вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"18" грудня 2018 р. Справа№ 910/2738/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання: Ігнатюк Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Козак О.С., ордер КС 384367 від 13.11.18
від відповідача: Гончаренко Є.В., дов. № 63/10-3091 від 03.12.18; Ільченко І.В., дов. № 63/10-3092 від 03.12.18
розглянувши матеріали апеляційної скарги акціонерного товариства "Правекс-Банк"
на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2018
у справі № 910/2738/17 (суддя - Щербаков С.О.)
за позовом акціонерного товариства "Правекс-Банк"
до Головного управління фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
про стягнення 1 033 500,00 грн.,-
У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - відповідач) про стягнення 1 033 500,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2017 (а.с. 124-129 том 1), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 (а.с. 190-193 том 1) позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" задоволено повністю: стягнуто з Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" збитки в сумі 1 033 500,00 грн.; витрати зі сплати судового збору в сумі 15 502,50 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2018 (а.с. 247-258 том 1) рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 910/2738/17 скасовано, справу № 910/2738/17 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у даній справі та передаючи справу № 910/2738/17 на новий розгляд, зазначив, що суди не з'ясували повно і об'єктивно всіх обставин справи щодо наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього. Зокрема, суди не з'ясували та не встановили, чи мали місце протиправна поведінка відповідача, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вина та не надали відповідної правової оцінки цим обставинам. Зазначив, також, що за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому, вказав, що на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2738/17 (а.с. 68-78 том 2) у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 17 052,75 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги та 18 603,00 грн. - судового збору за подання касаційної скарги.
Рішення мотивоване тим, що позивачем всупереч приписам ст.ст. 76, 77 ГПК України не надано доказів того, що кошти відображені в бухгалтерських документах банку та меморіальних ордерах № 23582709, № 235827062, № 235827100, № 235827063 від 29.11.2016 були вкладені у зазначену цінну посилку, призначену для пересилання фельд'єгерським зв'язком, як і не надано доказів здійснення перевірки вмісту відправлення виконавцем послуг. Позивачем не дотримано вимоги Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45 та порушено норми Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій під час виконання умов спірного договору, як і не надано доказів наявності вини відповідача. Також, вказав на те, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач акціонерне товариство "Правекс-Банк" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2738/17 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що відносини сторін по укладеній генеральній угоді є відносинами у сфері поштового зв'язку, оскільки судом не враховано положення Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", відповідно до якого встановлено, що здійснення організації і забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком державних органів на договірних засадах є законодавчо встановленим завданням відповідача, а також надано право надання юридичним особам платних послуг відповідно до закону. Також, скаржник зазначив, що судом першої інстанції безпідставно застосовано постанову НБУ № 45 від 14.02.2007 "Про затвердження Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні". При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що цінне відправлення не було доставлено відповідачем за попередньо погодженою адресою, більш того, факт втрати цінного відправлення банку підтверджується самим відповідачем, при цьому відповідно до умов генеральної угоди відповідач гарантував збереження та доставку цінних відправлень банку і даний обов'язок не виконав.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді : Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 апеляційну скаргу акціонерного товариства "Правекс-Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2738/17 залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Правекс-Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2018 та призначено справу до розгляду на 18.09.2018.
У судовому засіданні 18.09.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 02.10.2018.
Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.
Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті "Голос України" № 185 (6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.
Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Актом прийняття-передачі судових справ від 01.10.2018 справу № 910\2738\17 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018, справу № 910\2738\17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М. А.- головуючий суддя; судді - Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 прийнято апеляційну скаргу акціонерного товариства "Правекс-Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2738/17 у визначеному складу колегії суддів. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Правекс-Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2738/17 та призначено справу до розгляду.
01.11.2018 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/2738/17 до набрання законної сили рішенням у справі № 703/1022/18-к щодо розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120117120160002106 (а.с. 215-217 том 2).
12.11.2018 від позивача через відділ канцелярії суду надійшло заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 228 том 2).
В судовому засіданні 18.12.2018 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача вказали на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Колегія суддів, заслухавши доводи представників сторін, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 03.01.2007 між Головним управлінням Державної фельд'єгерської служби та акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" укладено генеральну угоду № 1-7/К (а.с. 9-10 том 1). В подальшому, найменування Головного управління Державної фельд'єгерської служби було змінено на Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а найменування акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" було змінено на акціонерне товариство "Правекс-Банк".
Відповідно до умов генеральної угоди № 1-7/К, відповідач, за угодою виконавець, організовує і забезпечує доставку відправлень з оголошеною цінністю та нецінних відправлень позивача, за угодою замовника, (далі - відправлення) на умовах, вказаних нижче. Конфіденційність і збереження доставки гарантується відповідачем.
Пунктами 2.1-2.2, 2.4 вищевказаної генеральної угоди сторонами погоджено, що відповідач забезпечує доставку відправлень позивача на адресу юридичних осіб з м. Києва в обласні центри України та до міст Сімферополь, Севастополь, Ялта АР Крим. Приймання відправлень здійснюється у приміщенні позивача з 09:00 до 13:00 та з 14:00 до 16:00 в робочі дні тижня, за замовленням, зробленим напередодні, з виїздом офіцера фельдзв'язку автотранспортом підрозділів відповідача. Термін доставки відправлень по території України від позивача до одержувача становить не більше, ніж 2 доби (не враховуючи день приймання відправлення відповідачем, а також вихідні і святкові дні).
Умовами п.п. 3.3, 3.5 генеральної угоди сторонами погоджено, що на відправлення, які передаються відповідачу, позивач виписує три примірники реєстру встановленої форми (додаток № 2). Перший та другий примірники реєстру подаються разом з відправленням відповідачу, а третій з підписом і печаткою виконавця залишається у позивача. При оформленні реєстру позивач повинен вказувати номер цього договору. Пересилці не підлягають: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечні матеріали (вибухівка, отрута, речовини які розплавляються, різного роду гази та інше), вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматись, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, наркотики та пристосування для їх використання, а також інші предмети і речовини заборонені для пересилки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку". Відповідач залишає за собою право в присутності представника позивача і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного у випадках передбачених чинним законодавством.
Згідно із п. 6.1 генеральної угоди № 1-7/К відповідач несе матеріальну відповідальність за прийняті від позивача відправлення в межах оголошеної цінності; відповідальність відповідача перед позивачем за збереження відправлень починається з моменту прийому їх у встановленому порядку від позивача і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням. Відповідач відповідає за кількість місць вказаних у реєстрі, а також за цілісність упаковки, печаток і пломб позивача.
Пунктами 2.1, 6.1.1 генеральної угоди № 1-7/К , в редакції додаткової угоди № 1 від 01.07.2008 (а.с. 13 том) сторони погодили, що відповідач забезпечує доставку відправлень позивача на адресу юридичних осіб, згідно додатку № 2, з м. Києва до обласних центрів України, міст Сімферополя, Севастополя, Ялти АР Крим та в зворотному напрямку, а також між обласними центрами України. Відповідач несе матеріальну відповідальність за прийняті від позивача відправлення тільки у межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного (зокрема опису валютних цінностей, які вкладені у відправлення) та суми нестачі за рішенням суду.
Факт видачі позивачем та прийняття відповідальним працівником двох цінних відправлень з метою організації та забезпечення їх доставки адресатам, підтверджується реєстром від 23.11.2016 № 161 (а.с. 14 том 1) на відправлення, що направлені через Державну фельд'єгерську службу України, зокрема, за вказаним реєстром передано цінне відправлення для доставки до Харківської обласної дирекції позивача, за оцінкою, зазначеною в реєстрі - 1 033 500,00 грн., однак, цінне відправлення адресоване Харківській обласній дирекції не було доставлене відповідачем за місцем призначення, у зв'язку із втратою при нападі на військовослужбовців Відділу УФЗ Держспецзв'язку в м. Харкові.
В подальшому, відповідач листом вих. № 63/07-2091 від 25.11.2016 (а.с. 15 том 1) повідомив позивача про те, що 24.11.2016 було здійснено напад невідомих осіб на військовослужбовців Відділу УФЗ Держспецзв'язку в м. Харкові, які виконували доставку міським фельд'єгерським маршрутом у рамках реалізації договору від 03.01.2007 № 1-7/К, внаслідок чого було викрадено цінності ПАТ КБ "Правекс-Банк", які направлялись з м. Києва до Харківської ОД ПАТ КБ "Правекс-Банк". Відомості про надзвичайну подію внесено до ЄРДР за № 12016042010000292.
Оскільки, відповідачем, за позицією акціонерного товариства "Правекс-Банк" було порушено умови генеральної угоди № 1-7/К у вигляді невиконання обов'язку із доставки цінного відправлення адресованого Харківській обласній дирекції позивача, з оголошеною цінністю 1 033 500,00 грн., у зв'язку з його втратою при нападі, останній звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не дотримано вимоги Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45 та порушено норми Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від
05.03.2009 № 270, а саме не надано опису цінностей, примірник супровідної відомості до сумок з валютними цінностями, та доручення на перевезення валютних цінностей. Також, зазначив, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій під час виконання умов спірного договору, як і не надано доказів наявності вини відповідача у втраті цінностей.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Як унормовано вимогами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України унормано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
При розгляді даної справи, колегія суддів приймає до уваги вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.03.2018 у справі № 910/2738/17, які відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Як вже зазначалось, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у даній справі та передаючи справу № 910/2738/17 на новий розгляд, зазначив, що суди не з'ясували повно і об'єктивно всіх обставин справи щодо наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього. Зокрема, суди не з'ясували та не встановили, чи мали місце протиправна поведінка відповідача, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вина та не надали відповідної правової оцінки цим обставинам.
Статтями 623 ЦК України та 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно із ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі № 912/518/13 та від 16.06.2014 у справі № 905/6318/13.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що причинно-наслідковий зв'язок між діями особи і заподіяною шкодою полягає в тому, що збиток повинен бути наслідком саме протиправних дій особи (в нашому випадку представників відповідача, що здійснювали перевезення цінностей), а не будь-яких інших обставин, в даному випадку це напад невідомих осіб на військовослужбовців відділу УФЗ Держспецзвязку в м. Харкові, які виконували доставку міським фельд'єгерським маршрутом у рамках реалізації договору від 03.01.2007 № 1-7К, внаслідок якого було викрадено цінності позивача.
При цьому, колегія суддів не приймає як належний доказ вини відповідача висновок судової інженерно-технічної у галузі безпеки життєдіяльності експертизи № 149 від 28.02.2017, оскільки вищевказаний висновок експертизи до суду першої інстанції не подавався, хоча існував на час розгляду справи, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від нього. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, наданий позивачем вищевказаний висновок експертизи є одним з доказів по кримінальній справи, а доказом вини є лише вирок суду.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що висновок судової інженерно-технічної у галузі безпеки життєдіяльності експертизи № 149 за кримінальним провадженням № 42016220750000203, складений 28.02.2017 не може бути підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими збитками.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальне провадження № 12017120160002106, порушене за фактом озброєного нападу невідомих осіб на групу співробітників ГУУФЗ Держспецзв'язку, які виконували доставку цінних відправлень позивача у рамках реалізації генеральної угоди № 1-7/К, станом на момент розгляду справи триває розслідування, винних осіб за вчинений озброєний напад до відповідальності не притягнуто.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено усіх чотирьох умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: не зазначено в чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, в чому саме полягає завдана шкода, не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача з наявністю збитків у позивача та не доведено вини відповідача.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при винесенні рішення невірно посилався на норми Закону України "Про поштовий зв'язок" зважаючи на наступне.
У статті 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" дано визначення поняття "поштовий зв'язок спеціального призначення", згідно з яким це складова частина поштового зв'язку України, призначена для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів.
Згідно з пунктом 1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Разом з тим відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про поштовий зв'язок" діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення (фельд'єгерського і спеціального зв'язку) провадиться відповідно до законодавства України.
Так, у статті 1 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" дано визначення поняття "урядовий фельд'єгерський зв'язок", під яким розуміється приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) кореспонденції, що містить відомості, які становлять державну таємницю, та/або службову інформацію (далі - кореспонденція), офіційної кореспонденції та дипломатичної пошти Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, державних органів, органів місцевого самоврядування, органів військового управління, закордонних дипломатичних установ України.
Згідно з Переліком платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1105, передбачено такі:
- доставка кореспонденції та/або цінних відправлень з прийманням у приміщенні Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку;
- доставка кореспонденції та/або цінних відправлень співробітником Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку з прийманням у приміщенні замовника за його заявою:
без використання автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку;
з використанням автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку.
Також у Порядку визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 29.09.2016 № 600, закріплено визначення понять:
замовник - державний орган, орган місцевого самоврядування та інші юридичні особи, яким надаються платні послуги із забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком на договірних засадах;
цінне відправлення - відправлення з оголошеною цінністю, визначеною замовником, яке прийняте для доставки ГУ та підрозділами УФЗ Держспецзв'язку.
У пункті 2 розділу IV Порядку визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України передбачено, що у разі відсутності в обласних центрах України підприємств/установ/організацій/філій замовника, які мають право укладання договорів, ГУУФЗ Держспецзв'язку укладаються генеральні угоди з головним підприємством/установою/організацією замовника.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 910/360/17.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що поштовий зв'язок спеціального призначення є складовою частиною поштового зв'язку України та призначений для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів, відтак фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України і регулюється нормами Закону України "Про поштовий зв'язок", а діяльність у сфері фельд'єгерського зв'язку провадиться відповідно до законодавства України.
Згідно із ст. 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Відповідно до п.п. 30, 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання. У внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати вогнепальну зброю усіх видів і боєприпаси до неї (крім несправних частин рушниць, які відправляються магазинами мисливських і рибальських знарядь, правлінням Товариства мисливців і рибалок на адресу заводів-виробників або майстерень з ремонту рушниць, а також цими заводами або майстернями на адресу відповідних магазинів і правління Товариства мисливців і рибалок), холодну зброю та інші предмети, спеціально призначені для нападу та оборони (кастети, стилети, балончики з рідиною паралітичної дії тощо), вибухові, легкозаймисті або інші небезпечні речовини, якщо інше не передбачено законодавством; наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, включені ДСКН до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства; токсичні та радіоактивні речовини, ртуть, кислоти, отруйні, їдкі речовини; тварин та отруйні рослини; національну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), іноземну валюту; харчові продукти, строк зберігання яких не перевищує 10 діб; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи п. 3.5 генеральної угоди № 1-7/К, а саме, що не підлягають доставці (пересилці) предмети і речовини, заборонені для пересилки відповідно до законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про те, що фельд'єгерським зв'язком, як зв'язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, забороняється пересилати іноземну валюту, банківські метали.
Як вже зазначалось вище та вірно встановлено судом першої інстанції матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, в розумінні вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження вмісту вкладеного відправлення на оцінену суму та суми нестачі.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витяги з особового рахунку та меморіальні ордери не є належними та допустимими доказами пересилання зазначених коштів у цінній посилці з оголошеною цінністю 1 033 500,00 грн., переданої відповідачу за реєстром № 161 від 23.11.2016 без можливості перевірки останнім, для здійснення її пересилання фельд'єгерським зв'язком, натомість доказів вкладення до відправлення вказаної суми валюти з оголошеною цінністю, позивачем не надано.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45 (у відповідній редакції), оскільки зазначена Інструкція передбачає спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.
Крім того, саме п. 3 глави 1 розділу ІІІ Інструкції № 45 встановлено, що перевезення валютних цінностей між банком і його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) та до пунктів обміну валют, банкоматів і у зворотному напрямку здійснюється з урахуванням вимог додатка 2 до цієї Інструкції власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ згідно з вимогами Положення з використанням визначених відповідно до цього порядку окремих документів, серед яких прибутково-видатковий касовий ордер, опис цінностей, доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою (додаток 7), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8). Допускається додаткове використання інших документів, розроблених банком для виконання визначених у Положенні про підрозділ завдань щодо внутрішньобанківських перевезень цінностей.
Однак, матеріалами справи підтверджено факт недотримання позивачем вимог Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45 та порушення положень Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про поштовий зв'язок", постанови НБУ № 45 від 14.02.2017 "Про затвердження Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в України" є безпідставним та спростовується, зокрема правовою позицією Верховного Суду у аналогічних справах постанова від 20.03.2018 у справі № 910\2738\17, постанова від 18.04.2018 у справі №910\1398\17.
Крім того, застосування постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку" прямо передбачено п. 3.5 генеральної угоди № 1-7/К.
Стосовно клопотання представника відповідача Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про зупинення провадження у справі № 910/2738/17 до набрання законної сили рішенням у справі № 703/1022/18-к щодо розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120171201600002106 колегія суддів вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відсутня об'єктивна неможливість розгляду даної справи до розслідування кримінальної справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2738/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Правекс-Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2738/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2738/17 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).
Матеріали справи № 910/2738/17 повернути до місцевого господарського суду .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України
Повний текст постанови складено 21.12.2018 року
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко