вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"18" грудня 2018 р. Справа№ 911/1502/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Хрипуна О.О.
Суліма В.В
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Грунський В.О., адвокат, ордер №748523 від 24.09.18;
від відповідача: Дмитрасевич М.О., адвокат, ордер №105672 від 19.11.18
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 12 вересня 2018 року (повний текст ухвали складено 13.09.2018 р.)
(про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі)
у справі № 911/1502/18 (суддя Ейвазова А.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК ім. Щорса",
про стягнення 2 780 266,50грн. -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення 2780266,50грн. в рахунок відшкодування заподіяних збитків (т.І, а.с. 3-19).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12 вересня 2018 року у справі № 911/1502/18 призначено у справі судову земельно-технічну експертизу проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі (т.ІІ, а.с.165-171).
Не погоджуючись з вказаною вище ухвалою, ТОВ "Ресіліент Матюші" звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 12 вересня 2018 року у справі № 911/1502/18, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати оскаржувану скасувати та направити справу №911/1502/18 для продовження розгляду до Господарського суду Київської області (т.ІІ, а.с. 180-184).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2018 року, апеляційна скарга ТОВ "Ресіліент Матюші" на ухвалу Господарського суду Київської області від 12 вересня 2018 року про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі № 911/1502/18, передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Хрипун О.О., Сулім В.В.
26 листопада 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №911/1502/18 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Хрипун О.О., Сулім В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ресіліент Матюші" на ухвалу Господарського суду Київської області від 12 вересня 2018 року про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі №911/1502/18, розгляд якої призначено на 18 грудня 2018 року.
19 грудня 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Представник ТОВ "Ресіліент Матюші" у судовому засіданні 18 грудня 2018 року надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити на розгляд суду першої інстанції.
Представник ТОВ "СВК ім. Щорса" у судовому засіданні 18 грудня 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволенняа оскаржувану ухвалу без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "СВК ім. Щорса" про стягнення 2780266,50 грн. в рахунок відшкодування заподіяних збитків (т.І, а.с. 1-19).
31 серпня 2018 року відповідачем подано клопотання про призначення у даній справі земельно-технічної експертизи для з'ясування чи накладаються земельні ділянки позивача на земельну ділянку, надану КСП ім. Щорса на праві постійного користування (т.ІІ а.с.102-104).
Вказане клопотання мотивовано тим, що відповідач заперечує позовні вимоги з посиланням на те, що законно користується земельною ділянкою площею 128 га відповідно до акта на право постійного користування землею І-КВ №001537, відтак для вирішення справи необхідно встановити чи накладаються земельні ділянки позивача із землями, що перебувають у користуванні відповідача.
Ухвалою Господарського суду київської області від 12.09.2018 р. у справі №911/1502/18 призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання "Чи накладаються земельні ділянки кожна площею 2 га (адреса: Київська область, Білоцерківський район, Пилипчанська сільська рада), передані позивачу у власність згідно договорів купівлі-продажу (т.І а.с.34-226) на земельну ділянку (земельна ділянка №21), передану КСП імені Щорса у постійне користування на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 04.12.1995 №46 (т.ІІ а.с.117) та Державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №001537 від 07.06.1996 (т.ІІ а.с.39-42) ? Якщо так, то яка площа накладення?" та зупинено провадження у справі.
У вказаній частині ухвалу мотивовано тим, що у межах даної справи розглядається спір між сторонами щодо наявності підстав для відповідальності відповідача у вигляді відшкодування збитків, заподіяних збиранням врожаю на земельних ділянках, право на які набув позивач, які, за твердженням відповідача, накладаються на земельну ділянку, належну йому відповідно до Державного акта серії І-КВ №001537 і вказані обставини мають бути досліджені судом при прийняття рішення, з огляду на що та необхідність спеціальних знань судом призначено експертизу та зупинено провадження у справі.
Позивач у апеляційній скарзі, не погоджуючись оскаржуваною ухвалою зазначає, що відповідач не має права постійного користування землею, оскільки у відповідності до норм законодавства, чинного на час проведення реорганізації КСП ім. Щорса реорганізація шляхом перетворення стала підставою для припинення права постійного користування. Позивач вказує, що норми земельного законодавства не передбачали ані автоматичного виникнення, ані автоматичного переходу права постійного користування землею у правонаступників підприємств, які мали право постійного користування землею, а також на відсутність у матеріалах справи доказів переходу до відповідача права користування на земельну ділянку. З огляду на викладене, обставини, для встановлення яких судом призначено експертизу на думку позивача не входять до предмету доказування у справі.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві на неї відповідач зазначає про відсутність доказів припинення права постійного користування землею за державним актом на право постійного користування землею І-КВ № 001537 та відповідно чинність такого права відповідача з огляду на те, що станом на 06.03.2000 р. для припинення права користування необхідним було дотримання одночасно таких умов, як припинення діяльності підприємства та наявність рішення відповідної ради народних депутатів про припинення права користування, доказів існування яких матеріали справи не містять. Також за доводами відповідача у розумінні законодавства, яке діяло на момент перереєстрації КСП ім. Щорса у СВК ім. Щорса, таке перетворення не було підставою припинення юридичної особи. Як вказує відповідач, при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до частини 1 ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Обґрунтовуючи свої вимоги (про стягнення збитків) у даній справи позивач посилався на те, що Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Щорса (далі - СВК ім. Щорса), правонаступником якого є ТОВ "СВК ім. Щорса" незаконно провів збирання врожаю на земельних ділянках ТОВ "Ресіліент Матюші", що входять до складу масиву земельних ділянок площею 128 га, чим заподіяв збитків (т.І а.с.3-19).
На підтвердження наявності у себе права власності на вказані земельні ділянки, позивач надав Договори купівлі-продажу земельних ділянок від 26.04.2017 р. разом з витягами про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (т.І, а.с. 36-226).
Натомість відповідач у відзиві на позов на підтвердження своїх доводів про те, що провів збір урожаю на належних йому земельних ділянках посилається на те, що є правонаступником СВК ім. Щорса, який є правонаступником КСП імені Щорса, якому відповідна земельна ділянка надана у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №001537, виданого 07.06.1996 КСП ім. Щорса та зареєстрованого в книзі записів актів на право постійного користування землею за №10п; такий акт не визнавався недійсним та не скасовувався, а тому зберігає свою чинність.
У матеріалах справи наявний наданий позивачем Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.09.2017 р. №224-ДК/161/АП/09/01/-17 за об'єктом земельної ділянки загальною площею 128 га в складі 64 земельних ділянок належних позивачу, складений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Київській області. У вказаному акті зазначено, що: "вказані земельні ділянки входять до складу земельної ділянки загальною площею 411,2 га, яка відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА №46 від 04.12.1995 надана у постійне користування КСП ім. Щорса. Державний акт серії І-КВ №001537 від 07.06.1996 зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10п. Інформація щодо припинення права постійного користування землею, відповідно до листа Міськрайонного управління у Білоцерківського району та м. Біла Церква управління Держгеокадастру у Київській області №492/121-17 від 08.09.2017, у відділі відсутня. Згідно відомостей Національної кадастрової системи вказана вище земельна ділянка не зареєстрована у Державному земельному кадастрі. Зі слів директора СВК ім. Щорса, посіви та збирання урожаю на вищевказаних земельних ділянках проведено СВК ім. Щорса" (т.І, а.с. 227-229).
Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що у межах даної справи розглядається спір щодо наявності підстав для відповідальності відповідача у вигляді відшкодування збитків, заподіяних збиранням врожаю на земельних ділянках, право на які набув позивач, і які, за твердженням відповідача, накладаються на земельну ділянку, належну йому відповідно до вказаного Державного акта.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, обставини справи, на які посилаються сторони мають бути досліджені судом при прийняття рішення, тому посилання позивача на те, що дослідження питання, яке відповідач просить винести на вирішення експертизи не має значення для вирішення спору у даній справі, є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Колегія суддів зазначає, що в процесі розгляду справи про стягнення збитків до предмету доказування входить встановлення в т.ч. протиправності поведінки заподіювача та його вини, з урахуванням тверджень відповідача про те, що належні позивачу земельні ділянки на яких відповідачем зібрано урожай накладаються на земельну ділянку, належну йому відповідно до Державного акта (що також відображено у копії Акту від 18.09.2017 р. №224-ДК/161/АП/09/01/-17, наданому позивачем до матеріалах справи).
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що з'ясування визначених в оскаржуваній ухвалі питань має значення для встановлення того, чи є неправомірними дії відповідача по збиранню врожаю з відповідних земельних ділянок та відповідно входять до предмету доказування.
При цьому, з огляду на те, що встановлення вказаних обставин потребує спеціальних знань і жодною із сторін не надано висновку з питань, які відповідач просить винести на вирішення експертизи, колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення експертизи та у зв'язку з цим зупинив провадження у справі.
Також, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010), а також те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тому, ухвала Господарського суду Київської області від 12 вересня 2018 року у справі №911/1502/18 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" на ухвалу Господарського суду Київської області від 12 вересня 2018 року у справі №911/1502/18 задоволенню не підлягає.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші" на ухвалу Господарського суду Київської області від 12 вересня 2018 року у справі №911/1502/18 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 12 вересня 2018 року у справі №911/1502/18 залишити без змін.
3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Матюші".
4. Матеріали справи №911/1502/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.О. Хрипун
В.В. Сулім
Дата складення повного тексту - 21.12.2018 р.