Справа № 33/824/1056/2018 Суддя у першій інстанції: Валігура Д.М.
Категорія: ч. 2 ст. 172-7 КУпАП Головуючий у апеляційній інстанції: Фрич Т.В.
07 грудня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Фрич Т.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника АлексєєваО.І. в інтересах ОСОБА_4 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року, щодо
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого на посаді начальника ТУ ДСА України у Київській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 -
за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, -
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно постанови суду, ОСОБА_4 з 22.09.2014 перебуває на посаді начальника ТУ ДСА України в Київській області (наказ Голови Державної судової адміністрації України Холоднюка З.В. від 22.09.2014 № 566/к «Про призначення ОСОБА_4.»).
Відповідно до Положення про ТУ ДСА України в Київській області, затвердженого Головою ДСА України 25.09.2015, ТУ ДСА України в Київській області є територіальним органом ДСА України та їй підпорядковується.
Згідно з пунктом 6 Положення ТУ ДСА України в Київській області очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою ДСА України. Посадові особи ТУ ДСА України в Київській області є державними службовцями.
Таким чином, ОСОБА_4, перебуваючи на посаді начальника ТУ ДСА України в Київській області, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на яку поширюється дія цього Закону.
Встановлено, що начальником ТУ ДСА України в Київській області ОСОБА_4 видано наказ від 24.02.2017 № 23 «Про преміювання керівництва управління за лютий 2017 року», згідно з яким ОСОБА_4 у лютому 2017 року премійовано у розмірі 100 % з урахуванням посадового окладу.
Повноваження начальника ТУ ДСА України в Київській області визначені у пункті 7 Положення, до яких серед іншого належать:
призначення на посади та звільнення з посад працівників ТУ ДСА України в Київській області (крім заступника начальника ТУ ДСА України в Київській області) у порядку, визначеному законодавством про державну службу (пункт 7.6 Положення);
застосування до працівників ТУ ДСА України в Київській області (крім заступника начальника ТУ ДСА України в Київській області) заохочень або накладення дисциплінарних стягнень.
Частиною другою статті 50 Закону України «Про державну службу» визначено, що заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; премії (у разі встановлення).
Частиною третьою статті 50 Закону України «Про державну службу» визначено такі види премій: за результатами щорічного оцінювання службової діяльності та місячна або квартальна відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.
Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України «Про державну службу» премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).
Наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 № 646 затверджено Типове положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів) (далі - Типове положення).
Відповідно до пункту 5 розділу І Типового положення про преміювання розмір премії державного службовця встановлюється керівником державної служби в державному органі шляхом видання відповідного наказу (розпорядження). Частиною сьомою статті 52 Закону України «Про державну службу» передбачено, що премія за результатами оцінювання службової діяльності та місячна або квартальна премія державним службовцям, які займають посади державної служби категорії &quпр;А&quде;, встановлюються суб'єктом призначення відповідно до цієї статті.
Таким чином критерії, умови і порядок визначення розмірів, нарахування та виплати премій державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», визначаються у Положенні про преміювання у відповідному державному органі.
У ТУ ДСА України в Київській області наказом начальника ТУ ДСА України в Київській області від 13.07.2016 № 54 затверджено Положення про преміювання працівників ТУ ДСА України в Київській області.
Згідно з цим Положенням розмір премії працівників ТУ ДСА України в Київській області встановлюються начальником ТУ ДСА України в Київській області шляхом видання відповідного наказу.
Відповідно до пункту 2.1 цього Положення розмір премії працівників ТУ ДСА України в Київській області залежить від особистого внеску в загальний результат роботи з урахуванням таких критеріїв:
якість виконання завдань, визначених положенням про самостійний структурний підрозділ, у якому працює працівників, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва територіального управління та безпосереднього керівника;
ініціативність у роботі;
терміновість виконання завдань;
виконання додаткового обсягу завдань (участь у провадженні національних реформ, роботі комісій, робочих груп тощо).
У частині першій статті 17 Закону України «Про державну службу» зазначено, що у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, повноваження керівника державної служби здійснює керівник відповідного органу.
Частиною другою статті 17 Закону України «Про державну службу» визначено повноваження керівника державної служби, серед іншого, до яких належить прийняття у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В».
ОСОБА_4, реалізовуючи свої повноваження керівника державної служби щодо матеріального заохочення державних службовців, не міг об'єктивно оцінити особистий внесок у загальний результат роботи очолюваного ним територіального управління. Попри це, ОСОБА_4, здійснив преміювання себе.
Таким чином, ОСОБА_4, перебуваючи на посаді начальника ТУ ДСА України в Київській області, під час виконання повноважень керівника державної служби щодо матеріального заохочення працівників ТУ ДСА України в Київській області, мав приватний інтерес, який полягав у можливості отримання ним певних матеріальних благ, покращенні матеріального становища.
З урахуванням наведеного, вчинення начальником ТУ ДСА України в Київській області ОСОБА_4 дій щодо підписання та прийняття наказу від 24.02.2017 № 23 про преміювання керівництва управління, в тому числі себе, було обставинами, які викликали суперечність між приватним інтересом ОСОБА_4 та його службовими повноваженнями, що вплинуло на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну службу» державна служба здійснюється з дотриманням такого принципу як доброчесності (спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень).
Більше того пунктами 9 та 10 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» на ОСОБА_4 як державного службовця покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції та запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
ОСОБА_4, перебуваючи на посаді начальника ТУ ДСА України в Київській області, відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» як суб'єкт відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, повинен вжити всіх необхідних заходів для недопущення будь-якої можливості виникнення реального конфлікту інтересів та зобов'язаний не вчиняти дій і не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Натомість, незважаючи на зазначені законодавчо встановлені вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, ОСОБА_4, видав наказ від 24.02.2017 № 23 про преміювання керівництва управління, в тому числі і себе, чим порушив вимоги пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Частиною першою статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються, у тому числі до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку.
Таким чином, ОСОБА_4 будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог пункту 3 частини першої статті 28 вказаного Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року, та прийняти нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4, за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Також апелянт подав клопотання в якому просив, з метою повного та об'єктивного розгляду об'єднати в одне провадження справи за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_3 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва (суддя Валігура Д.М.) від 11.10.2018 року у справі про адміністративне правопорушення № 752/6418/18 № 752/6422/18, відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Апеляційних скарг від інших учасників судового провадження не надходило.
До початку розгляду справи в апеляційному суді захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 подав заяву про відмову від поданої ним апеляційної скарги.
Також ОСОБА_4 надіслав на адресу суду заяву, з якої вбачається, що його захисником ОСОБА_3 09.11.2018 року було подано заяву про відмову від апеляційної скарги на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2018 у справі щодо ОСОБА_4, яку він повністю підтримує, наслідки її подання йому відомі та зрозумілі.
В призначене судове засідання прокурор в даній справі, ОСОБА_4, його захисник ОСОБА_3 не з'явилися про дату та час судового засідання повідомлялися, тому враховуючи вимоги ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути заяву захисника ОСОБА_3, без участі зазначених осіб.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Оскільки захисник ОСОБА_3 відмовився від апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_4, а апеляційних скарг від інших учасників судового провадження не надходило, то, за відсутності підстав для здійснення перегляду судового рішення, апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, - закрити, у зв'язку з відмовою захисника ОСОБА_3 від апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_6
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Т.В.Фрич