17 грудня 2018 року
м. Київ
справа №757/8575/16-ц
провадження № 22-ц/824/120/2018
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.
за участю секретаря судового засідання учасники справи: позивач представник позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року /суддя Цокол Л.І./
у справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», третя особа акціонерне товариства «Комерційний банк «Приват Банк» про захист честі, гідності та ділової репутації, вилучення недостовірної інформації, -
Позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» спростувати та вилучити з усіх баз даних ТОВ «Українське бюро кредитних історій» неправдиву інформацію щодо наявності у ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором від 12.08.2008 року №SAMDN34000022913443, укладеним із ПАТ КБ «Приват Банк» та заборонити ТОВ «Українське бюро кредитних історій поширювати інформацію про ОСОБА_5 /т. 1 а.с. 80-81/
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. / т. 1 а.с. 166/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що ПАТ КБ «Приват Банк» так і не було надано доказів на підтвердження існування кредитних зобов'язань з ОСОБА_5, який в свою чергу не підписував жодних договорів, або документів. Крім того, зазначала, що викладена у заяві від 28.07.2008 р. інформація, нібито надана позивачем, не відповідає дійсності та ним не надавалась. Крім того, судом прирівняно заяву від 28.07.2008 р. до кредитного договору та договору про відкриття карткового рахунку, водночас така заява не стосується жодних прав та обов'язків позивача, оскільки не відповідає вимогам до кредитного договору, встановленим ЦК України та Інструкцією НБУ №492. Також зазначала, що судом першої інстанції взагалі не з'ясовано чи існує будь-яке порушене грошове зобов'язання позивача щодо якого відповідач має право збирати та поширювати інформацію, хто заповнив та підписав заяву від 28.07.2008 р., чи отримував позивач від третьої особи кошти, чи мав він в установі банку третьої особи банківський рахунок, чи надавалась згода позивача на доступ до його кредитної історії та чому попри визнання відповідачем відсутності жодних документів які містять інформацію про грошові зобов'язанні позивача, не вилучив інформацію з кредитної історії позивача.
Відповідно до Указу Президента України від 29.12.2017 р. ліквідовано Апеляційний суд м. Києва та Апеляційний суд Київської області і утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням зборів суддів Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2018 року № 3 днем початку роботи Київського апеляційного суду визначено 3 жовтня 2018 року.
Таким чином, розгляд справ та матеріалів, що знаходились у провадженні Апеляційного суду м. Києва та Апеляційного суду Київської області, з урахуванням нового автоматичного розподілу справи, здійснюється Київським апеляційний судом.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника позивача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 25.02.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про спростування та вилучення з усіх баз даних ТОВ «Українське бюро кредитних історій» неправдиву інформацію щодо наявності у ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором від 12.08.2008 року №SAMDN34000022913443, укладеним із ПАТ КБ «Приват Банк» та заборонити ТОВ «Українське бюро кредитних історій поширювати інформацію про ОСОБА_5 та стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, посилаючись як на недостовірність поширеної інформації, так і на відсутність його письмової згоди відповідно до вимог ст. ст. 4, 5, 9 ЗУ «Про організацію функціонування та обігу кредитних історій». /т. 1 а.с. 2-6/
11.04.2016 року позивач подав заяву про зміну предмету позову. /т. 1 а.с. 28-29/
Також, судом встановлено, що відповідно до заяви від 28.07.2008 року ОСОБА_5 відкрив картковий рахунок НОМЕР_1 (кредитний договір, референс - №SAMDN34000022913443) з кредитним лімітом у розмірі 10 000 грн. /т. 2 а.с. 28-29/
04.01.2008 року між ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № _01-2008_ про надання інформаційних послуг. /т. 2 а.с. 18-23/
Відповідно до адвокатського запиту до керівника ТОВ «Українське бюро кредитних історій» ПшеничногоБ.О. від 03.12.2015 року керуючого Адвокатським бюро «ФОКС» Марини Миклуш» Марини М.І., ОСОБА_5 звернувся до адвокатського бюро за захистом своїх прав, порушених внаслідок діяльності адресата. ОСОБА_5 було отримано інформацію про оприлюднення та розповсюдження через інтеренет-технології та шляхом надання інформації третім особам неправдивих даних стосовно існування у нього кредитного боргу через Інтернет-сайт http://ubki.ua/. Вказаним запитом представник позивача ОСОБА_6 просила надати підстави і докази, якими керувалось ТОВ «Українське бюро кредитних історій» при розповсюдженні цієї інформації. /т. 1 а.с. 10/
25.12.2015 року листом №1313 ТОВ «Українське бюро кредитних історій» було зроблено запит до ПАТ «ПриватБанк» з метою підтвердження наявності згоди ОСОБА_5 на збір, зберігання, використання поширення інформації через бюро. ПАТ «Приватбанк» підтвердив інформацію, що ОСОБА_5 є клієнтом їх банку, що він надав згоду на передання даних до бюро. Разом з тим, в листі вказано, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» № 2704-IV від 23.06.2005 року джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються користувачем до бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії. /т. 1 а.с. 13/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 627 ЦК України, згідно до якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; ч. 1 ст. 638 ЦК України, відповідно до якої, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору; ст. 1054 ЦК України, яка визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; ч. 1 ст. 277 ЦК України відповідно до якої, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Встановивши, що інформація, на спростування якої посилається позивач, відповідає дійсності та є достовірною, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, що ПАТ КБ «Приват Банк» не було надано доказів на підтвердження існування кредитних зобов'язань з ОСОБА_5, який в свою чергу не підписував жодних договорів, або документів, колегією суддів не приймаються до уваги на підставі наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до наданої інформації «Українське бюро кредитних історій» ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк» у серпні 2008 року уклали кредитний договір шляхом надання банком кредитної картки з встановленим кредитним лімітом у 10 000 грн. /т. 2 а.с. 28-36/
На вказаному договорі стоїть особистий підпис позивача, який підтверджує наявність згоди з умовами та правилами надання банківських послуг, невід'ємною частиною яких, є в тому числі і надання згоди на збір та надання особистої інформації, п.п. 5.4, 5.5 договору.
Крім того, в порядку установленому чинним законодавством позивач не звернувся до суду з клопотанням про проведення судової почеркознавчої експертизи, хоча неодноразово вказував, що підпис, який міститься на договорі, не його.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом прирівняно заяву від 28.07.2008 р. до кредитного договору та договору про відкриття карткового рахунку, водночас така заява не стосується жодних прав та обов'язків позивача, оскільки не відповідає вимогам до кредитного договору, встановленим ЦК України та Інструкцією НБУ №492, колегією суддів не приймаються до уваги на підставі наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 було відкрито картковий рахунок з кредитним лімітом у розмірі 10 000 грн. з визначеним розміром процентної ставки у 2, 5 % в місяць з розрахунку на 360 днів на рік станом на момент підписання кредитного договору.
За змістом п. 1.3 Інструкції НБУ №492, фізичні особи мають право відкривати рахунки для власних потреб.
Тобто, позивач для власних потреб відкрив рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк», уклавши кредитний договір, в наслідок чого, отримав кредитну картку з кредитним лімітом.
Крім того, відповідно до заочного рішення Київського районного суду міста Донецька від 20.02.2014 року, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір в липні 2008 року, з ОСОБА_5 стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за вказаним договором. /т. 2 а.с. 37-39/
Вказане рішення на час перегляду справи судом апеляційної інстанції є чинним.
Також, колегією суддів не приймаються до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не з'ясовано чи існує будь-яке порушене грошове зобов'язання позивача щодо якого, відповідач має право збирати та поширювати інформацію, хто заповнив та підписав заяву від 28.07.2008 р., чи отримував позивач від третьої особи кошти, чи мав він в установі банку третьої особи банківський рахунок, чи надавалась згода позивача на доступ до його кредитної історії, на підставі наступного.
04.01.2008 року між ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № _01-2008_ про надання інформаційних послуг.
Відповідно до п. 5.4 Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_5 надав свою згоду на передачу банком від/до бюро кредитних історій інформацію про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії, як для укладання договору банківських послуг, так і на період його дії, факт згоди клієнта підтверджується підписанням заяви, авідповідно до ст. 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються користувачем до бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії.
Отже, ОСОБА_5 уклавши кредитний договір з ПАТ КБ «Приватбанк» фактично погодився з умовами та правилами надання будь-яких банківських послуг. Невід'ємною складовою умов та правил надання кредиту у відповідному банку є надання своєї згоди на передачу банком до бюро кредитних історій інформації про клієнта, що вказує на безпідставність позовних вимог ОСОБА_5, оскільки інформація надана ТОВ «Українське бюро кредитних історій» є правдивою та такою, що не підлягає спростуванню в порядку ст. 277 ЦК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: