року.