про відмову у відкритті провадження у справі
17 грудня 2018 року м. Житомир справа № 240/5854/18
категорія 6.2.1
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування розпоряджень,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області № 284 від 19.07.2018 із змінами відповідно до розпорядження № 465 від 26.11.2018 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", згідно якого гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями) з метою передачі в користування на умовах оренди, орієнтовною площею 3,3815 га (пасовища), в тому числі ділянка площею 2,4801 га та ділянка площею 0,9014 га, які перебувають у спільній нерозподіленій власності громадян - власників земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території с.Анрушки (за межами населеного пункту);
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області № 285 від 19.07.2018, із змінами відповідно до розпорядження № 466 від 26.11.2018 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", згідно якого гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями) з метою передачі в користування на умовах оренди, орієнтовною площею 29,0435 га (сіножаті), в тому числі ділянка площею 2,2397 га, ділянка площею 7,4485 га, ділянка площею 17,9232 га та ділянка площею 1,4321 га, які перебувають у спільній нерозподіленій власності громадян - власників земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території с.Анрушки (за межами населеного пункту).
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач указує, що дані розпорядження, із внесеними до них змінами, є протиправними, суперечать нормам Закону та прийняті з явним перевищенням головою Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області своїх службових повноважень. Прийняття даних розпоряджень порушують його права як співвласника зазначених земельних ділянок щодо вільного та безперешкодного володіння та користування власністю, а тому останні підлягають скасуванню. Позивач указав, що являється одним із співвласників земель спільної часткової власності, а саме земельної ділянки під сіножатями 29,0435 га та земельної ділянки під пасовищами 3,3815 га.
Разом із позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити посадовим особам Попільнянської районної державної адміністрації приймати рішення щодо затвердження гр. ОСОБА_2 розроблених, на підставі розпоряджень голови Попільнянської районної державної адміністрації №№284,285 від 19.07.2018, із змінами, згідно розпоряджень №№465,466 від 26.11.2018, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в користування на умовах оренди до розгляду справи в суді по суті.
З'ясовуючи, після одержання позовної заяви, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, судом ураховано наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &lщ;…&?и; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом першим частини першою статті 19 вказаного Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
В розумінні приписів статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 квітня 2018 року (справа № 607/10615/15-а) та в постанові від 28 березня 2018 року (справа № 554/1649/16-а) вказала, що не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 (справа № 554/4857/16-а) вказано, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як було зазначено вище, звертаючи до суду з даним позовом позивач вважає, що оскаржувані розпорядження відповідача, із внесеними до них змінами, є протиправними, суперечать нормам Закону та порушують його права як співвласника зазначених земельних ділянок щодо вільного та безперешкодного володіння та користування власністю.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом, позивач має на меті захистити своє право власності як співвласника земельних ділянок, дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) стосовно яких надано ОСОБА_2 розпорядженнями голови Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області № 284 та № 285 від 19.07.2018 у редакції розпоряджень від 26.11.2018 № 465 та № 466.
Таким чином, спір за вказаним позовом позивача як співвласника земельних ділянок не може вважатися публічно-правовим, оскільки випливає із оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виникають із цивільних відносин, які мають приватно-правовий характер.
У відповідності до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах колегії суддів Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 (справа № 336/2177/17), від 13.06.2018 (справа № 554/4857/16-а) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.05.2018 (справа № 461/3623/16-а).
Пунктом першим частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Згідно зі ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування розпоряджень.
Роз'яснити, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко