Миколаївської області
Справа №477/2054/17
Провадження №2/477/91/18
29 листопада 2018 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2,
прокурора - Петрової Т.Л.,
представника відповідача Вітовської РДА - Гайдаєнко З.В.,
відповідача - ОСОБА_6 (не з'явився), його представника - ОСОБА_7,
відповідача - ОСОБА_8 (не з'явився),
представника третьої особи - не з'явився,
розглянувши цивільну справу за позовом прокурора, поданого в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на боці відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Південь", про визнання незаконним та скасування розпорядження державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державних актів,
В жовтні 2017 року перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації та визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки.
В обґрунтування позову зазначив, що прокуратурою області було виявлено порушення вимог законодавства під час передачі земель у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_6
Так, розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області (далі Жовтневої РДА) № 202-р від 02 квітня 2008 року було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передано у власність земельні ділянки цим особам для ведення особистого
селянського господарства в межах території Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області площами 0,80 га кожному.
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6 та ОСОБА_8 отримали державні акти серії НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 відповідно, на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
В той же час, згідно кадастрових планів та графічних матеріалів проектів відведення земельних ділянок вони частково входять у межі прибрежної захисної смуги річки Інгул, де діють обмеження у використанні прибрежних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах.
Посилаючись на те, що вказані вище земельні ділянки передані у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за рахунок земель водного фонду, що є порушенням вимог чинного законодавства, просив суд визнати незаконними та скасувати розпорядження Жовтневої РДА № 202-р від 02 квітня 2008 року та визнати недійсними державні акти, видані 09 квітня 2008 року для ведення особистого селянського господарства.
Під час розгляду справи до участі в ній в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Південь", яким розроблено проектну документацію з відведення земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_8
В судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали та просили задовольнити з тих же підстав, що були викладені у позовній заяві.
Представник відповідача Вітовської РДА заперечувала проти задоволення позову, вказуючи про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості позову, а також через пропуск строку позовної давності, про що подав відзив на позовну заяву.
Представник відповідача ОСОБА_6 також заперечував проти задоволення позову через пропуск строку позовної давності, зазначивши, що уповноважений орган Миколаївська обласна державна адміністрація могла і мала можливість достеменно встановити порушення земельного законодавства при передачі землі ОСОБА_6 починаючи з 2008 року, з моменту видання розпорядження райдержадміністрації. Крім того вказав, що вини ОСОБА_6 у можливому порушенні законодавства немає, оскільки розробку проектної документації по відведенню ділянки проводило відповідне спеціалізоване підприємство, яке і повинно нести за це відповідальність.
Відповідач ОСОБА_8 до судового засідання не з'явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, але також подав заяву про застосування строків позовної давності.
Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частині рішення.
Суд, заслухавши пояснення та доводи присутніх на засіданні учасників, перевіривши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Розпорядженням Жовтневої РДА № 202-р від 02 квітня 2008 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства на території Воскресенської селищної ради Жовтневого району
Миколаївської області, розроблені товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Південь». Цим же розпорядженням передано безоплатно їм у власність земельні ділянки площею 0,80 га для ведення особистого селянського господарства на території Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області за межами населеного пункту згідно з додатком.
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6 отримав державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,80 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_2
Також, на підставі того ж розпорядження Жовтневої РДА ОСОБА_8 отримав державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,80 га, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_4
Зі змісту документації щодо відведення ділянок вбачається, що частина землі, площею 0,76 га, входить до прибережної захисної смуги річки Інгул.
Згідно зі ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду.
За змістом ч. 1 ст. 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Відповідно до п. д ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції від 15.12.2009) до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Як випливає зі змісту ст. 59 Земельного кодексу України, чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, хоча й у ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим ст. 59 Земельного кодексу України у частинах 2-4 закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.
Відповідно до п. «2» ч. 3 ст. 83 ЗК України та ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2ст. 59 ЗК України.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).
Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерела; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Крім того, за положеннями т. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 60 - 62 ЗК України та ст.ст.1,88 - 90 ВК України.
Так, згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Згідно із п. 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2004 за № 1470/10069 у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст.50-54 Закону України "Про землеустрій".
Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України, на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.
Отже, прибережна захисна смуга це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Таким чином, усупереч вказаних вимог земельного та водного законодавства України вказані вище земельні ділянки, які знаходяться в межах прибережної захисної смуги, передані у власність громадян за рахунок земель водного фонду, що є порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок порушено порядок зміни цільового призначення земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови місцевої державної адміністрації видаються на виконання законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень.
Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно вимог ст. 16 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за
результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст. 126 ЗК України).
Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Відповідно до вимог ст.ст.123, 125, 126 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).
Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83,84 цього Кодексу.
Таким чином, позовні вимоги прокурора ґрунтуються на законі, оскільки спірні земельні ділянки вибули з власності держави на підставі розпорядження, яке прийняте з порушенням вимог земельного та водного законодавства.
При цьому слід відмітити, що згідно з Постановою Верховної ради України №1377-VIII від 19 травня 2016 року "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський, а розпорядженням голови районної державної адміністрації від 06.06.2016 № 202-р «Про перейменування Жовтневої районної державної адміністрації у Вітовську районну державну адміністрацію» Вітовська районна державна адміністрація Миколаївської області перейменована у Вітовську районну державну адміністрацію Миколаївської області.
Що ж стосується заяв відповідачів про застосування строків позовної давності то суд зазначає наступне.
Відповідачами було заявлено, що позовна давність, в межах якої було можливо вчинити дії по захисту порушеного права за вимогами, заявлені прокурором, сплила, оскільки у Миколаївська обласна державна адміністрація могла довідатися про порушення свого права з моменту прийняття Жовтневою РДА рішення від 02 квітня 2008 року.
Відповідно до ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, тобто, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України- від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор вперше із позовною заявою про оскарження передачі землі ОСОБА_8 та ОСОБА_6 звернувся до суду в березні 2016 року, але в задоволенні його позову було відмовлено через його пред'явлення в інтересах неналежного позивача. Як у попередньому позові, так і в даній позовній заяві він вказував, що про порушене право прокуратурі стало відомо в грудні 205 року під час перевірки та опрацювання публічної кадастрової карти України. Позивачу - Миколаївській обласній державній адміністрації стало відомо про порушене земельне право лише з листа Прокуратури Миколаївської області в жовтні 2017 року після відмови в задоволенні першого позову.
Суд погоджується з тими аргументами прокурора та представника позивача, що про порушене право вони не могли дізнатися раніше, оскільки як вбачається з матеріалів справи висновок про виділення землі із захопленням частини прибрежної захисної смуги можливо зробити із проектної технічної документації, якої для перевірки чи огляду ні прокурору, ні позивачу не надавалося. І дійсно, з початку функціонування Публічної кадастрової карти України в 2015 році можливо було візуально перевірити знаходження переданих у власність ділянок та знаходження чи не знаходження їх в прибрежній захисній смузі річки Інгул.
При цьому, вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо розпорядження спірними землями, тому перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади в інтересах якого заявлено позов, а не прокурор.
Таким чином загальний строк позовної давності у три роки за позовом прокурра в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації не пропущено.
При подачі позову та прокуратура понесла витрати на сплату судового збору в загальній сумі 4800 грн. які підлягають стягненню з відповідачів - з кожного у рівному розмірі, тобто по 1600 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-266 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області № 202-р від 02 квітня 2008 року про затвердження проектів землеустрою та надання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у приватну власність земельних ділянок площею 0,80 га кожному для ведення особистого селянського господарства в межах території Воскресенської селищної ради Жовтневого (тепер - Вітовського) району Миколаївської області.
Визнати недійсним та скасувати державний акт серії НОМЕР_7 про право власності на земельну ділянку, площею 0,80 га, виданий 09 квітня 2008 року ОСОБА_6 (кадастровий номер ділянки - НОМЕР_5).
Визнати недійсним та скасувати державний акт серії НОМЕР_3 про право власності на земельну ділянку, площею 0,80 га, виданий від 09 квітня 2008 року ОСОБА_8 (кадастровий номер ділянки - НОМЕР_6).
Стягнути з Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_8, ОСОБА_6 на користь прокуратури Миколаївської області судові витрати у виді сплаченого при поданні позову судового збору в загальній сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. по 1600 (одній тисячі шістсот) грн. 00 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Р.В. Козаченко