Справа № 359/8562/18
Провадження № 2/359/2787/2018
Іменем України
12 грудня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Івченко В.І.,
провівши відкрите судове засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
встановив:
23 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: будинком №8 по провулок Центральний в смт.Іванків, Бориспільського району, Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, смт. Іванків, провул. Центральний, 8. В даному будинку зареєстрований син позивача ОСОБА_2 Однак, останній в будинку не проживає, не сплачує за житлово-комунальні послуги. Тому, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість подали до суду заяви, якими позивач позов підтримав та просив його задовольнити, відповідач позовні вимоги визнав та не заперечував проти його задоволення. Розгляд справи просили проводити у їх відсутність.
Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
ОСОБА_3 положень ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Провівши підготовче судове засідання в порядку, передбаченому ст.197 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити за його результатами рішення, зважаючи на визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 4 та ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2-4 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники справи, відповідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку № 8 по провулку Центральний в смт. Іванків, Бориспільського району Київської області, що підтверджується копією Технічного паспорту на садибний житловий будинок (а. с. 21-25) та копією ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141807960 (а.с. 13-14).
ОСОБА_3 обстеження житлово-побутових умов проживання від 24 вересня 2018 року складеного комісією в складі: депутата сільської ради ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та Довідки про склад сім'ї та місця реєстрації осіб у житловому приміщенні (будинку) від 17 жовтня 2018 року (а.с. 16) за адресою: Київська область, Бориспільський район, смт. Іванків, провулок Центральний, 8 зареєстрований та проживає: ОСОБА_1, зареєстрований, але не проживає ОСОБА_2 (а.с. 17-19).
Таким чином судом встановлено, що відповідач, будучи зареєстрованими в спірному будинку, там не проживає; перешкод в користуванні цим приміщенням не має; витрат по його утриманню не несе; дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за ним право користування жилим приміщенням, не вчиняє. Доказів протилежного суду не надано.
Наведене вище свідчить про відсутність відповідача ОСОБА_2 за адресою: Київська область, Бориспільський район, смт. Іванків, провулок Центральний, 8 без поважних на те причин.
Судом не встановлено фактів перешкоджання відповідачу ОСОБА_2 в користуванні спірним житлом. Доказів протилежного суду не надано.
ОСОБА_3 ч. 4 ст.156, ч. 2 ст.64 ЖК Української РСР, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать чоловік / дружина, діти і батьки.
Статтями 47,48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.
Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначено, що у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК Української РСР ), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Власник, згідно ст. 319 ЦК України, володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
ОСОБА_3 ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
ОСОБА_3 статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
ОСОБА_3 ст. 155 ЖК Української РСР передбачено, що жилі будинки, квартири, які є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користуватись жилим будинком, квартирою.
Частинами 1, 2 ст. 71 ЖК Української РСР визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
ОСОБА_3 заяв чи клопотань від відповідача на ім'я ОСОБА_1 чи суду не надходило. Доказів, на підставі яких слід вважати тимчасову відсутність у спірному будинку поважною, не зазначено і до суду не подано.
Згідно ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлю-ні строки, провадиться в судовому порядку.
На підставі наведеного суд вважає, що власник майна ОСОБА_1 має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, оцінивши докази у справі суд вважає, що ОСОБА_2, який не проживає в спірному будинку, ускладнює здійсненню ОСОБА_1 прав власника майна по володінню, користуванню та розпорядженню будинком.
З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір у розмірі - 704 грн. 80 коп., слід стягнути з відповідача на користь держави на підставі ст. 141 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 319, 321, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 59, 81, 82, 141, 258, 263, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 9, 64, 71, 72, 155, 156 Житловий кодекс Української РСР, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. 41, 47, 48, 129 Конституції України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: Київська область, Бориспільський район, смт. Іванків, провулок Центральний, 8.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії СК № 125051 виданий 12 вересня 2011 року Бориспільським МРВ України) на користь держави Україна (р/р № 31211256026001, МФО: 899998 , код за ЄДРПОУ 37993783, банк: ГУК у м. Києві/м. Київ, КБК: 22030106) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
ОСОБА_3 пункту 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Л.В. Яковлєва