19 грудня 2018 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 759/8197/15-ц
номер провадження: 06.115/824/244/2018
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Кашперської Т.Ц., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Рубан І.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка Олександра Борисовича про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна із чужого незаконного володіння,
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка О.Б., у якому з урахуванням уточнень просив: встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1995 року до 17 серпня 2009 року; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 жовтня 2009 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. 20 жовтня 2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 2150; витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1995 року до 17 серпня 2009 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної вище квартири, укладений 20 жовтня 2009 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. 20 жовтня 2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 2150.
Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вищезазначену квартиру.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2018 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року призначено справу до розгляду у суді апеляційної інстанції.
17 грудня 2018 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 відчужувати квартиру АДРЕСА_1.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом спору у даній справі є спадкові права позивача ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, яка на даний час належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, а тому вважає, що вид забезпечення позову відповідає позовним вимогам. Вказує, що у випадку невжиття заходів забезпечення ОСОБА_3 може відчужити спірну квартиру, що може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
18 грудня 2018 року вказана заява ОСОБА_1 про забезпечення позову передана судді-доповідачу ВерлановуС.М.
Дослідивши доводи заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що вказана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з таких підстав.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Згідно з пунктом 4 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що у травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка О.Б., у якому з урахуванням уточнень просив: встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1995 року до 17 серпня 2009 року; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 жовтня 2009 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. 20 жовтня 2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 2150; витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.
Тобто, спір між сторонами виник з приводу спадкового права позивача ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.
Колегія суддів вважає, що оскільки спірна квартира належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 і вона може її відчужити, то існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач є співмірним із заявленими позовними вимогами.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.149, 150, 153 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 03134, АДРЕСА_5, відчужувати квартиру АДРЕСА_1.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: