справа №1340/3736/18
20 грудня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Кухар Н.А.
секретаря судового засідання Шавель М.М.
за участю:
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Залізничної об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом до Залізничної об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2016 року № НОМЕР_1 та №0000801303.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що прощена банком сума є пенею, яка, згідно законодавства, не є додатковим благом, тому вважає податкові повідомлення-рішення протиправними.
Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачу був прощений дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, а тому 221347,84 грн. підлягає оподаткуванню за ставкою 15%(17%). Крім того, позивач не подав річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби.
21.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, 02.10.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду. Судом витребувано в ПАТ «Дельтабанк» документи, що стали підставою для прощення кредиту позивачу.
Позивач в судове засідання не з»явився, подав заяву з проханням слухати справу у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази , суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «ДельтаБанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11229793000 05.10.2007 року.
11.04.2014 року між позивачем та ПАТ «ДельтаБанк» був укладений додатковий договір № 3 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11229793000 05.10.2007 року, згідно п.3 якого сторони домовились здійснити прощення (анулювання) боргу на суму 221347,84 грн. Згідно п.2 договору сторони домовились, що п.3 додаткового договору починає застосовуватись з моменту здійснення позивальником сплати заборгованості в розмірі суми не менше як 5600 доларів.
Банком до податкового органу наданий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за звітний період ІІ квартал 2014 року, у якому надано інформацію про те, що позивачу нарахований дохід у сумі 221347,84 грн., ознака доходу 126.
Згідно листа банку від 18.12.2015року, наданого у відповідь на запит вх.№5598/10/13-01-17-01-18 від 04.12.2015 року повідомлено про те, що ОСОБА_2 отримав дохід у вигляді додаткового блага (ознака 126) в сумі 221347,84 грн. згідно додаткового договору №3 від 11.04.2014 р.
З метою проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування доходів за 2014 рік на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.2 пункту 78.1 ст.78 та статті 79 Податкового кодексу України наказом від 01.03.2016 року №92 вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування доходів за 2014 рік.
Повідомлення про проведення перевірки від 01.03.2016 року №18 направлено платнику податків поштовим зв»язком.
З 11.03.2016 по 17.03.2016 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, за результатами якої складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 за 2014 рік.
Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення:
- підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 167.1 статті 167, пункту 179.7 ст.179 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податкових зобов»язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік та несплачено до бюджету в розмірі 34705,92 грн.
- п.179.1 ст.179, підпункту 49.18.4 п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України, за 2014 рік не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік.
13.05.2016 року на підставі акту перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0000791303, яким платнику податку збільшено на загальну суму 43382,40 грн., з них за основним платежем 34705,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8676,48 грн.;
- №0000801303, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов»язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на суму 170 грн.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.
Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
При вирішенні даного спору слід враховувати й положення пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й основним засадам податкового права, проголошеним у статті 4 Податкового кодексу України.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.
Згідно довідки банку № 7993 від 04.12.2018 року анульована частина заборгованості складається із 173 444,99 грн- тіло кредиту та 47902,85грн- сума нарахованих процентів.
Таким чином, сума основного боргу (кредиту) прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов»язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності складає 173 444,99 грн та є додатковим благом, що підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу платника податків.
Отже, податок на доходи фізичних осіб позивача становить 26 562,48 грн. ( 12180*0,15=1827,0; 173444,99/12=14453,75-12180=2273,75, 2273,75*0,17=386,54; 1827+386,54=2213,54, 2213,54*12=26562,48).
Штрафна санкція становить 6640,62 ( 26562,48 * 0,25=6640,62).
Отже, податкове повідомлення - рішення №0000791303 підлягає частковому скасуванню на суму 10179,3 грн., а саме сума грошового зобов»язання з податку на доходи фізичних осіб - 8143,44 грн. ( 34705,92- 26562,48) , штрафні санкції - 2035,86 грн. (8676,48 - 6640,62).
Платник податку - боржник, у відповідності до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу, зобов»язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов»язання, зазначену в декларації.
Відповідно пункту 49.1 статті 49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (податковою адресою).
Позивач декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік до органу державної податкової служби не подав.
Суд зазначає, що наведеними нормами податкового законодавства прямо передбачено обов»язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, а тому у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 слід відмовити.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як закріплено частиною другою статті 2 КАС України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов слід задоволити частково.
Судові витрати слід розподілити відповідно до ст. 139 КАС України,
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -
Адміністративний позов задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2016 р. № НОМЕР_1 частково на суму 10179,30 грн. ( десять тисяч сто сімдесят дев»ять грн..30 коп): а саме 8 143,44 (вісім тисяч сто сорок три грн.44 коп) грн. основного зобов»язання та 2035,86 ( дві тисячі тридцять п»ять грн..86 коп) штрафних санкцій.
В решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Залізничної об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області ( 79003, м.Львів вул.. Стрийська,35 код ЄДРПОУ 39554382) в користь ОСОБА_2 ( 79052 м.Львів вул. Білогорська Восьма,4 , ід номер НОМЕР_3) судовий збір в сумі 164,20 ( сто шістдесят чотири грн..20 коп)грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд
Повний текст рішення складено 20 грудня 2018 року.
Суддя Кухар Н.А.