Справа № 420/5330/18
13 грудня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
за участю секретаря Захарчук О.В.
сторін:
представника позивача Реу К.П.
представника відповідача Вінічук І.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у відкритому судовому засіданні) справу за адміністративним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису № 30/13 від 02.07.2018 р. в частині,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» до Державної екологічної інспекції в Одеській області в якому позивач просить:
визнати протиправними та скасувати окремі положення Припису №30/13 від 02.07.2018 року в частині отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та не здійснення господарської діяльності, до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
По-перше: Згідно п. 2 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 177 від 10.05.2002 року із змінами і доповненнями, узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями:
об'єктів, якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік;
видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.
Відповідно до п.4.1.Інструкції, об'єкти проводять інвентаризацію видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря; за результатами інвентаризації встановлюють необхідність взяття їх на державний облік за критеріями, наведеними в розділі 2 цієї Інструкції; готують документи згідно з розділом 3 цієї Інструкції та подають їх до Мінприроди.
Для констатації порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку забруднюючих речовин, затверджених КМУ, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Однак, в акті перевірки №65/13, ані в Протоколі про адміністративне порушення не вказано і жодним доказом не підтверджено, які саме речовини надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи цих об'єктів, чи є такі речовини забруднюючими, в яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин, чи працювали об'єкти викидів на момент здійснення перевірки.
По-друге: Зі змісту акту перевірки, випливає що в ході перевірки відповідача інструментально-лабораторні вимірювання не здійснювалися, проби не відбиралися, технічна документація на обладнання не досліджувалася, а висновок щодо стаціонарних джерел викидів зроблений лише на підставі інформації вказаної у Дозволі №5110137500-130, термін дії якого закінчився без їх фактичного огляду. Крім того, слід зазначити що об'єкти зазначені у Дозволі не співпадають з переліком цехів та споруд наведених у Акті.
Під час перевірки відповідача не встановлено вид і обсяг забруднюючих речовин, викид, яких здійснюється обладнанням позивача, конкретний вид обладнання, що здійснює викиди, його місце знаходження.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державним підприємством здійснюються такі види господарської діяльності:
Код КВЕД 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів;
Код КВЕД 23.61 виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний);
Код КВЕД 23.63 виробництво бетонних розчинів, готових для використання;
Код КВЕД 81.10 комплексне обслуговування об'єктів;
Код КВЕД 56.29 постачання інших готових страв;
Код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
За вказаних обставин припис №30/13 від 02.07.2018 року не здійснювати господарську діяльність, до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря порушує принцип пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Оскільки безпідставно обмежує будь-яку господарську діяльність підприємства, в тому числі і не виробничу (комплексне обслуговування об'єктів; постачання інших готових страв; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна тощо).
Ухвалою суду від 16.10.201 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (ст. 162,175 КАС України).
Ухвалу про відкриття провадження по справі та матеріали адміністративного позову отримано представником відповідача (Вінічук І.А. за довіреністю) 18.10.2018 року, що підтверджується розпискою наявною матеріалах справи (а/с. 28).
Представником відповідача Державної екологічної інспекції в Одеській області (Вінічук І.А. за довіреністю) надано відзив на адміністративний позов, який отримано представником позивача (Реу К.П. за довіреністю) 12.11.2018 року (а/с 33-37).
Відзив обґрунтовано наступним.
По-перше: На підставі плану заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Одеській області на 2017 рік, відповідно до ст.ст.5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017р. №652 у період з 11.06.2018р. по 22.06.2018р. проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства.
На підставі акту перевірки №65/13 винесено припис від 02.07.2018р., яким зобов'язано ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», зокрема, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Відповідач не погоджується з доводами позивача про неотримання вищезазначеного припису, оскільки, у приписі стоїть підпис посадової особи, який свідчить про його одержання.
По-друге: Державна екологічна інспекція в Одеській області не погоджується з висновками позивача, щодо того, що підприємству не потрібен дозвіл на викиди забруднюючих речовин і що ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» не повинен проводити інвентаризацію викидів, оскільки заміри повинна робити, на думу позивача, Державна екологічна інспекція в Одеській області.
Якщо діяльність суб'єкта господарювання пов'язана з викидами в атмосферу від стаціонарних джерел викидів, то він зобов'язаний виконувати вимоги законодавства і отримувати відповідні дозволи, погодження і сплачувати екологічний податок.
Згідно Наказу Мінприроди №7 від 10.02.95 року за №61/597 «Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві» приведені наступні класифікаційні визначення джерел викидів:
Пунктом наказу 7:1.15.4 встановлено, що джерело забруднення атмосфери - об'єкт з якого поширюється забруднююча речовина. Пунктом 1.15.5. визначено стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Пунктом 1.15.6. визначено, що пересувне джерело забруднення атмосфери це транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин. У п.1.15.10. вказано, що організований викид-викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, труби, аераційні ліхтарі та інші споруди. Відповідно до п.1.15.11. неорганізований викид-викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилової суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами.
Тобто стаціонарні джерела можуть бути організовані і неорганізовані і відповідно дозвіл на викиди необхідно отримувати, як для організованих так і для неорганізованих джерел, бо головна їх кваліфікаційна ознака - джерела стаціонарні.
Як вбачається з акту Державної екологічної інспекції в Одеській області на підприємстві є 5 стаціонарних джерел викидів, які підлягають інвентаризації.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 08336521, основним видом економічної діяльності якого є - 23,61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва (за КВЕД) згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.11.2016 року (а/с.11).
Посадовими особами Держаної екологічної інспекції в Одеській області складено Акт №65/13 за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Строк проведення перевірки з 11.06.2018 року по 22.06.2017 року (а/с. 13-21).
Актом встановлені наступні порушення: ч.5,6 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»; пункт «в», «є», «г» ч.1, ч.2 ст.17 Закону України «Про відходи»; Порядок подання декларації про відходи та її форми затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 18.02.2016 року №118 (а/с. 18).
21.06.2018 року Держаною екологічною інспекцією в Одеській області складено протокол №000591 про адміністративне правопорушення (встановлені порушення ст.11,12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) (а/с. 221).
02.07.2018 року ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» винесено припис №30/13, яким встановлено терміни його виконання (15.07.2018 року та 22.09.2018 року) (а/с. 23-24).
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Частина 2 статті 2 КАС України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V.
Статя 1 Закону, державний нагляд (контроль) - державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом;
Стаття 7 Закону:
6. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:
дату складення акта;
тип заходу (плановий або позаплановий);
форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
предмет державного нагляду (контролю);
найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
7. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
8. Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Частиа 5 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного(обов'язкового)відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення в наслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до п. 1.14.5. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року №7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Пункт 1.4.Інструкції, інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення і відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел.
Інвентаризація викидів забруднюючих речовин може проводитись як в повному обсязі, так і вибірково по визначенню параметрів окремих джерел утворення або викидів, визначенню якісних і кількісних характеристик окремих забруднюючих речовин, що відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного обладнання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.
В даній справі підставою юридичного спору стало винесення пипису №30/13 (його частини) щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та нездійснення господарської діяльності позивачем до моменту отримання такого дозволу.
Стосовно винесеного припису №30/13 від 02.07.2018 року слід зазначити наступне.
Відповідно до п.7 ст.7 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», винесено припис щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу контролю.
Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Що і було здійснено, припис виданий державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Гаврилишин Ю.І. та Корольова Н.М.
Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).
Припис підписано (отримано) т.в.о директора ДМ Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» ОСОБА_3 (а/с. 24).
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №816/591/15-а, провадження №К/9901/4844/18).
У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».
Тобто, припис №30/13 винесений посадовим особами Державної екологічної інспекції в Одеській області в межах дискреційних повноважень за процедурою передбаченою Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Щодо вимог позивача про скасування припису частині отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та не здійснення господарської діяльності, до отримання дозволу, суд зазначає наступне.
Підприємства, установи, організації, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо (ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).
Проектна виробнича потужність підприємства складає 50000 куб. м. Фактична потужність за 2017 рік склала 2642,5 кую м.
Актом перевірки №65/13 встановлено розташування на заводі п'яти стаціонарних джерел викидів, обладнаних пиловловлюючим устаткуванням, №0039-бетонозмішувачі, №0040-бункера з цементом, №0041-місця пересипок, №0042-бетонозмішувачі, №0060-склад цементу.
Джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу (п. 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві).
Завод має дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5110137500-130 (що встановлено в акті перевірки), проте термін дії даного дозволу закінчився 02.10.2013 року.
Суд критично ставиться до посилання позивача на те, що отримання дозволу не є необхідним для ДМ Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», оскільки раніше даний дозвіл існував, тобто підтверджується факт здійснення викидів в атмосферу.
Разом з цим, суд також зазначає, що 08.06.2018 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (Замовник) та ТОВ «НВП «ЕКОРЕСУРС» (Виконавець) укладено договір №40/ОД-2018, п. 1.1 якого визначено: «Замовник доручає, а виконавець приймає на себе організацію комплексних робіт зі збору та розроблення документації для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ДП МОУ «ОЗБМ»».
Вказане, на переконання суду, свідчить про фактично про вжиття заходів щодо виконання спірного припису.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1,4 ст.90 КАС України).
Крім викладеного, також суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, як то передбачено ч. 5 ст. 242 КАСУ.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.11.2018 року по справі №823/921/17 дійшов наступних висновків:
«Статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року №1264-ХІІ (далі - Закон №1264-ХІІ) визначено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 №2707-ХІІ (далі - Закон №2707-ХІІ) підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані:
здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;
вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;
забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;
здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;
заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;
забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;
забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин;
використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел;
здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;
своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.
Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 4.1. Інструкції «Про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря», затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 10.05.2002 №177.
Об'єкти проводять інвентаризацію видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря; за результатами інвентаризації встановлюють необхідність взяття їх на державний облік за критеріями, наведеними в розділі 2 цієї Інструкції».
Висновки Верховного Суду свідчать про те, що саме суб'єкт господарювання повинен проводити як інвентаризацію, так і здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.
Доказів дотримання вказаних вимог позивачем не надано.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису № 30/13 від 02.07.2018 р. в частині - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Державне підприємство Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" - адреса:4-й Басейний провулок, 7, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 08336521,E-mail: dp.ozbm@ukr.net, телефон: (048) 796 28 59
Державна екологічна інспекція в Одеській області - адреса: 65058, Одеська область, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 12, код 38017120, телефон (048) 728 38 86, E-mail: od@dei.gov.ua
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.