Справа № 757/97/17 Головуючий у І інстанції Матійчук Г.О.
Провадження №22-ц/824/3217/2018 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
20 грудня 2018 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Приходька К.П., Журба С.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та відшкодування збитків,
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, апеляційний суд, -
у січні 2017 року позивачі звернулись до Печерського районного суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості та відшкодування збитків.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року цивільну справу передано на розгляд до Макарівського районного суду Київської області.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати дану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що предметом позову є стягнення збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем договору, тому даний спір повинен розглядатись судом за місцем проживання відповідача.
Відзивів на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надходило.
За правилом пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Згідно із частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з цим, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Макарівського районного суду Київської області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 30 ЦПК України даний позов повинен розглядатись за правилами виключної підсудності.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства.
Поняття підсудності у цивільному судочинстві це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ. Підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Відповідно до ч.1 ст. 109 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент відкриття провадження) позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
За правилом статті 30 ЦПК України, на яку послався суд першої інстанції, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним ( стаття 358 ЦК ); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК ); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна ( статті 370, 372 ЦК ); про право користування нерухомим майном ( визначення порядку користування ним ); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів в порядку ст. 1212ЦК України.
Оскільки позовні вимоги не стосуються прав власності чи користування нерухомими майном, надані правовідносини поширюється загальна підсудність.
Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС в м. Києві місцем проживання та реєстрації ОСОБА_4, який є одним із відповідачем у даній справі, є АДРЕСА_1, та за територіальною підсудністю відноситься до Печерського районного суду міста Києва (а.с. 114).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що місцевий суд належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок щодо непідсудності даної справи Печерському районному суду м. Києва, що призвело до неправильного вирішення питання щодо підсудності справи.
Відповідно до статті 379 ЦПК України, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального законодавства є підставою для скасування такої ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: Д.О. Таргоній
С.О.Журба
К.П.Приходько