17 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7
ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9
ОСОБА_10
захисника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110200006774, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханов, Луганської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Макіївка, Донецької області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 199 КК України
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017110200006774 по обвинуваченню ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 199 КК України, повернуто прокурору.
Застосовано до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 29 жовтня 2018 року по 28 грудня 2018 року.
Продовжено до 29 грудня 2018 року дію покладених на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України: з'являтися за кожною вимогою суду, в провадженні якого буде перебувати кримінальна справа щодо неї, повідомляти суд, в провадженні якого буде справа щодо неї, про зміну свого місця проживання, не залишати межі міста Києва та Київської області без дозволу суду, в провадженні якого буде перебувати справа щодо неї.
Клопотання захисника ОСОБА_11 про повернення автомобіля «Кіа», державний номер НОМЕР_1 , власнику (законному володільцю) ОСОБА_12 залишено без розгляду.
Постановляючи ухвалу про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції виходив з того, що пред'явлене обвинувачення є неконкретним, оскільки формулювання обвинувачення ОСОБА_7 , майже співпадає із обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, при цьому не вказано, яка була домовленість між співучасниками щодо спільності дій, та який технічний розподіл функцій між ними існував. При кваліфікації дій за ч. 2 ст. 146 КК України не вказано, якими саме діями кожного з співучасників були завдані тілесні ушкодження потерпілій, та за ч. 2 ст. 189 КК України не вказано, яку роль виконувала ОСОБА_7 у вимаганні.
При формулюванні обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 199 КК України орган досудового розслідування обмежився констатацією факту вилучення при обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 підробленої іноземної валюти, без вказівки, в чому полягає у діях ОСОБА_7 об'єктивна та суб'єктивна сторона вказаного злочину.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями, в якій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині повернення прокурору обвинувального акту, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зі змінами та доповненнями прокурор зазначала, що обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин злочинів, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статтю, та формулювання обвинувачення, а тому обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Зазначала, що порушені судом першої інстанції питання щодо викладу фактичних обставин злочинів не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, і не можуть бути підставами для повернення обвинувального акта прокурору.
Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 338 КПК України, якою передбачено, що з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Також на вказану ухвалу суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій він просив ухвалу скасувати в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 відмовити, а в решті ухвалу залишити без змін, посилаючись на те, що при прийнятті у підготовчому судовому засіданні рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд першої інстанції не наділений правом прийняття рішення стосовно обрання, скасування чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому.
Зазначав, що у матеріалах справи відсутнє клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, натомість наявне лише клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке є не аргументованим та не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про його задоволення.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями, та одночасно заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 60 діб, та продовження обвинуваченій ОСОБА_7 дії покладених на неї ухвалою суду першої інстанції обов'язків до 60 діб, посилаючись на те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 та покладення на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на даний час не відпали. Зокрема, обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Представник ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_13 підтримав апеляційну скаргу прокурора зі змінами та доповненнями, та не заперечував проти задоволення заявлених прокурором клопотань.
Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги зі змінами та доповненнями прокурора та поданих прокурором клопотань, та просили задовольнити апеляційну скаргу, подану захисником ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 .
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора зі змінами та доповненнями підлягає задоволенню, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 та дії покладених на ОСОБА_7 обов'язків підлягають задоволенню частково, а провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта викладені в ст.ст. 109, 291 КПК України.
Із наведених норм кримінального процесуального закону убачається, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Колегія суддів вважає, що повертаючи обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення прокурором вимог ст. 291 КПК України.
Зі змісту обвинувального акту відносно стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 убачається, що в ньому у повному обсязі викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважав встановленими, зазначена правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Посилаючись в ухвалі на те, що формулюванняобвинувачення ОСОБА_7 співпадає із обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, при цьому формулювання обвинувачення не містить даних про домовленість між співучасниками щодо спільності дій, та технічний розподіл функцій між ними, даних про те, якими діями кожного з співучасників були завдані тілесні ушкодження потерпілій, та відомостей про роль ОСОБА_7 при вчиненні злочину за ч. 2 ст. 189 КК України, суд першої інстанції вийшов за межі тих питань, які підлягають вирішенню під час підготовчого судового засідання.
Тотожність зазначеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_7 викладеному формулюванню обвинувачення ОСОБА_8 не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Висновки суду першої інстанції, про відсутність в обвинувальному акті даних про об'єктивну та суб'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК, є передчасними, оскільки ці питання, згідно ст. 368 КПК України, вирішуються судом під час судового розгляду при ухваленні вироку.
Замість перевірки дотримання слідчим та прокурором вимог ст. 291 КПК України при складанні, затвердженні та підписанні обвинувального акту та додатків до нього, суд першої інстанції вдався до оцінки фактичних обставин кримінальних правопорушень, та до вирішення тих питань, які не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні і не можуть бути підставами для повернення обвинувального акту прокурору.
Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акту щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до розгляду, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора зі змінами та доповненнями є обґрунтованими.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року застосовано до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 29 жовтня 2018 року по 28 грудня 2018 року, та продовжено до 29 грудня 2018 року дію покладених на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України: з'являтися за кожною вимогою суду, в провадженні якого буде перебувати кримінальна справа щодо неї, повідомляти суд, в провадженні якого буде справа щодо неї, про зміну свого місця проживання, не залишати межі міста Києва та Київської області без дозволу суду, в провадженні якого буде перебувати справа щодо неї.
Під час застосування ОСОБА_8 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та продовження ОСОБА_7 строку дії покладених на неї обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, судом враховано ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, в яких вони обвинувачуються, які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, суворість передбаченого законом покарання за вказані кримінальні правопорушення, особи обвинувачених, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 , ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання вказаних ризиків.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою та дію покладених на обвинувачену ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При вирішені даного питання, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Відповідно до положень ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини ("Нечипорук, Йонкало проти України" №42310/04 від 21 квітня 2011 року, "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" №№12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, "Мюррей проти Сполученого Королівства" №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання.
Згідно п. 48 рішення Європейського Суду з прав людини "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 р., "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини "Харченко проти України" (Заява N 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" ( 980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
Враховуючи підстави застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та покладення на обвинувачену ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, та вчинення обвинуваченою ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 199 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінивши в сукупності тяжкість покарання за кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченим, вік та стан їх здоров'я, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку дії покладених на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім ОСОБА_8 для забезпечення запобігання цих ризиків.
Оскільки прокурор у клопотаннях порушує питання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_15 у виді тримання під вартою на 60 діб, та продовження строку дії покладених на ОСОБА_7 обов'язків на 60 діб, у той час як, у відповідності до ч. 1 ст. 115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення клопотань прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та необхідність продовження запобіжного заходу ОСОБА_15 у виді тримання під вартою та строку дії покладених на ОСОБА_7 обов'язків на 60 днів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 392 КПК України, вапеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 309 КПК України оскарженню до апеляційного суду підлягають ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні тільки під час досудового розслідування.
Згідно ч. 4 ст. 314 КПК України, ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Оскарження ухвали, постановленої в підготовчому судовому засіданні щодо продовження строку дії запобіжного заходу чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.
В даному випадку оскаржувана ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року постановлена під час підготовчого судового засідання, тобто до ухвалення судового рішення, передбаченого ч. 1 ст. 392 КПК України, і окремому оскарженню в частині продовження строку застосування запобіжного заходу не підлягає.
Оскільки захисником ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подана апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, вважаю, що провадження за вказаною апеляційною скаргою відкрито помилково, у зв'язку з чим апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року у частині продовження строку застосування запобіжного заходу підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 199, 291, 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та продовження строку дії покладених обов'язків обвинуваченій ОСОБА_7 задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 17 грудня 2018 року 16 год. 50 хв. до 14 лютого 2019 року 16 год. 50 хв. включно.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 строк дії покладених на неї обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України: з'являтися за кожною вимогою суду, в провадженні якого буде перебувати кримінальна справа щодо неї, повідомляти суд, в провадженні якого буде справа щодо неї, про зміну свого місця проживання, не залишати межі міста Києва та Київської області без дозволу суду, в провадженні якого буде перебувати справа щодо неї, строком на 60 днів, а саме з 17 грудня 2018 року 16 год. 50 хв. до 14 лютого 2019 року 16 год. 50 хв. включно.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року в частині продовження строку застосування запобіжного заходу, - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді :
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3