вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"17" грудня 2018 р. Справа№ 910/9765/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"
на рішенняГосподарського суду міста Києва
від03.10.2018
суддя Якименко М.М.
повний текст складений22.10.2018
за позовомакціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"
допублічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
простягнення 1 043 753,62 грн.,
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (надалі-позивач/ АТ «ДТЕК Західенерго») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі-відповідач/ПАТ «Укрзалізниця») про стягнення 1 043 753,62 грн. штрафу.
Позовні вимоги мотиовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання зі своєчасної доставки до пункту призначення прийнятого до перевезення у залізничних напіввагонах вантажу, внаслідок чого позивачем на підставі п. 116 Статуту залізниць нараховано штраф у сумі 1 043 753,62 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує.
Крім того, ПАТ «Укрзалізниця» зазначає, що АТ «ДТЕК Західенерго» не було враховано того, що ряд вагонів не було подано під вивантаження після їх прибуття на станцію призначення з вини вангажоодержувача через зайнятість його фронтів вивантаження. На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано акти загальної форми №№2 38,242, які підписано сторонами.
Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» вказує, що сума штрафу за прострочку доставки вантажу згідно ст. 116 Статуту залізниць України розраховується як відповідний відсоток провізної плати. Разом з тим, АТ «ДТЕК Західенерго» у розрахунку по вагонах №№ 60477320, 65299786, 65488660, 63325120, 67696542, 66233115, 68824663, 63859557, 60616919, 62535349, 66207374, 67665471, 66690157, 65491649, 67564609, 60435922, 62555289, 65889974, 66182015, 60683919, 65523177, 67153132, 60830023, 65889164, 58432907, 66940651, 67682823, 60358611, 67882670, 66685314, 67867267, 67670216, 67365502, 65726234, 68700343, 66243379, 65299380, 66936477, 67856021, 60399649, 67859215, 60448958, 65941767, 60714631, 67683508, 67669804, 67890541, 67886911, 60416930, 65282774, 67573014 зазначено загальну плату за перевезення вантажу у вагонах власності залізниці, яка включає безпосередньо провізну плату у вагоні, а також компенсацію витрат на перевезення вагону у порожньому стані та плату за використання вагону залізниці, що відповідно вплинуло на правильність визначення розрахунків.
За розрахунками відповідача сума штрафу за прострочку доставки вантажу згідно ст. 116 Статуту залізниць України розраховується як відповідний відсоток провізної плати та становить 140 412,32 грн. в сторону зменшення.
Крім того, за твердженнями відповідача при визначенні терміну прострочки доставки вантажу має бути враховано причини з яких об'єктивно вона мала місце, а саме-затримки вагонів на шляху слідування через їх технічний стан чи інші несправності, що потребувало їх відчеплення та усунення технічних несправностей, що підтверджується відповідними повідомленнями про ремонт вагона форми ВУ-23М, а також мало місце затримка вагонів на шляху слідування через зайнятість фронтів вивантаження вантажоодержувача та неможливість їх прийняття станцією призначення, що підтверджується актами форми ГУ-23А №№ 4,6ю
Розрахунок невірно визначеної суми штрафу та становить 12 724,94 грн. в сторону зменшення.
За розрахунками відповідача, загальна сума невірно визначеної суми штрафу становить 153 137,26 грн.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач в порядку ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України просив суд зменшити розмір штрафу до 5 % від нарахованої суми.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 у справі № 910/9765/18 позов задоволено повністю.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього обов'язку своє зобов'язання щодо своєчасної поставки товарів не виконав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (надалі-скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 у справі № 910/9765/18 та ухвалити нове судове рішення в частині зменшення суми стягнутого штрафу.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
За твердженнями заявника апеляційної скарги суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача про те, що при визначенні терміну прострочення доставки вантажу має бути враховано причини, а саме затримки вагонів на шляху слідування через їх технічний стан чи інші несправності, що потребувало їх відчеплення та усунення технічних несправностей, які підтверджується повідомленнями про ремонт вагона форми ВУ-23М.
Скаржник зазначає про те, що мала місце затримка вагонів на шляху слідування через зайнятість фронтів вивантаження вантажоодержувача та неможливість їх прийняття станцією призначення, що підтверджується актами форми ГУ-23А № 242, № 238.
Вказане за доводами заявника апеляційної скарги свідчить про відсутність вини відповідача, як перевізника за несвоєчасну доставку вантажу у цій частині, однак зазначеного місцевим господарським судом не було враховано, чим порушено вимоги ст. 313 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 116 Статуту залізниць України та п. 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів.
За твердженнями заявника апеляційної скарги позивач при розрахунку суми позивачем штрафу по окремих відправках вантажу, а саме вагонах №№ 60477320, 65299786, 65488660,63325120, 67696542, 66233115, 68824663, 63859557, 60616919, 62535349, 66207374 67665471, 66690157, 65491649, 67564609, 60435922, 62555289, 65889974, 66182015, 60683919, 65523177, 67153132, 60830023, 65889164, 58432907, 66940651, 67682823, 60358611, 67882670, 66685314, 67867267, 67670216, 67365502, 65726234, 68700343, 66243379, 65299380, 66936477, 67856021, 60399649, 67859215, 60448958, 65941767, 60714631, 67683508, 67669804, 67890541, 67886911, 60416930, 65282774, 67573014 виходив із загальної плату за перевезення вантажу у вагонах власності залізниці, яка включає безпосередньо провізну плату у вагоні, а також компенсацію витрат на перевезення вагону у порожньому стані та плату за використання вагону залізниці, що не відповідає положенням ст.ст. 6, 116 Статуту залізниць України, п. 1, 2 Додатку 3 Правил оформлення перевізних документів затвердженого Наказ Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 за N 863/5084, ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України.
Скаржник зазначає, що розрахунок невірно визначеної суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в цьому випадку за відсутності вини залізниці та з незалежних від неї обставин долучено до відзиву на позов та становить 12 724,94 грн., в сторону зменшення. Таким чином, загальна сума невірно визначеної позивачем та стягнутої оскаржуваним рішенням суду сума штрафу становить 153 137,26 грн. Однак, місцевим господарським судом не було зазначено у рішенні мотивів відхилення наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву аргументів та доводів.
За твердженнями заявника апеляційної скарги, відмовляючи у задоволенні поданої ПАТ «Укрзалізниці» заяви в порядку ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України про зменшення розмірі штрафу до 5 % від нарахованої суми, місцевий господарський суд не в повній мірі надав оцінку обставинам справи та не встановив співвідношення неналежного виконання зобов'язання, відсутності наслідків порушення зобов'язання стосовно задоволення суми штрафу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9765/18; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2018.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 у справі № 910/9765/18 та ухвалити нове судове рішення в частині зменшення суми стягнутого штрафу.
Адвокат позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт-без змін як такий, що був ухвалений з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті місцевим господарським судом оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що Протягом лютого 2018 року - березень 2018 року на адресу акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (далі по тексту - позивач) (вантажоодержувач ДТЕК БУРШТИНСЬКА ТЕС - ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО") була відвантажена вугільна продукція за залізничними накладними №№ 41910266, 42076240, 42101931, 42101949, 42101956, 42106864, 42106872, 42106880, 42106906, 42106914, 42106922, 42112128, 42117432, 42117440, 42117457, 42117465, 47389812, 47389861, 47389879, 42117473, 42117481, 42117499, 42160051, 42160069, 42160077, 42160093, 42160101, 47355045, 48591788, 48593115, 42259077, 42259143, 42261255, 42261271, 42261289, 48604417, 48604599, 48725071, 42720029, 42728055, 48891162, 48580542, 48703193, 42061812, 42076232, 42076240, 42076257, 42076265, 42076273, 42076281, 42081141, 42081208, 42081463, 42081471, 42081489, 42084343, 42084350, 42086371, 42086389, 42138511, 42138529, 42138537, 42138545, 48955967, 42282020, 48709505, 48711428, 48711436, 48711477, 48713770, 46782017, 46782025, 46782033, 48799019, 48940746, 40013047, 40039836, 40072183, 40072191, 40072209, 40072225, 40072233, 40072241, 42087494, 42087502, 42087510, 42087528, 42087536, 47172911, 47172986, 47273925, 48826903, 48517973, 48522569, 48696850, 46697157, 48522593, 48702880, 47201686, 48834931, 48706899, 48841274, 48712871, 48970826, 48970834, 48536361, 47467436, 48538516, 48538524, 48544175, 48544191, 48723316, 48723332, 46769758, 46769766, 42538520, 46769774, 46769782, 46769790, 46769808, 48561120, 46769808, 48561583, 42593616, 42598557, 42598599, 48995716, 42707448, 42707455, 42707463, 42720003, 42720011, 42728097, 42728113, 42728139, 42728154, 42750521, 42750547, 42756866, 42756874, 42756882, 42756890, 42756908, 48891329, 48894547, 42965517, 42971150, 48903009, 49025661, 48942841, та досильними залізничними накладними №№ 42084152, 42122101, 34390914, 48600852, 34922152, 37165081, 34085233, 33894700, 48965966, 33996117, 37062189, 34294132, 42203497, 47186424, 47186309, 34273037, 37134368, 37118429, 37024353, 36930261, 37024361, 47238605, 34223479, 48724645, 48857700, 34191213, 47401641, 47401351, 46553996, 36859171, 37338134, 37248135, 34083899, 46533584, 47473699, 42644385, 48925721, 34241323, 37214640, 34412536, 47306188.
Залізницею відправлення та призначення виступало публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач припустився прострочення доставки вантажу за вказаними накладними, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 043 753,62 грн. штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
Місцевий господарський суд позов задовольнив, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу ( ст. 909 ЦК України).
Статтею 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 ГК України).
Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457 (далі - Статут), та інших актів законодавства України, зокрема Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086 ( надалі-Правила).
Статтею 6 Статуту передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1,1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).
Відповідно до п. 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідно до наявних у матеріалах справи залізничних накладних вантаж доставлено з порушенням встановленого терміну, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Вказане підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви.
З врахуванням чого позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф.
Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочку доставки вантажу складає 1 043 753,62 грн.
З урахуванням вказаного вище, суд першої інстанції вірно встановив, що обґрунтованим, доведеним і підтвердженим документально є нарахований позивачем штраф у загальному розмірі 1 043 753,62 грн. у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню.
Стосовно посилання скаржника як у апеляційній скарзі так і у відзиві на позовну заяву, що при визначенні терміну прострочки доставки вантажу має бути враховано причини, з яких об'єктивно вона мала місце, а саме затримки вагонів на шляху слідування через їх технічний стан чи інші несправності, що потребувало їх відчеплення та усунення технічних несправностей, що підтверджується повідомленнями про ремонт вагона форми ВУ-23М, суд апеляційної інстанції с відхиляє, виходячи з наступного.
Пунктом 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Відтак, суд апеляційної інстанції вказує, що повідомлення про ремонт вагона форми ВУ-23М не являються доказами порушення строків доставки вантажу з незалежних від відповідача причин, а тому, у цій частині доводи скаржника являються необґрунтованими і безпідставними.
Твердження заявника апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не було враховано те, що ряд вагонів не було подано під вивантаження після їх прибуття на станцію призначення з вини вантажоодержувача через зайнятість його фронтів вивантаження, що підтверджується актами загальної форми №№ 238,242 є необґрунтованими з огляду на наступне.
Пунктами 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 за N 165/3458 встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що надані відповідачем акти загальної форми №№ 238,242 складені в односторонньому порядку (не містять підпису позивача) та відповідачем не надано наказу залізниці, як-то було передбачено п.п. 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 за N 165/3458
Посилання заявника апеляційної скарги на включення позивачем до розрахунку суми штрафу за перевезення вантажу у вагонах власності залізниці, яка включає безпосередньо провізну плату у вагоні, а також компенсацію витрат на перевезення вагону у порожньому стані та плату за використання вагону залізниці є неогрунтованими, оскільки у п. 3.2. договору № 00077/ЦПЛ-2018 укладеного між позивачем та відповідачем визначено, що при замовленні вагону перевізника для проїзду провідників відправника (одержувача) замовник сплачує: плату за проїзд провідника відправника (одержувача), встановлену ОСОБА_3 па дату відправлення вантажу; плату за перевезення порожнього вагону перевізника з провідниками, яка розраховується за фактичну тарифну відстань за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов ОСОБА_3, плату за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки, відповідно до п. 3.2.1; компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 ОСОБА_3 тарифів з урахуванням коригуючих коефіцієнтів до тарифів ОСОБА_3 тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави вважати, що у даному випадку в наявності є виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафу, оскільки відповідач не довів суду належними та допустимими доказами свій скрутний матеріальний стан.
При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд повинен враховувати інтереси обох сторін.
За таких обставин, приймаючи все вищенаведене у сукупності, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва 03.10.2018 у справі № 910/9765/18 залишити без змін.
2. Справу № 910/9765/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 20.12.2018.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б.Михальська