19 грудня 2018 року м. Рівне №460/2847/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, до Корецького районного сектора УДМС України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Корецького районного сектора УДМС України в Рівненській області, в якому просить суд: 1) визнати протиправною відмови відповідача у видачі ОСОБА_2, у зв'язку з досягнення 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІІ; 2) зобов'язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2, у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІІ, без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 звернулася до відповідача з письмовою заявою видати їй паспорт громадянина України у вигляді книжечки, без застосування засобів реєстру, на що отримали відмову. За результатами розгляду заяви, представник позивача отримав відповідь щодо неможливості оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки, оскільки чинний порядок передбачає видачу документів у вигляді ID-карток. Однак, таку відмову представник позивача вважає протиправною, оскільки це є втручанням в їх особисте та сімейне життя, порушенням їх права на віросповідання.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ОСОБА_2 звернулася до Корецького РС У ДМС із заявою щодо отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. При цьому до заяви не було додано жодного документа, у тому числі і свідоцтва про її народження. Оскільки заява позивача щодо наміру отримання нею паспорта громадянина України, була подана з порушенням норм чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, то вона розглянута УДМС відповідно до вимог статей 15 та 20 Закону України «Про звернення громадян». У надісланому листі від 23.10.2018 позивачу роз'яснено порядок отримання паспорта громадянина України. Рішення щодо відмови особі в оформленні або видачі паспорта не приймалося. Позивачем не надано доказів звернення до УДМС особисто особи, яка досягла 16-річного віку, та яка бажає отримати послугу з оформлення та видачі паспорта громадянина України. Не надано доказів формування, за особистим зверненням особи, заяви-анкети, роздрукованої засобами ЄІАС УМП. Не надано доказів формування заяви за формою, встановленою МВС України, відповідно до Положення про паспорт громадянина України. Не надано доказів прийняття територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС будь-якого рішення про відмову у видачі документа. Відповідач вказує, що звернення (заява) ОСОБА_2 від 12.10.2018 не є заявою про надання адміністративної послуги, а відповідно листи-відповіді Корецького РС УДМС в Рівненській області - рішенням про відмову у наданні адміністративної послуги. Отже, враховуючи те, що позивач, не звернулася із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги - оформлення та видача паспорта громадянина України та не додала необхідні документи (свідоцтва про народження тощо), то у УДМС відсутні правові підстави для видачі паспорта останній. Крім того, посилання позивача на Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС України 13.04.2012 № 320,який втратив чинність 17.04.2018 на підставі наказу МВС України № 161 від 01.03.2018, на обґрунтування своїх позовних вимог є помилковими. На підставі вищенаведеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У відповіді на відзив позивач підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Позивач - ОСОБА_2 народилася 25.04.2001, матір'ю та законним представником якої є: ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ГЮ №115617 (а.с. 13).
12.10.2018 ОСОБА_2 звернулася до Корецького районного сектора УДМС України в Рівненській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки (а. с. 14).
Листом від 23.10.2018 №5620-358/5620.1-18, Корецький районний сектор УДМС України в Рівненській області надав відповідь, де зазначив, що документом, який посвідчує особу і підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України, порядок оформлення, видачі, обміну якого на сьогодні регламентує Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 №5492-VІ (далі - Закон № 5492-VI),а також прийняті на виконання цього Закону урядові постанови від 25.03.2015 №302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України” (далі-Постанова №302) та від 18.10.2017 №784 “Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації”.За цими нормативно-правовими актами, з 1 січня 2016 року паспорт громадянина України обов'язково повинен оформлятися засобами Реєстру, а з 1 листопада 2016 року тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.З 1 листопада 2016 року і до сьогодні (зокрема й на дату звернення про оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року) правове регулювання даних відносин є таким, що для оформлення паспорта громадянина України (чи то вперше, чи у зв'язку з його обміном або втратою) в іншій формі, ніж ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації,уже немає законних підстав.Альтернативи такій формі паспорта громадянина України ні Закон №5492-VІ, ні урядові нормативно-правові акти, прийняті на його виконання, не передбачають, як і винятків із загального для всіх громадян України обов'язку отримати цей документ у встановленому порядку і встановленої форми (а.с.15-16).
Позивач не погодився з відмовою Корецького районного сектору УДМС України в Рівненській області та звернулася до суду за захистом свої прав.
Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» №2235-III від 18.01.2001 (далі іменується - Закон України №2235-III).
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20.11.2012 (далі іменується - Закон України №5492-VI).
Так, пунктом першим частини першої статті 5 Закону України №2235-III встановлено, що документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до пункту 1 Постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» №2503-XII від 26.06.1992 (далі іменується - Постанова №2503-XII), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
За приписами пункту 3 Постанови №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта (пункт 5 Постанови №2503-XII).
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується (пункт 8 Постанови №2503-XII).
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту (пункти 9, 10, 11 Постанови №2503-XII).
Разом з тим, підпунктом «а» пункту першого частини першої статті 13 Закону України №5492-VI встановлено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, шостої статті 16 Закону України №5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
За правилами частини першої статті 4 Закону України №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Частиною першою статті 13 Закону України №5492-VI встановлено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, зокрема, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія (частина четверта статті 13 Закону України №5492-VI).
Форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету (частини перша, друга статті 14 Закону України №5492-VI).
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України №5492-VI, бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 15 Закону України №5492-VI).
За правилами частини першої статті 21 Закону України №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 21 Закону України №5492-VI).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» №302 від 25.03.2015, затверджений зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається (далі іменується - Постанова №302).
Також, Постановою №302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України , затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Постановою №302 установлено, що:
до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки;
прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;
паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
З аналізу наведених норм встановлено, що Законом України №5492-VI визначено назву та види документів, що формуються із застосуванням засобів Реєстру, в тому числі паспорт громадянина України; визначено форму та затверджено зразок бланка та технічний опис паспорта громадянина України; визначено порядок його оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення.
Натомість, Постановою №302 встановлено терміни запровадження оформлення паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID, у тому числі із зазначенням перехідного періоду та умов, за яких період виготовлення паспорта громадянина України допускається у формі паспортної книжечки.
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи .
Згідно частиною першою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі іменується - Закон України №2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону України №2297-VI).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних,або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини п'ять та шість статті 6 Закону України №2297-VI).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватисябез примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тихзаконіві нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 №2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …».
За сталою практикою Європейського суду з прав людини, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (TolstoyMiloslavsky v. theUnitedKingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».
Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
Крім того, суд звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-MykhaylivskaParafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х'юДжордан проти ОСОБА_3 Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Аналогічний висновок викладений в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, який відповідно до частини третьої статті 291 КАС України має враховуватись судом при ухваленні рішення у типовій справі.
За ознаками типової справи, які наведені у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, дану справу необхідно визнати типовою та в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові.
Таким чином, ОСОБА_2, у зв'язку з досягнення 16-річного віку, має право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки.
Однак, за правилами частини першої статті 16 Закону України №5492-VI, оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Рішення про оформлення документа, у тому числі замість втраченого або викраденого, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, приймається розпорядником Реєстру, Міністерством закордонних справ, ЗДУ, уповноваженим органом з питань цивільної авіації, капітаном морського порту за результатами ідентифікації заявника (частина шоста статті 16 Закону України №5492-VI).
Частиною сьомою статті 16 Закону України №5492-VI встановлено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:
1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;
4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
За правилами пункту 3 Постанови №302 «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до пункту 7 Постанови №302 «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
За правилами пункту 14 Постанови №302 «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт: 1) ім'я особи (прізвище, власне ім'я та по батькові особи, яка є громадянином України, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить); 2) дата народження; 3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); 4) стать; 5) дата та підстави набуття громадянства; 6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); 7) відцифрований образ обличчя особи; 8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які відбувають покарання в установах виконання покарань або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, а також осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування; 9) відомості про внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, засобів електронного цифрового підпису; 10) відомості про згоду на внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, відцифрованих відбитків пальців рук; 11) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири); 12) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; 13) реквізити документа, на підставі якого оформляється паспорт; 14) відомості про законного представника особи чи уповноважену особу (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує її повноваження); 15) додаткова змінна інформація (відомості про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу); 16) відомості про сплату адміністративного збору або про звільнення від його сплати; 17) дата заповнення заяви-анкети.
Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС (пункт 19 Постанови №302 «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»).
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що порядок оформлення паспорта та подачі документів являється єдиним: 1) особа звертається до територіального органу ДМС самостійно; 2) заяву-анкету подає особисто; 3) надає необхідний повний пакет документів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не зверталася до територіального органу ДМС із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у встановленому законодавством порядку, та не подавала до такого органу жодних документів, перелік яких визначений Постановою №302.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2, законним представником якої виступає ОСОБА_1, зверталася до відповідача із заявою в порядку статті 20 Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996 (далі іменується - Закон України №393/96-ВР).
Абзацом третім статті 3 Закону України №393/96-ВР визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Відповідно до абзацу першого статті 20 Закону України №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
З матеріалів справи встановлено, що заява позивача була розглянута відповідачем у строки, визначені Законом.
Суд зазначає, що заява позивача, яка була подана до органу ДМС в порядку статті 20 Закону України №393/96-ВР, жодним чином не може являтися та не являється заявою-анкетою про оформлення та видачу паспорта громадянина України, яка повинна подаватися в порядку Постанови №302.
Пункт сьомий статті 16 Закону України №5492-VI містить вичерпний перелік підстав для відмови в оформленні документа, зокрема, паспорта громадянина України, що видається вперше.
Проте, така відмова з підстав, визначених частиною сьомою статті 16 Закону України №5492-VI, може мати місце лише тоді, коли заявником особисто подано до територіального органу ДМС заяву-анкету та усі необхідні документи для оформлення паспорта громадянина України.
Тобто, відмова у видачі документа з підстав, визначених частиною сьомою статті 16 Закону України №5492-VI, відбувається лише за наслідками розгляду заяви-анкети та доданих до неї необхідних документів.
Як вже зазначалося судом, позивач не звертався особисто до територіального органу ДМС із заявою-анкетою про оформлення та видачу паспорта громадянина України та не подавав жодних необхідних документів для проведення таких дій.
В свою чергу, відповідачем не приймалося рішення про відмову у видачі позивачу паспорта громадянина України в порядку частини сьомої статті 16 Закону України №5492-VI, оскільки жодних особистих звернень позивача про оформлення та видачу паспорта громадянина України в порядку Постанови №302 не було. Відповідачем лише надавалася письмова відповідь на заяву в порядку статті 20 Закону України №393/96-ВР, яка за своєю суттю не можебути рішенням про відмову у видачі документа в порядку частини сьомої статті 16 Закону України №5492-VI.
Суд зазначає, що у даному випадку, тільки рішення про відмову у видачі документа з підстав частини сьомої статті 16 Закону України №5492-VI, прийняте за результатами розгляду поданої особисто особою заяви-анкети та усіх необхідних документів, може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
При чому, дане право реалізується шляхом звернення до суду з позовом про: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Тобто, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає, оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.
Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З даного приводу суд зазначає, що між позивачем та відповідачем не виникало жодних публічних правовідносин, оскільки останні могли виникнути лише в тому випадку, коли б позивач особисто звернувся до відповідача із заявою-анкетою про оформлення та видачу паспорта та надав необхідний перелік документів, та в подальшому йому було б відмовлено у видачі такого документа відповідним рішенням.
У даному випадку відповідачем жодним чином не порушено законне право чи інтерес позивача, оскільки суб'єктом владних повноважень не виносилося рішення про відмову у видачі документа та не допускалися протиправні дії чи бездіяльність у процедурі оформлення та видачі паспорта громадянина України, визначеної Постановою №302.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем жодним чином не порушено законне право та інтерес позивача, відповідачем не приймалося рішення про відмову позивачу в оформленні та видачі документа в порядку частини сьомої статті 16 Закону України №5492-VI, в останнього відсутні будь-які документи, подані позивачем для оформлення та видачі паспорта громадянина України, оскільки позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою-анкетою, відсутній факт наявності з боку відповідача протравних дій, рішень чи бездіяльності щодо позивача.
Суд також зазначає, що передумовою для можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії повинна бути наявність факту порушення прав позивача, тобто вчинення відповідачем протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення. У даному випадку такі обставини відсутні.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, що не підлягають до задоволення.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, до Корецького районного сектора УДМС України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) ОСОБА_1, що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (34731, Рівненська область, Корецький район, вул. Центральна, буд.5, паспорт серії СР №178251);
2) Корецький районний сектор УДМС України в Рівненській області (34700, Рівненська область, м. Корець, вул. Київська, 17, код ЄДРПОУ 37829784).
Повний текст рішення складений 19 грудня 2018 року.
Суддя Комшелюк Т.О.