м. Вінниця
16 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2964/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
секретаря судового засідання: Гродської В.О.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_4
до Головного управління ДФС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що на адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 21.03.2018 №0007160/5502-0214, згідно якого, позивачу призначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачена фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 1801300. Згідно вказаного рішення позивачу нараховано зобов'язання на загальну суму 41796,60 грн. за податковий період - 2017 рік.
ОСОБА_4 з вказаним податковим повідомленням - рішенням не погоджується, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області форми "Ф" від 21.03.2018 №0007160/5502-0214
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2018 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 27.09.2018 у даній справі закрито підготовче провадження.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував. Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач зауважив, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України). Відповідно до матеріалів справи, право власності на комплекс будівель та споруд за адресою Вінницька область, Немирівський район, с. Забужжя, вул. 50-річчя Жовтня, буд. 39, зареєстроване за позивачем 2007року. Таким чином, на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.03.2018 року №0007160/5502-0214 позивач зобов'язана сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 05.10.2007 року позивач є власником майна - комплексу будівель та споруд, який придбаний нею у ТОВ "Забужанська швейна фабрика" за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Забужжя, вул. 50-річчя Жовтня, 39.
До складу майна входить: головний корпус виробничих цехів "А", "А-1", "А-2", "а-а-4", підвал "А/під"; контрольний пункт-медпункт "Б", "б"; адміністративний корпус "В", "в", "в-1"; допоміжний склад столової "Г", "г"; підвал "Г/під"; підвал ГО "Д"; гараж "Ж", "Ж-3"; столярня-гараж "З", "з"; пожежне депо "К"; насосна "Л"; склад допоміжних матеріалів "М"; розкрійний цех "Н", "н", "Н-1"; баня-сауна "О", "о"; туалет "П" загальна площа переліченого майна складає 2610,6 кв.м.
Відповідно до даних реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 (код 21705075831 рахується комплекс площею 2610,6 кв.м., що розташований на території Вишковецької сільської ради.
Головним управління ДФС у Вінницькій області 21.03.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0007160/5502-0214, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 41769,6 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
У відповідності до ст. 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
У відповідності до п.п. 14.1.129 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі;
Відповідно до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування: а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності); б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки; ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад; д) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину; е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках; є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; з) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств; и) об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність; і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг; ї) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій; й) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров'я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій; к) об'єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та параолімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України; л) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім'ям, у яких виховується п'ять та більше дітей.
Національним класифікатором України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (надалі - ДК 009:2010), встановлено, що економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", С "Переробна промисловість", О "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та Р "Будівництво".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач є власником цілісного майнового комплексу нежитлових будівель та споруд загальною площею 2610,6 кв.м., за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Забужжя, вул. 50-річчя Жовтня, 39, а саме: головний корпус виробничих цехів "А", "А-1", "А-2", "а-а-4", підвал "А/під"; контрольний пункт-медпункт "Б", "б"; адміністративний корпус "В", "в", "в-1"; допоміжний склад столової "Г", "г"; підвал "Г/під"; підвал ГО "Д"; гараж "Ж", "Ж-3"; столярня-гараж "З", "з"; пожежне депо "К"; насосна "Л"; склад допоміжних матеріалів "М"; розкрійний цех "Н", "н", "Н-1"; баня-сауна "О", "о"; туалет "П" загальна площа переліченого майна складає 2610,6 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 05.10.2007 року .
Згідно матеріалів реєстраційної справи про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 1,7194 га, за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Забужжя, вул. 50-річчя Жовтня, 39, яка надана в оренду ОСОБА_4 строком на 25 років, встановлено, що вказана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, на підставі договору оренди землі від 07.04.2011 року .
Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що цілісний майновий комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 2610,6 кв.м., за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Забужжя, вул. 50-річчя Жовтня, 39, відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-200, не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Крім того, норма п. п. "є" п. 266.2.2. ст. 266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого пп. 4.1.11 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у пп. 4.1.8 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам - підприємцям, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону.
Аналогічного висновку дійшла колегія Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 802/1461/18-а (постанова від 20.12.2017 року).
Таким чином, належний позивачу цілісний майновий комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 2610,6 кв.м., за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Забужжя, вул. 50-річчя Жовтня, 39, а саме: головний корпус виробничих цехів "А", "А-1", "А-2", "а-а-4", підвал "А/під"; контрольний пункт-медпункт "Б", "б"; адміністративний корпус "В", "в", "в-1"; допоміжний склад столової "Г", "г"; підвал "Г/під"; підвал ГО "Д"; гараж "Ж", "Ж-3"; столярня-гараж "З", "з"; пожежне депо "К"; насосна "Л"; склад допоміжних матеріалів "М"; розкрійний цех "Н", "н", "Н-1"; баня-сауна "О", "о"; туалет "П" загальна площа переліченого майна складає 2610,6 кв.м., як будівля промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону (п. п. "є" п. 266.2.2. ст. 266 ПК України) і податок на нерухоме майно на неї не повинен нараховуватись, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 21.03.2018 №0007160/5502-0214 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат буде вирішено відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області форми "Ф" від 21.03.2018 року № 0007160/5502-0214.
Стягнути на користь ОСОБА_4 (вул. ОСОБА_5 (Тарнагородського), 10, кв. 31, м. Вінниця, 21000, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя /підпис/ ОСОБА_6
Згідно з оригіналом Суддя
Помічник судді