вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"17" грудня 2018 р. Справа№ 925/207/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Смірнової Л.Г.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,
за участю представників:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - Кушнір С.В., адвокат, довіреність від 18.12.2017 №7/А/Б,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2018 у справі №925/207/18 (суддя Дорошенко М.В., повний текст складено - 18.06.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" до товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" про визнання недійсним договору.
встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" про визнання недійсним, укладеного між сторонами, договору поставки від 22.03.2017 №22/03/2017-К.
В обґрунтування позову позивач вказував, що спірний договір поставки від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" укладено директором ОСОБА_3 з перевищенням повноважень, наданих йому статутом цього товариства, згідно з яким він (директор) вправі самостійно укладати договори на суму, що не перевищує 50000 грн. Укладання договорів сумою понад 50000 грн. належить до компетенції тільки загальних зборів товариства.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.06.2018 у справі №925/207/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.
При ухваленні даного рішення суд, дійшовши висновку про схвалення позивачем оскаржуваного договору, відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2018 у справі №925/207/18 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на перевищення повноважень директором товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" ОСОБА_3 при укладенні оскаржуваного договору.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2018 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Позивач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення позивача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, з огляду на наявність викладеної позиції скаржника, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро", як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Коновалівське", як покупцем, 22 березня 2017 року було укладено договір поставки №22/03/2017-К.
Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію для сільгоспвиробництва (далі - товар) відповідно до умов договору, а покупець зобов'язався прийняти такий товар та оплатити його на встановлених даним договором умовах.
У розділі 4 договору сторони визначили такий порядок оплати покупцем товару:
оплата 30% ціни товару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансу) протягом п'яти банківських днів з дати одержання наданого постачальником рахунку на оплату;
оплата решти 70% ціни товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на строк, визначений сторонами у відповідній специфікації.
У додатках №1 та №2 до договору №22/03/2017-К сторони передбачили усі необхідні для укладення і виконання договору поставки умови, у тому числі ціну товару за додатком №1 у сумі 1018920 грн. 96 коп. і за додатком №2 у сумі 1837766 грн. 76 коп., разом на суму 2856687 грн. 72 коп.
Позивач, вважаючи, що вказаний договір поставки від 22.03.2017 №22/03/2017-К підписано з його боку особою з перевищенням повноважень, звернувся до суду із позовом про визнання вказаного договору недійсним.
Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні вказаної вимоги.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з відмовою у задоволенні позову, з наступних підстав.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
В обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги позивач посилається на перевищення повноважень директором товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" ОСОБА_3 при укладенні оскаржуваного договору.
Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Спірний договір було підписано з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" директором ОСОБА_3 та скріплено печаткою товариства.
Пунктом 11.2.2.10 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" встановлено, що до компетенції загальних зборів учасників товариства належить, якщо інше не передбачено окремим рішенням загальних зборів учасників товариства (яке має бути оформлене у письмовій формі у вигляді протоколу) - прийняття рішень про укладення виконавчим органом правочинів, підписання угод, договорів, контрактів) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) - на суму, що перевищує 50000 грн.
Відповідно до п. 11.3.5.4 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" директор товариства вправі самостійно вчиняти (укладати) правочини (договори, контракти, угоди, тощо) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) - на суму, що не перевищує 50000 грн.
Перед укладенням спірного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" одержало електронною поштою на свою електронну адресу від товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" протокол загальних зборів учасників цього товариства від 22.03.2017 №22/03/2017-К (а.с.63-64), на яких Інтернешнл бізнес груп лімітед, як особа, якій належить 100% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське", прийняла рішення про укладення з товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" спірного договору і про надання повноважень на його підписання директору товариства ОСОБА_3
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день укладення спірного договору (22.03.2017), єдиним засновником (учасником) товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" було Інтернешнл бізнес груп лімітед (а.с.65-69).
Стосовно заперечень позивача проти вказаного протоколу, слід зазначити, що відповідачем до суду першої інстанції були надані роздруківки з електронної пошти щодо обміну сторонами листами, якими, зокрема, підтверджується направлення позивачем та отримання відповідачем вказаного протоколу загальних зборів учасників цього товариства від 22.03.2017 №22/03/2017-К (а.с.118-126).
Крім цього, позивач, заперечуючи проти зазначеного протоколу, жодних доказів оскарження рішень, які були прийняті 22.03.2017 загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" та оформлені цим проколом, не надав.
Враховуючи все вищевикладене у сукупності, підстави для неприйняття вказаного документу, як належного доказу надання загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" згоди директору ОСОБА_3 на укладення спірного договору, відсутні.
Таким чином, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про перевищення повноважень директором товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" ОСОБА_3 при укладенні договору поставки від 22.03.2017 №22/03/2017-К.
У будь-якому разі доводи позивача про вчинення оскаржуваного правочину з перевищенням повноважень не можуть бути підставою для визнання його недійсним у зв'язку з наступним.
Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Доказами такого схвалення може бути, зокрема, відповідне вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів т.ін.).
Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" зверталося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" із позовом (з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог від 06.03.2018 № 12/А/С) про стягнення заборгованості у розмірі 2 433 406 грн. 09 коп., з яких: 1 999 681 грн. 40 коп. - основний борг, 224 950 грн. 46 коп. - пеня, 140 032 грн. 48 коп. - 18% річних, 68 741 грн. 75 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 22.03.2017 № 22/03/2017-К.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2018 у справі №904/584/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2018, позов задоволено повністю.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" прийняло у власність товар на загальну суму 2 856 687 грн. 72 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними: № 1836 від 04.04.2017 про поставку товар на суму 1 837 766 грн. 76 коп.; № 1862 від 04.04.2017 про поставку товар на суму 1 018 920 грн. 96 коп. та товарно-транспортними накладними: №д0000003846 від 04.04.2017 про поставку товар на суму 1 837 766 грн. 76 коп.; №д0000003855 від 04.04.2017 про поставку товар на суму 1 018 920 грн. 96 коп.
Для оплати поставленого товару товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" виставило товариству з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" рахунки:
- № 1365 від 23.03.2017 на оплату товару вартістю 1 018 920 грн. 26 коп. з ПДВ;
- № 1392 від 23.03.2017 на оплату товару вартістю 1 837 766 грн. 76 коп. з ПДВ.
Також, судом було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" на виконання п. 4.3.1. договору здійснило попередню оплату:
- 30.03.2017 30% вартості товару, передбаченої у Специфікації № 1 (Додатку № 1) від 23.03.2017 у розмірі 305 676 грн. 29 коп., що підтверджується випискою по рахунку, відповідно до вказаної виписки відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 305 676 грн. 29 коп. з призначенням платежу: передплата 30 % за СЗР зг. рах. № 1365 від 23.03.2017р.;
- 31.03.2017 30% вартості товару, передбаченої у Специфікації № 2 (Додатку № 2) від 23.03.2017 у розмірі 551 330 грн. 03 коп., що підтверджується випискою по рахунку, відповідно до вказаної виписки відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 551 330 грн. 03 коп. з призначенням платежу: передплата 30 % за СЗР зг. рах. № 1392 від 23.03.2017р.
Товар отримано представниками товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" на підставі довіреностей № DKN 17 та № 82 від 04.04.2017.
Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як роз'яснено п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, рішення у справі №904/584/18 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №925/207/18, не можуть йому суперечити.
Отже, вказані обставини щодо оплати та прийняття товару товариством з обмеженою відповідальністю "Коновалівське", поставленого на підставі оскаржуваного наразі договору, встановлені у справі №904/584/18 в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними, а тому не потребують повторного доведення.
Таким чином, позивач, здійснивши оплату за спірним правочином та прийнявши товар від відповідача, вчинив дії, що свідчать про схвалення товариством з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" оскаржуваного договору шляхом прийняття його до виконання.
В свою чергу, обставини схвалення позивачем оскаржуваного договору унеможливлюють визнання його недійсним.
За наведених обставин, відсутні підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2018 у справі №925/207/18 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2018 у справі №925/207/18.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 21.12.2018 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.Г. Смірнова
М.А. Дідиченко