Апеляційне провадження № 22-ц/824/3100/2018
Справа № 758/9447/17
Іменем України
18 грудня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва в складі судді Васильченка О.В., ухвалене в м. Київ 17 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дітей, просила стягнути із відповідача на свою користь аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. щомісячно з моменту звернення до суду з цим позовом до досягнення дітьми повноліття.
Позов мотивувала тим, що із 15 червня 2002 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1, який розірвано рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року. Під час шлюбу народжено троє дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які постійно знаходяться на її повному утриманні, вона самостійно власними силами матеріально забезпечує, доглядає та виховує дітей, а відповідач, що є працездатним та не має інших утриманців, ухиляється від свого обов'язку щодо їх утримання. Вказує, що відповідач не отримує регулярного офіційного доходу, що не дає можливості визначити розмір частки від його заробітку, який можливо офіційно підтвердити, вважає справедливим розмір аліментів на утримання трьох дітей в розмірі 4000 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з 17 липня 2017 року та до досягнення дітьми повноліття. В задоволенні решти позову відмовлено.
Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що доводи позивача щодо самостійного матеріального забезпечення, догляду та виховання дітей та виконання інших обов'язків щодо їх утримання не відповідає дійсності, оскільки молодша донька ОСОБА_4 з деякою періодичністю проживає у позивача, весь інший час проживає з ним, а син ОСОБА_5 постійно проживає з ним.
Судом було задоволено клопотання відповідача про виклик та допит свідків, однак, оскільки його представник не зміг з'явитися в судове засідання, про що повідомив суд завчасно 16 липня 2018 року клопотанням, яке з незрозумілих обставин було отримано 17 липня 2018 року після судового засідання, а його судом не було належним чином повідомлено про дату засідання, ним також не було забезпечено і явку свідків в судове засідання.
Таким чином, судом були досліджені докази, надані тільки позивачем, в односторонньому порядку, навіть не було взято до уваги доводи, викладені в запереченнях, стосовно того, що їхніх з позивачем дітей він утримує також, що проживають вони з ним, що могли підтвердити свідки, таким чином, судом було позбавлено його права на доказування.
Відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі 4000 грн., суд першої інстанції виходив із того, що сторони у справі є батьками трьох неповнолітніх дітей, які проживають із позивачем та перебувають на її утриманні, позивачем оплачується придбання одягу, взуття, предметів першої необхідності, за потреби лікарські засоби для дітей, а також навчання дітей у навчальних закладах та на курсах.
Відповідачем хоча і заперечувались вказані факти, проте жодного доказу цьому не надано, та не надано доказів того, що ним надається матеріальна допомога на утримання дітей в добровільному порядку.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі із 15 червня 2002 року, розірваному рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року (а. с. 7).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 4 - 6).
Згідно довідки ОСББ «Автозаводська 29А» від 30 травня 2017 року № 21, ОСОБА_2 мешкає в орендованому житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_2 разом з дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 17).
Також згідно актів, складених 12 квітня 2018 року власниками квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, та засвідчених директором ТОВ «Екомісто», починаючи з грудня 2017 року по дату складання акту за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а. с. 100 - 101).
В матеріалах справи на а. с. 42 - 46, 48 - 52, 56 - 59, 83 - 99, 118 - 126 містяться квитанції та медична документація, надані позивачем, на підтвердження витрат, понесених нею на харчування, одяг, лікування, освіту та розвиток дітей.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 79 - 80 ЦПК України).
Судом першої інстанції надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам у їх сукупності, що неповнолітні діти сторін проживають разом із позивачем та знаходяться на її утриманні. Позивач несе витрати по придбанню харчування, одягу, предметів першої необхідності, лікуванню дітей, оплати їх навчання у навчальних закладах та курсах. На підтвердження даних обставин нею надано фіскальні чеки, акти, складені за участю власника (користувача) квартири та затверджені представником обслуговуючої компанії щодо проживання ОСОБА_2 з дітьми за вказаною нею адресою, а також забезпечено явку свідків, показаннями яких підтверджено обставини утримання дітей позивачем.
При цьому судом першої інстанції надано належної оцінки письмовому запереченню відповідача (а. с. 61), який стверджував, що ОСОБА_5 постійно проживає у нього, а також інколи - молодша донька ОСОБА_4, однак не надав на підтвердження цих обставин будь-яких доказів, а також не спростував доводів і доказів, наданих позивачем ОСОБА_2, в тому числі не довів, що надає матеріальну допомогу на утримання дітей в добровільному порядку.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що судом були допитані тільки свідки з боку позивача, а свідки відповідача допитані не були, апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі відповідач не ставить питання про допит зазначених свідків при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції.
Крім того, показання свідків є не єдиними доказами, які можуть підтвердити обставини утримання дітей та їх фактичне проживання з матір'ю або батьком. Так, окрім показань свідків, ОСОБА_2 підтвердила свій позов письмовими доказами, які у своїй сукупності дали змогу суду дійти висновку про наявність зазначених обставин.
В свою чергу, відповідачем ОСОБА_1 співмірних доказів, які б спростовували ці обставини та підтверджували проживання дітей з ним і їх утримання, до суду першої і апеляційної інстанцій надано не було.
Ті обставини, що неповнолітні діти бувають у відповідача та проводять із ним час, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки періодичне перебування неповнолітніх дітей із відповідачем не свідчить про постійне проживання неповнолітніх дітей із відповідачем та перебування дітей на його утриманні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на користь позивача на утримання трьох неповнолітніх дітей.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей від 6 до 18 років в період станом на день ухвалення рішення становив 1944 грн.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, яка відповідно до статті 9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяються якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Оскільки будь-яких інших обставин, які суд повинен приймати до уваги при визначенні розміру аліментів, сторонами надано не було, апеляційний суд, виходячи із якнайкращого забезпечення інтересів дітей та покладення обов'язку утримання неповнолітніх дітей на обох батьків, приходить до висновку, що розмір аліментів 4000 грн., визначений судом першої інстанції, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку трьох дітей, і не вбачає підстав для зменшення цього розміру.
Крім того, доводами апеляційної скарги даний розмір аліментів взагалі не спростовується, а заперечується сама наявність підстав для їх стягнення, чого відповідачем під час розгляду справи та апеляційного перегляду доведено не було.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення вимогам ст. 265 ЦПК України спростовується змістом даного рішення та відхиляються апеляційним судом.
Із цих же підстав не можна погодитися також із доводами апеляції, що судом першої інстанції не досліджені всі докази по справі та не надано належної оцінки доказам по справі, не перевірено факту проживання дітей з відповідачем та їх утримання ним.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно із вимогами ЦПК України скасування рішення із направленням справи до розгляду суду першої інстанції допускається лише якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), що передбачено ст. 378 ЦПК України, а отже вимога ОСОБА_1 щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції із підстав, зазначених в апеляційній скарзі, на вимогах закону не ґрунтується.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом першої інстанції, і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 19 грудня 2018 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.