13 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12018100100007531 відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новодністровськ Сокирянського району Чернівецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 27.05.2004 року Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки;
- 27.01.2005 року Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі;
- 23.03.2011 року Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 08.12.2016 року Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік обмеження волі, звільненого 10.01.2018 року умовно-достроково на 2 місяці 5 днів,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/1193/2018 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_1
України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.
Суд визнав доведеним, що 11 липня 2018 року приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні супермаркету «Велмар», що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 3, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_6 , у якої в правій зовнішній кишені кофти, в яку остання була одягнена, знаходився мобільний телефон «Nokia», моделі «7+».
В цей час у ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення вказаного телефону.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , підійшов зі спини впритул до ОСОБА_6 та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, своєю правою рукою взяв мобільний телефон «Nokia», моделі «7+», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вартістю 12 000 грн., який знаходився в правій зовнішній кишені кофти, в яку була одягнена ОСОБА_6 , та з метою приховування злочину помістив його під свій верхній одяг, в який був одягнений, а саме - під ліву руку. Після чого розвернувся з метою покинути місце вчинення кримінального правопорушення, однак, ОСОБА_6 , запідозривши ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки, схопила його за верхній одяг та затримала до прибуття працівників поліції.
А всього, ОСОБА_7 , намагався таємно, повторно викрасти майно, що належить ОСОБА_6 , на суму 12 000 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , погоджуючись зі складом злочину та визнаючи свою вину, не погоджується з вироком суду через його суворість і просить його змінити та призначити йому більш м'яке покарання, оскільки вдома у нього старенька матір пенсійного віку, яка має захворювання та потребує його допомоги.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який, підтримуючи доводи поданої ним апеляційної скарги, просив змінити призначене йому судом покарання на обмеження волі, а також заперечення прокурора та потерпілої ОСОБА_6 проти її задоволення, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, перевірці колегією суддів не підлягають, оскільки фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового провадження в суді першої інстанції не оспорювалися і докази щодо них, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувались.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, яку не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в цій частині.
Всупереч тверджень ОСОБА_7 , міра покарання йому призначена з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Водночас положення ст. 50 КК України визначають, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Як вважає колегія суддів, цих вимог закону, при здійсненні судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції дотримався.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, як це слідує з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було закінчено, а також дані про особу ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра, на момент вчинення злочину працював неофіційно, неодружений і характеризується посередньо.
Належним чином при цьому враховано судом і обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого - його щире каяття, а також відсутність обставин, що його обтяжують.
З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність призначити ОСОБА_7 покарання саме у виді позбавлення волі, так як його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів неможливе без ізоляції від суспільства, таобґрунтовано визначив йому строк цього покарання у 1 рік, що передбачає покарання за вчинений злочин за ч. 2 ст. 185 КК України та є мінімальною межею, передбаченою загальною частиною Кримінального кодексу України для даного виду покарання.
Вимоги обвинуваченого про врахування наявності у нього матері пенсійного віку, яка має захворювання та потребує його допомоги, як підстав для зміни призначеного йому судом виду покарання, не можуть бути задоволені, оскільки ці обставини належним чином не підтверджені, а до того ж не є тими обставинами, які в даному випадку істотно знижували б ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та давали б підстави для висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства чи пом'якшення призначеного йому судом покарання, зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, та те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за корисливі злочину і знову вчинив корисливий злочин, при цьому на момент вчинення злочину і постановлення вироку ОСОБА_7 офіційно не працював, а отже, вчинив корисливий злочин з метою власного збагачення.
Інших доводів на обґрунтування необхідності пом'якшення призначеного судом покарання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 не наведено.
Отже, призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі, і є необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів, та в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому з доводами апелянта про суворість призначеного йому вироком суду першої інстанції покарання колегія суддів погодитись не може.
За викладеним вище, не маючи інших приводів та підстав для скасування чи зміни вироку, визнаючи його законним та обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді:
____________________ _____________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3