Іменем України
20 грудня 2018 року м. Чернігів Справа № 620/4170/18
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Тихоненко О.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області, в якому просить:
визнати протиправним рішення № 29233927 про внесення зміни до запису про нерухоме майно та державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1 на підставі дублікату від 04.04.2016 № 78 та його скасування;
зобов'язати Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області зареєструвати право власності на це майно за ОСОБА_1.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи суд прийшов до наступного висновку.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, розгляд справ здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України лише у разі, якщо за предметом спору та його суб'єктним складом справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
Так, позивач просить визнати протиправним рішення № 29233927 про внесення зміни до запису про нерухоме майно та державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1 на підставі дублікату від 04.04.2016 № 78 та його скасування; зобов'язати Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області зареєструвати право власності на це майно за ОСОБА_1.
Згідно частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Заявлені позивачем вимоги свідчать, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Скасування рішень приватного нотаріуса з проведення реєстраційних дій (право власності на квартиру) обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.
Таким чином, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі та обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 (справа № 817/1048/16), від 18.04.2018 (справа № 804/1001/16).
Пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На виконання вимог ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що даний позов відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі з доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, передбачені статтями 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Тихоненко