ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 грудня 2018 року № 826/8412/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славкіної Марини Анатоліївни
треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Златобанк»
про визнання протиправним та скасування наказу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славкіної Марини Анатоліївни треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Златобанк», в якому просила суд (з урахуванням уточнення позовних вимог): визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича від 17 січня 2017 року № 17/01.17-02 в частині, що стосується визнання нікчемних правочинів, а саме: транзакції за рахунками на підставі яких відбувалось перерахування коштів з рахунку юридичної особи TOB "ДЦ "Медекс" (код за ЄДРПОУ 35249881) на рахунок фізичної особи ОСОБА_1, відкритий відповідно до Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу), укладеної 04 грудня 2014 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2017 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання вказаної ухвали суду.
04.08.2017 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали від 07.07.2017 з уточненою позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.01.2017 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» прийнято наказ №17/01.17-02, яким визнано на підставі п.п. 7,9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нікчемною транзакцію по зарахуванню суми в розмірі 190 000, 00 грн. на поточний рахунок НОМЕР_2 у ПАТ «Златобанк» на користь позивача. Позивач вважає вищевказані дії відповідача протиправними, оскільки правочин (транзакція) не містить в собі умов, які б передбачали визнання його нікчемним.
Відповідач в установлені судом строки відповіді на відзив не надав, уповноваженого представника в судове засідання не направив, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лише виявляє нікчемні правочини, нікчемним він є в силу Закону. Крім того, представник третьої особи клопотав про зупинення провадження у справі.
Публічне акціонерне товариство «Златобанк» в установлені судом строки пояснень не надав, уповноваженого представника в судове засідання не направив, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
12.04.2018 суд на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та ОСОБА_1 було укладено угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір поточного рахунку).
Згідно із пунктом 2.1 зазначеного договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2.
Як вбачається з повідомлення про нікчемність правочину, 05.12.2014 грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн. надійшли на рахунок позивача НОМЕР_2 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ «Медекс».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 № 105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк", згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського Валерія Івановича.
Тимчасову адміністрацію в АТ "Златобанк" запроваджено строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 12.05. 2015 № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 травня 2015 р. № 99, "Про початок процедури ліквідації АБ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АБ "Златобанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АБ "Златобанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського Валерія Івановича строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 р. до 12 травня 2016 р. включно.
Листом № 624 від 28.05.2015 Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ "Златобанк" Славінський В.І. повідомив ОСОБА_1 про те, що операції по рахунку позивача були тимчасово заблоковані, а саме: до отримання результатів законності операцій по рахунку.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невнесення інформації про позивача до переліку вкладників позивач звернулася із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, за результатами якого постановою, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2018 по справі №826/10804/15 відмовлено у задоволенні позову.
30.01.2017 відповідач листом №396 повідомив позивача про нікчемність правочину згідно з п. 7 та п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
02.06.2017 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Славкіною М.А. у листі №1714, наданому у відповідь на адвокатський запит, зазначено, що транзакції за рахунками, на підставі яких відбувалось перерахування коштів з рахунку юридичної особи на рахунки фізичної особи, віднесено до нікчемних правочинів на підставі Наказу № 17/01.17-02 від 17.01. 2017.
Вважаючи на підставі викладеного свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
У силу частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.
Тобто, за правилами частини другої ст. 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Із матеріалів справи вбачається, що транзакція по зарахуванню грошових коштів у сумі 190 000, 00 грн. була визнана нікчемною на підставі 7,9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як зазначено в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В той же час, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі №826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Водночас, у згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч.2 ст.38 Закону №4452-VI перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його прав.
З вищевказаного вбачається, що наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), а відтак, не можна вважати порушеними будь-які права таких осіб внаслідок прийняття цього наказу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05. 2018 у справі № 910/17448/16.
Отже, встановлена правова природа такого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним транзакції по зарахуванню суми в розмірі 190 000, 00 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілу не підлягають згідно норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур