вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"13" грудня 2018 р. Справа№ 910/19933/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання: Сотнікової І.О.,
у присутності представників сторін:
від позивача: Дитинюк Я.Л. - довіреність б/н від 13.07.18
від відповідача-1: ОСОБА_3 - ордер КС серія 323516 від 16.07.2018
від відповідача-2: Ресенчук В.М. - довіреність № 2434-03/67 від 02.02.18
розглянувши апеляційну скаргу Общества с ограниченной ответственностью "Технопоиск" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопоіск") на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року
у справі № 910/19933/17 (суддя Отрош І.М.)
за позовом Общества с ограниченной ответственностью "Технопоиск" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопоіск")
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Редмонд-Україна"
2. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - ОСОБА_5
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - TransEnergoOil AG
про зобов'язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування наказу
У листопаді 2017 року ООО "Технопоиск" (ТОВ "Технопоіск") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Редмонд-Україна" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд:
1) зобов'язати відповідача-1 припинити зловживання своїми правами шляхом вчинення дій, що становлять неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію, а також подання на реєстрацію агентом чи представником власника добре відомого знака без дозволу останнього, а саме: звернення до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України із заявами про визнання добре відомим в Україні знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ТОВ "Редмонд-Україна" для товарів 7, 9, 11 класів МКТП, при існуванні чинного ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за Свідоцтвом України № НОМЕР_1, із зазначенням у таких зверненнях неправильних стверджень при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати ООО "Технопоиск" (ТОВ "Технопоіск") та його промислову або торговельну діяльність;
2) визнати незаконним та скасувати Наказ Державної служби інтелектуальної власності України "Про затвердження рішення Апеляційної палати" № 30-Н від 16.03.2017 року та затверджене ним Рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 року про визнання знака ІНФОРМАЦІЯ_1 добре відомим в Україні станом на 31.12.2015 року для окремих товарів 07, 08, 09, 11 класів МКТП щодо ТОВ "Редмонд-Україна" та ОСОБА_5;
3) зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України здійснити опублікування офіційних відомостей про визнання недійсним і скасування Наказу Державної служби інтелектуальної власності України "Про затвердження рішення Апеляційної палати" № 30-Н від 16.03.2017 року та затвердженого ним рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 року про визнання знака ІНФОРМАЦІЯ_1 добре відомим в Україні станом на 31.12.2015 року для окремих товарів 07, 08, 09, 11 класів МКТП щодо ТОВ "Редмонд-Україна" та ОСОБА_5 в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач-1 звернувся до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України із заявою про визнання добре відомим в Україні знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 для товарів 7, 9, 11 класі МКТП станом на 01.01.2015 року, тим самим порушив пункти 3.2.1, 3.2.3 Ліцензійного договору від 01.09.2013 року про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України на знак № НОМЕР_1 від 10.02.2012 року, вийшовши за межі обсягу прав і обов'язків по використанню знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за Свідоцтвом України на знак № НОМЕР_1 від 10.02.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/19933/17, а також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - ОСОБА_5
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 року залучено до участі у справі третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - TransEnergoOil AG.
За наслідками розгляду заявлених вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року у справі №910/19933/17 у позові відмовлено повністю з мотивів відсутності у позивача права звернення до суду з даним позовом від свого імені.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року у справі №910/19933/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати покласти на ТОВ "Редмонд-Україна".
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 16.07.2018 року за участю повноважних представників сторін та третіх осіб.
У поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу представники відповідача-1 та відповідача-2 просять відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні 16.07.2018 року оголошено перерву у справі до 29.08.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на відзиви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та ТОВ "Редмонд-Україна".
В судовому засіданні 29.08.2018 року відкладено розгляд справи на 01.10.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 року в газеті „Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Актом приймання-передачі судових справ від 01.10.2018 року, на виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 року № 475, справу № 910/19933/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2018 року, справа № 910/19933/17 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Доманська М.Л.
Ухвалою суду від 05.11.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 910/19933/17 за апеляційною скаргою ООО "Технопоиск" (ТОВ "Технопоіск") на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 22.11.2018 року за участю повноважних представників сторін та третіх осіб.
В судовому засіданні 22.11.2018 року представником відповідача-2 подано заяву про зупинення провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 910/17792/17.
Ухвалою суду від 22.11.2018 року розгляд справи відкладено на 13.12.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2018 року для розгляду справи № 910/19933/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В.
Ухвалою суду від 13.12.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 910/19933/17 за апеляційною скаргою ООО "Технопоиск" (ТОВ "Технопоіск") на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року.
Іншою ухвалою суду від 13.12.2018 року відмовлено у задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зупинення провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 910/17792/17 у зв'язку з її недоведеністю.
Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати покласти на ТОВ "Редмонд-Україна".
Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні зворотні поштові повідомлення. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
13.12.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ООО "Технопоиск" (ТОВ "Технопоіск") слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року у справі № 910/19933/17 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10.08.2012 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності України, право власності на знак ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване за ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") - дата подання заявки - 25.05.2011 року, дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 10.08.2012 року; індекси міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг - 7, 9, 11 (відповідно до копії вказаного Свідоцтва, копії виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, які долучені позивачем до позовної заяви).
01.09.2013 року між ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") (ліцензіар) та ТОВ "Редмонд-Україна" (ліцензіат) укладено Ліцензійний договір про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом №НОМЕР_1, відповідно до умов якого ліцензіар надає ліцензіату на термін дії цього ліцензійного договору на території відповідно до п. 1.5 договору за винагороду у вигляді періодичних платежів - роялті, невиключну ліцензію на використання Знака відносно всіх товарів 07, 09, 11 класу МКТП, які вказані в Свідоцтві №НОМЕР_1 від 10.08.2012 року, а ліцензіат за винагороду на умовах цього ліцензійного договору отримує від ліцензіара невиключну ліцензію на використання Знака відносно всіх товарів 07, 09, 11 класу МКТП, які вказані в Свідоцтві №НОМЕР_1 від 10.08.2012 року.
В ст. 1 Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №НОМЕР_1 від 01.09.2013 року зазначено, що Знаком є знак для товарів, а саме словесне позначення ІНФОРМАЦІЯ_1; територія - територія України в її адміністративних межах, встановлених внутрішнім законодавством і міжнародними договорами; МКТП - міжнародна класифікація товарів і послуг, що діє на підставі Ніццької угоди і відповідно до якої Знак зареєстрований для товарів 07, 09, 11 класів.
Відповідно до п. 2.2 Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №НОМЕР_1 від 01.09.2013 ліцензіар надає ліцензіату наступний обсяг прав: - використовувати знак для всіх товарів 07, 09, 11 класів, для яких зареєстрований цей знак на території у відповідності з умовами цього договору та у відповідності з діючим законодавством України; проставляти поряд зі знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що використане позначення є знаком, зареєстрованим в Україні; здійснювати дії, які стосуються офіційних заходів, пов'язаних з виконанням чинного законодавства України щодо інших осіб - порушників прав ліцензіара та ліцензіата відносно знаку; ліцензіар зберігає за собою право використовувати знак і надавати невиключні ліцензії іншим особам на території.
Згідно з п. 3.2.1 Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №НОМЕР_1 від 01.09.2013 року ліцензіат зобов'язаний добросовісно використовувати знак відповідно до положень цього ліцензійного договору.
Згідно з п. 3.2.3 Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №НОМЕР_1 від 01.09.2013 року ліцензіат зобов'язаний використовувати знак у тому вигляді, якому він зареєстрований, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмінності знака, і якщо проти цього не заперечує ліцензіар.
Згідно з п. 13.1 Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №НОМЕР_1 від 01.09.2013 року цей ліцензійний договір стає дійсним з дати його укладення у письмовій формі та підписання сторонами і діє до 25.05.2021. Датою укладення є дата 01.09.2013 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 Цивільного кодексу України).
16.12.2016 року ТОВ "Редмонд-Україна" звернулось до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України із заявою про визнання добре відомим в Україні знака для товарів у послуг ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій просило визнати у відношенні заявника добре відомим в Україні знак для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 на дату 01.01.2015 року для товарів 7, 9, 11 класів МКТП.
21.02.2017 року відповідач-1 та третя особа-1 звернулися до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України з уточненнями до заяви про визнання знаку ІНФОРМАЦІЯ_1 добре відомим в Україні, в яких просили визнати знак ІНФОРМАЦІЯ_1 добре відомим в Україні станом на 31.12.2015 року відносно товарів 7, 8, 9 та 11 класів МКТП (копії письмових уточнень долучені позивачем до позовної заяви).
Судом встановлено, що рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 року визнано знак ІНФОРМАЦІЯ_1 добре відомим в Україні відносно ТОВ "Редмонд-Україна" та ОСОБА_5 станом на 31.12.2015 року щодо товарів 07, 08, 09 та 11 класів МКТП.
Наказом Державної служби інтелектуальної власності № 30-Н від 16.03.2017 року затверджено рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 року, прийняте за результатами розгляду заяви ТОВ "Редмонд-Україна" та ОСОБА_5, про визнання знака ІНФОРМАЦІЯ_1 добре відомим в Україні.
Судом також встановлено, що відповідно до письмових пояснень третьої особи-2 (TransEnergoOil AG), які містяться в матеріалах справи, остання разом з позивачем спільно володіє правами інтелектуальної власності на бренд ІНФОРМАЦІЯ_1 на території 55 країн світу та Європейського співтовариства, в яких він зареєстрований, в тому числі на території України (Свідоцтво України на знаки для товарів і послуг №НОМЕР_1 від 10.08.2012 року).
Третя особа-2 повідомила, що наразі TransEnergoOil AG здійснює правові та організаційні заходи, спрямовані на заміщення на ринку України ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") в якості володільця бренду ІНФОРМАЦІЯ_1.
У зв'язку зі зміною власника знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг №НОМЕР_1 від 10.08.2012 року - з ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") на TransEnergoOil AG, замінено кредитора у Ліцензійному договорі про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №НОМЕР_1 від 01.09.2013 року.
Третя особа-2 зазначила, що листом від 12.02.2018 вона звернулась до позивача з проханням проконтролювати виконання вказаного ліцензійного договору в якості кредитора до моменту особливого повідомлення про готовність контролювати третьою особою виконання договору ТОВ "Редмонд-Україна".
Мова йшла, зокрема, про приймання ліцензійних платежів (роялті) від ТОВ "Редмонд-Україна", здійснення інших повноважень власника знака до моменту повноцінного виходу TransEnergoOil AG на ринок України в якості володільця бренду ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до наявної у справі копії рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 22127 від 07.09.2017 року, Мінекономрозвитку України розглянуло заяву правонаступника власника свідоцтва TransEnergoOil AG про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак і прийняло рішення опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, відповідно до яких право власності на знак для товарів класів 7, 9, 11 на які зареєстровано знак - Свідоцтво України №НОМЕР_1, передається власником свідоцтва ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") на користь TransEnergoOil AG.
Відповідно до витягу з Офіційного бюлетеню "Промислова власність" №18, 2017, у розділі "Передача виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг" вбачається, що майнові права інтелектуальної власності за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №НОМЕР_1 від 10.08.2012 передані від ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") на користь TransEnergoOil AG (ТрансЕнергоОіл АГ) - реєстраційний номер рішення № 22127.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 року у справі №910/3220/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 року, (за позовом ТОВ "Редмонд-Україна" до Державної служби інтелектуальної власності України, ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск"), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним Свідоцтва України на знаки для товарів і послуг №НОМЕР_1) позов задоволено повністю; визнано недійсним Свідоцтво України на знаки для товарів і послуг №НОМЕР_1; зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним Свідоцтва України на знаки для товарів і послуг №НОМЕР_1 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Постановою Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №910/3220/17 рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 року скасовано.
Листом від 12.02.2018 року TransEnergoOil AG повідомило ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") про те, що третя особа-2 володіє брендом ІНФОРМАЦІЯ_1, який присутній на ринках 35 країн по всьому світу, та щиро вдячна позивачу за передачу прав інтелектуальної власності на вказаний бренд у розпорядження ним на території України. Проте, відповідно до законодавства України, третя особа вимушена просити позивача не відмовляти у можливості слідкувати за виконанням умов ліцензійної угоди на надання ліцензії на використання торгової марки ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Свідоцтва України на знаки для товарів і послуг №НОМЕР_1, в якості надавача до отримання спеціального розпорядження про можливість TransEnergoOil AG готовності контролювати умови угоди ТОВ "Редмонд-Україна".
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що з 10.08.2012 року він є власником прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 для 07, 09, 11 класів МКТП за Свідоцтвом України на знак № НОМЕР_1 від 10.08.2012.
За твердженням позивача, ТОВ "Редмонд-Україна" перебувало і перебуває у договірних відносинах з ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск"), та виключно умовами Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №НОМЕР_1 від 01.09.2013 року визначається обсяг прав і обов'язків ТОВ "Редмонд-Україна" щодо використання знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за Свідоцтвом України на знак № НОМЕР_1 від 10.08.2012 року, у зв'язку з чим подання 16.12.2016 року відповідачем-1 до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України заяви про визнання добре відомим в Україні знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 для товарів 7, 9, 11 класів МКТП станом на 01.01.2015 року, як і наступних заяв і уточнень, виходило за межі обсягу прав і обов'язків ТОВ "Редмонд-Україна" по використанню знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за Свідоцтвом України на знак №НОМЕР_1 від 10.08.2012 року, встановлених ліцензійним договором, а також прямо порушувало п.п. 3.2.1, 3.2.3 ліцензійного договору.
Крім того, позивач зазначив, що зважаючи на те, що відповідачем-1 у заяві про визнання добре відомим в Україні знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 для товарів 7, 9, 11 класів МКТП надано до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України неправильні твердження (зокрема, про те, що відповідач-1 має офіційних дилерів; добра відомість бренду ІНФОРМАЦІЯ_1 та асоціювання його саме з відповідачем-1 зумовлена пропонуванням до продажу в Україні, в тому числі, у фірмовому Інтернет-магазині ua.multivarka.pro, та інші неправдиві твердження), такі дії відповідача-1 не лише порушують п.п. 3.2.1, 3.2.3 ліцензійного договору, а й суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Також, позивач вказує, що заява про визнання добре відомим в Україні знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 для товарів 7, 9, 11 класів МКТП подана відповідачем-1 як агентом позивача за Ліцензійним договором про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №НОМЕР_1 від 01.09.2013 року, що є порушенням п. 1 ст. 6 septies Паризької конвенції.
Таким чином, обґрунтування позовних вимог до відповідача-1 зводяться до тих обставин, що вказаними діями відповідача-1 та ОСОБА_5 були порушені майнові права інтелектуальної власності позивача як власника прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Свідоцтва України на знак № НОМЕР_1 від 10.08.2012 року та права ліцензіара за Ліцензійним договором від 01.09.2013 року.
За наведених обставин, позивач просить суд зобов'язати відповідача-1 припинити зловживання своїми правами шляхом вчинення дій, що становлять неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію, а також подання на реєстрацію агентом чи представником власника добре відомого знака без дозволу останнього, а саме: звернення до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України із заявами про визнання добре відомим в Україні знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ТОВ "Редмонд-Україна" для товарів 7, 8, 9, 11 класів МКТП, при існуванні чинного ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за Свідоцтвом України № НОМЕР_1, із зазначенням у таких зверненнях неправильних стверджень при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") та його промислову або торговельну діяльність;
Також позивач посилається на те, що рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.12.2017 року, затверджене наказом Державної служби інтелектуальної власності України № 30-Н від 16.03.2017 року, а відтак і вказаний наказ, з огляду на відсутність представника позивача при прийнятті вказаних рішень; наявності станом на дату прийняття рішення належного позивачу Свідоцтва України на знак №НОМЕР_1 від 10.08.2012 року ІНФОРМАЦІЯ_1; зазначення відповідачем-1 у заявах неправильних тверджень та нездійснення перевірки Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України вказаних відповідачем-1 у заявах тверджень, є такими, що прийняті з порушенням прав інтелектуальної власності позивача на знак товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 для 07, 09, 11 класів МКТП за Свідоцтвом України на знак №НОМЕР_1 від 10.08.2012 та пов'язаних з цим законних інтересів власника прав інтелектуальної власності, а також є наслідком дій відповідача-1, які становлять недобросовісну конкуренцію.
За твердженням позивача, оскаржуване рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, затверджене наказом Державної служби інтелектуальної власності України № 30-Н від 16.03.2017 року, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки у рішенні не досліджені та не зазначені тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та (або) заявок на реєстрацію знака ТОВ "Редмонд-Україна" та ОСОБА_5 за умови, що знак використовується чи є визнаним, а також не перевірено відповідність даного позначення умовам надання правової охорони згідно з ч. 1 ст. 5 та п. 2 і 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
Таким чином, позовні вимоги до відповідача-2 обґрунтовані порушенням Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України при прийнятті рішення від 28.12.2017 року норм Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Відповідно до ст. 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Згідно зі ст. 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 492 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.
У п. 67 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" № 12 від 17.10.2012 року зазначено, що державна реєстрація прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) засвідчується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг, з видачею якого закон і пов'язує набуття відповідних прав.
Як вірно встановлено судом, відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг №НОМЕР_1 від 10.08.2012 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності України, право власності на знак ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване за ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") - дата подання заявки - 25.05.2011 року, дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 10.08.2012 року; індекси міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг - 7, 9, 11 (відповідно до копії вказаного Свідоцтва, копії виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, які долучені позивачем до позовної заяви).
Таким чином, позивач з 10.08.2012 року набув майнові права на знак ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10.08.2012 року).
Однак, як встановлено судом, відповідно до рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 22127 від 07.09.2017 року, в якому зазначено, що Мінекономрозвитку України розглянуло заяву правонаступника власника свідоцтва TransEnergoOil AG про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак і прийняло рішення опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, відповідно до яких право власності на знак для товарів класів 7, 9, 11 на які зареєстровано знак - Свідоцтво України №НОМЕР_1, передається власником свідоцтва ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") на користь TransEnergoOil AG.
Відповідно до витягу з Офіційного бюлетеню "Промислова власність" №18, 2017, у розділі "Передача виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг" вбачається, що майнові права інтелектуальної власності за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №НОМЕР_1 від 10.08.2012 року передані від ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") на користь TransEnergoOil AG (ТрнасЕнергоОіл АГ) - реєстраційний номер рішення № 22127.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що з 07.09.2017 року (до дати звернення позивача з даним позовом до суду - 13.11.2017 року) майновими правами інтелектуальної власності за Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10.08.2012 року володіє TransEnergoOil AG.
При цьому, у своїх письмових поясненнях третя особа-2 (TransEnergoOil AG) зазначає, що TransEnergoOil AG здійснює правові та організаційні заходи, спрямовані на заміщення на ринку України ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") в якості володільця бренду ІНФОРМАЦІЯ_1.
У зв'язку зі зміною власника знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг №НОМЕР_1 від 10.08.2012 року - з ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") на TransEnergoOil AG, замінено кредитора у Ліцензійному договорі про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №НОМЕР_1 від 01.09.2013 року.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 495 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарі і послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Таким чином, лише власник Свідоцтва на знак для товарів і послуг №НОМЕР_1 від 10.08.2012 року, яким з 07.09.2017 року є саме TransEnergoOil AG, має виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, тобто, по суті, здійснювати захист своїх майнових прав інтелектуальної власності щодо знака ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі, шляхом подання даного позову до суду (враховуючи заявлені позивачем, який станом на дату подання позову не є володільцем майнових прав інтелектуальної власності на знак ІНФОРМАЦІЯ_1, предмет та підстави позову).
У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Колегія суддів зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси саме позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладені обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявності у нього майнових прав інтелектуальної власності, по суті, за захистом яких він звернувся, оскільки станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду власником (володільцем) Свідоцтва на знак для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_1 від 10.08.2012 року є третя особа - TransEnergoOil AG, а не позивач, що в свою чергу спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
При цьому, як встановлено судом, листом від 12.02.2018 року TransEnergoOil AG повідомило ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") про те, що третя особа-2 володіє брендом ІНФОРМАЦІЯ_1, який присутній на ринках 35 країн по всьому світу, та щиро вдячна позивачу за передачу прав інтелектуальної власності на вказаний бренд у розпорядження ним на території України. Проте, відповідно до законодавства України, третя особа вимушена просити позивача не відмовляти у можливості слідкувати за виконанням умов лізенційної угоди на надання ліцензії на використання торгової марки ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Свідоцтва України на знаки для товарів і послуг №НОМЕР_1, в якості надавача до отримання спеціального розпорядження про можливість TransEnergoOil AG готовності контролювати умови угоди Товариством з обмеженою відповідальністю "Редмонд-Україна" (копія листа разом з нотаріально засвідченим його перекладом долучені позивачем до матеріалів справи 27.02.2018).
У письмових поясненнях третя особа-2 також зазначила, що листом від 12.02.2018 року вона звернулась до позивача з проханням проконтролювати виконання вказаного ліцензійного договору в якості кредитора до моменту особливого повідомлення про готовність контролювати третьою особою виконання договору ТОВ "Редмонд-Україна".
Мова йшла, зокрема, про приймання ліцензійних платежів (роялті) від ТОВ "Редмонд-Україна", здійснення інших повноважень власника знака до моменту повноцінного виходу TransEnergoOil AG на ринок України в якості володільця бренду ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 1107 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).
Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
В силу приписів з ч. 3 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Ч. 1 ст. 1113 ЦК України передбачає, що за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.
Судом правомірно визначено, що вказаний лист TransEnergoOil AG від 12.02.2018 року за своєю правовою природою не є ліцензією, ліцензійним договором, або договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, оскільки не містить чіткого волевиявлення третьої особи-2 на передачу майнових прав, що виникають зі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10.08.2012 року, ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск"), в тому числі враховуючи письмові пояснення третьої особи-2.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
При цьому, лист третьої особи від 12.02.2018 року може бути розцінений як довіреність від імені TransEnergoOil AG, якою уповноважено позивача приймати ліцензійні платежі (роялті) від імені ТОВ "Редмонд-Україна", здійснювати інші повноваження власника знака до моменту повноцінного виходу TransEnergoOil AG на ринок України в якості володільця бренду ІНФОРМАЦІЯ_1, однак здійснювати такі повноваження повірений має право виключно від імені довірителя - TransEnergoOil AG, а не від власного імені.
Як було встановлено вище, рішенням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 22127 від 07.09.2017 року внесено Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, відповідно до яких право власності на знак для товарів класів 7, 9, 11 на які зареєстровано знак - Свідоцтво України №НОМЕР_1, передається власником свідоцтва ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") на користь TransEnergoOil AG.
Таким чином, у зв'язку з передачею 07.09.2017 року прав власності на знак для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 від ООО "Технопоиск" (ТОВ "Тєхнопоіск") до TransEnergoOil AG, по суті, відбулась заміна сторони Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №НОМЕР_1 від 01.09.2013 року (з позивача на третю особу), що також свідчить про відсутність у позивача, який станом на дату подання ним позову до суду (13.11.2017 року) вже не був стороною вказаного договору, будь-яких повноважень подавати позов від свого імені як сторони договору та обґрунтовувати його порушенням відповідачем-1 умов ліцензійного договору.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності у нього майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо захисту яких позивачем подано позов.
У п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява № 63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва про доведеність та обґрунтованість позовних вимог і як наслідок їх часткового задоволення прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Общества с ограниченной ответственностью "Технопоиск" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопоіск") на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року у справі № 910/19933/17 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року у справі №910/19933/17 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4. Справу № 910/19933/17 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 18.12.2018 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
Б.В. Отрюх