Справа № 161/14524/18
Провадження № 2/161/3785/18
10 грудня 2018 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участі секретаря судового засідання Бортнюка А.В.
представника позивача ОСОБА_1
третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування,
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення суми страхової виплати за шкоду спричинену майну.
Свій позов мотивує тим, що 09 лютого 2018 року, близько 18 год. 18 хв., у м. Луцьку по вул. Рівненській, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «BMW» 1998 року випуску, н.з. JSL661, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху.
Постановою Луцького міськрайонного суду від 21.03.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №24 від 01.04.2018 року, складеного судовим експертом ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, з урахуванням коефіценту фізичного зносу складових, що підлягають заміні становить 138 183,81гривень.
Позивач з метою отримання відшкодування звернулась до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», де відповідно була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, однак їй було відмовлено у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 на час ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу «BMW» н.з. JSL661, у зв'язку із чим не є особою, відповідальність якої застрахована.
Покликаючись на ст.ст. 511, 636, 988 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 22, 28, 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 8, 16, 25 ЗУ « Про страхування» просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на її користь страхове відшкодування в розмірі 100 000 гривень, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору та 10 000 гривень витрат за надання професійної правничої допомоги.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 просила позовні вимоги задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 при вирішенні справи покладається на думку суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Від представника відповідача ОСОБА_7 26 жовтня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує щодо задоволення позову у повному обсязі. У відзиві покликається на ту обставину, що водій транспортного засобу «BMW» н.з. JSL661 ОСОБА_2 не ьув правомірним користувачем даного автомобіля під час ДТП, внаслідок якої позивачу завдано шкоду, у зв'язку із чим не є особою, відповідальність якої застрахована згідно Полісу.
Заслухавши пояснення представника позивача, третіх осіб, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено,що 09 лютого 2018 року, близько 18 год. 18 хв., у м. Луцьку по вул. Рівненській, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «BMW» 1998 року випуску, н.з. JSL661, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2018 року визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень. (а.с.9).
Згідно копії довіреності від 27.03.2018 року ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником у всіх без винятку установах, на підприємствах в організаціях незалежно від їх форм власності, та крім того визначено перелік прав, які остання здійснює від імені ОСОБА_4 (а.с.17,18).
Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «BMW» н.з. JSL661, була застрахована в Українська пожежно-страхова компанія» згідно полісу № АК/2786455 від 02.06.2017 року.
Листом від 06.06.2018 року за вих. № 1997/18 відповідач відмовив представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що транспортний засіб «BMW» н.з. JSL661 ввезений на митну територію України у митному режимі « Тимчасове ввезення до 1 року» громадянином ОСОБА_8 Білорусь ОСОБА_9. Та згідно п.4 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. А тому, ОСОБА_2 на час настання ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем вищевказаного транспортного засобу, у зв'язку із чим особою, відповідальність якої застрахована згідно полісу № АК/2786455 від 02.06.2017 року, у зв'язку із чим підстав для виплати ОСОБА_4 страхового відшкодування в порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», немає (а.с. 21).
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі -Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону особами, відповідальність яких застрахована, вважаються страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
У відповідності до п. 32.2 ст. 32 цього Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, зокрема, на отримання страхового відшкодування, в порядку, передбаченому п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виникає лише за умови, що обидва транспортні засоби, які стали учасниками ДТП, є забезпеченими.
Отже, у відповідності до вищевикладеного, ДТП визнається страховим випадком за умови, якщо вона сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, яка правомірно володіла цим транспортним засобом.
Відповідно до ч.1 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Частиною 4 ст. 380 цього ж кодексу передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
З дослідженого судом листа заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України від 22.10.2018 року вбачається, що транспортний засіб, з участю якого відбулася ДТП, а саме автомобіль марки «BMW» н.з. JSL661, ввезений громадянином ОСОБА_8 Білорусь ОСОБА_9 на митну територію України 08.05.2017 року в митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року».
З огляду на фактичні обставини справи та системний аналіз і взаємозв'язок п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України свідчить, що водій ОСОБА_2 на час ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу «BMW» 1998 року випуску, н.з. JSL661, у зв'язку із чим не є особою, відповідальність, якої застрахована, згідно полісу № АК/2786455 від 02.06.2017 року.
Враховуючи вищезазначене, положення ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відсутні правові підстави вважати ДТП, що трапилася 09 лютого 2018 року за участю транспортного засобу «BMW» 1998 року випуску, н.з. JSL661 під керуванням ОСОБА_2, страховим випадком, а відтак, у приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» не настав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування за Полісом № АК/2786455 від 02.06.2017 року.
Таким чином, у суду достатньо підстав вважати, що ОСОБА_2 у даному випадку не є особою, відповідальність якої застрахована, в розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому ОСОБА_4 не має права на отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому п. 32.2 ст. 32 Закону. З цих підстав у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування слід відмовити. Разом з цим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, суд відмовляє в стягненні судових витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10000 гривень.
Додана до позовної заяви копія свідоцтва про реєстрацію EUROPOS SAJUNGA Н 188901, що на думку позивача підтверджує право власності ОСОБА_2 на транспортний засіб «BMW» 1998 року випуску, не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.77,78 ЦПК України і не спростовує висновків суду. Зміст даного документу суду не зрозумілий, оскільки останній викладений на іноземній мові та не містить перекладу відповідно до вимог Закону.
Стосовно судових витрат суд зазначає, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, здійсненні позивачем судові витрати залишаються за нею.
Керуючись ст. 979 ЦК України; п. 1.4, п.1.7 ст.1, ст.3, п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83,141, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_2);
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: вул. Кирилівська,40 м. Київ; ЄДРПОУ 20602681).
Дата складання повного тексту рішення 20 грудня 2018 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду ОСОБА_10