19 грудня 2018 року м. Чернівці
Справа №718/1474/18
Чернівецький апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справах:
головуючого Владичана А.І.
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.,
секретар Ковальчук Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_2, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2018 року, (головуючий у 1-й інстанції Мінів О.І.),
У червні 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, залишеною без змін апеляційною та касаційною інстанціями, визнано протиправним та скасовано наказ Відділу Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області від 13 березня 2017 року №3-к, зобов'язано ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 з 15 березня 2017 року на посаді рівнозначній, яку він обіймав до звільнення, а саме на посаді головного спеціаліста-бухгалтера. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.03.2017 року по 13.07.2017 року в сумі 26730 грн за вирахуванням одержаної вихідної допомоги та допомоги по безробіттю.
Наказом Головного управління від 9 лютого 2018 року №42-к, відповідача поновлено на роботі з 15 березня 2017 року на посаді головного спеціаліста відділу у Заставнівському районі ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області.
Провадження 22ц/822/232/18 Категорія 19
14 березня 2017 року ОСОБА_1 отримав 6600 грн вихідної допомоги у зв'язку із звільненням.
Крім того, Кіцманським центром зайнятості за період, охоплений періодом вимушеного прогулу (15.03.2017-13.07.2017), відповідач отримав виплати по безробіттю на загальну суму 14047 грн 12 коп.
Водночас ОСОБА_1 виплачено 6682 грн 50 коп. (середній заробіток за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць), а згідно повідомлення Державної казначейської служби про безспірне списання коштів від 26.01.2018 року на користь відповідача стягнуто 20047 грн 50 коп., що загалом становить 26730 грн.
Вважає, що відповідач отримав вихідну допомогу та допомогу по безробіттю за період з 15.04.2017 року по 14.07.2017 року, що загалом складає 20647 грн 12 коп., будучи поновленим на роботі з 15.03.2017 року, безпідставно.
Просив на зобов'язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню сплачені йому кошти у сумі 20647 грн 12 коп.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області зайво сплачені кошти в сумі 20647 грн 12 коп.
На рішення суду ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушенням судом норм матеріального і процесуального права.
Свої доводи мотивує тим, що він набув спірні кошти на законних підставах, добросовісно, кошти отримані ним у вигляді виплат, що випливають з трудових правовідносин.
Просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Вирішити питання щодо судових витрат.
Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.
Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у результаті недобросовісних дій відповідача останній безпідставно набув кошти у виді вихідної допомоги та допомоги по безробіттю.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду.
Судом встановлено, що 13 березня 2017 року наказом Відділу Держгеокадастру в Кіцманському районі Чернівецької області №3-к, ОСОБА_1 звільнено 14.03.2017 року з посади головного спеціаліста бухгалтера Відділу Держгеокадастру в Кіцманському районі Чернівецької області відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.
На підставі вказаного наказу про звільнення 14 березня 2017 року ОСОБА_1 виплачено вихідну допомогу в розмірі 6600 грн, що підтверджується квитанцією від 14.03.2017 року (а.с.5).
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 13.03.2018 року, наказ Відділу Держгеокадастру в Кіцманському районі Чернівецької області №3-к від 13.03.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1» визнано протиправним та скасовано, останнього поновлено на роботі з 15 березня 2017 року на посаді рівнозначній, яку він займав до звільнення, стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2017 року по 13 липня 2017 року в сумі 26730 грн за вирахуванням одержаної вихідної допомоги та допомоги по безробіттю (а.с. 71-85).
Наказом Головного управління від 9 лютого 2018 року №42-к, ОСОБА_1 поновлено на роботі з 15 березня 2017 року на посаді головного спеціаліста відділу у Заставнівському районі ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області.
У період незаконного позбавлення роботи відповідач мав статус безробітного та отримував допомогу по безробіттю у Кіцманському районному центрі зайнятості в період з 15.04.2017 року по 13.12.2017 року на загальну суму 32423 грн 89 коп.
За рішенням суду, із ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області відбулося стягнення коштів в примусовому порядку, в даному випадку - коштів допомоги по безробіттю, виплачених ОСОБА_1, на користь Кіцманського районного центу зайнятості в сумі 32423 грн 89 коп., на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 липня 2018 року (а.с.66-70).
Із розрахунку суми виплачених коштів по допомозі по безробіттю ОСОБА_1 Кіцманським центром зайнятості за період 15.03.2017 року по 13.07.217 року, останній отримав виплати на загальну суму 14047 грн 12 коп. (а.с.11).
Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
У статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності рахункової помилки зі сторони платника; недобросовісності з боку набувача.
Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 2 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про недобросовісність ОСОБА_1 при отриманні вихідної допомоги та допомоги по безробіттю, оскільки останній перебував з позивачем у трудових відносинах й у зв'язку зі звільненням з роботи йому було виплачено вихідну допомогу відповідно до вимог статті 44 КЗпП України. У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Кіцманського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, за наказом якого здійснювалися виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Та обставина, що ОСОБА_1 було виплачено 6600 грн вихідної допомоги при звільненні та 14047 грн 12 коп. допомоги по безробіттю під час оскарження наказу про звільнення його з роботи не вказує на умисне зловживання правами для безпідставного отримання такої допомоги.
Натомість законом передбачено стягнення з роботодавця вартість соціальних послуг за незаконне звільнення працівника.
Звертаюсь до суду з позовом, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області вказувало на безпідставність набуття ОСОБА_1 грошових коштів.
Разом з тим, позивачем не доведено, що відповідач набув майно безпідставно за його рахунок, а саме управління Держгеокадастру є потерпілим у результаті набуття ОСОБА_1 грошових коштів.
Крім того, допомога по безробіттю не підлягає поверненню як безпідставно набуте майно відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.
При задоволенні позову суд неправильно застосував до спірних відносин статті 1212, 1215 Цивільного кодексу України та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача вихідної допомоги та допомоги по безробіттю.
З урахуванням викладених вимог закону апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позову необхідно відмовити.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2018 року між адвокатом ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат ОСОБА_3 на умовах платності зобов'язався представляти інтереси ОСОБА_1 у вказаній цивільній справі (а.с. 42).
За умовами п. 3 договору обсяг і вартість наданої правничої допомоги визначається відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в залежності від обсягу робіт, пов'язаних зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів, виготовлення позовної заяви, участь у судових засіданнях тощо. Розмір компенсації витрат на правничу допомогу становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
З журналу судового засідання по даній справі вбачається, що адвокат ОСОБА_3 приймав участь в судових засіданнях у суді першої інстанції в якості представника відповідача тривалістю більше трьох з половиною годин.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи додано розрахунок витрат на правничу допомогу від 22 жовтня 2018 року, з якого вбачається, що адвокатом за договором про надання правничої допомоги були виконані такі послуги: консультативна робота у кількості 2 год., вартість якої становить 1762 грн та участь в судових засіданнях у Кіцманському районному суді Чернівецької області - 1,5 год. загальною вартістю 1321,50 грн. Загальний розмір витрат на оплату послуг адвоката за вказаний об'єм робіт складає 3083,50 грн (а.с. 88).
Згідно копії квитанцій до прибуткового касового ордера від 29 серпня 2018 року та 26 вересня 2018 року адвокат ОСОБА_3 прийняв від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги грошові кошти у розмірі 3000 грн (а.с. 89-90).
Надані документи відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України є належними доказами на підтвердження витрат за надання професійної правничої допомоги адвоката ОСОБА_3 у даній справі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи наведені вище положення закону, якими встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також той факт, що відповідач належним чином документально підтвердив такі витрати, і їх розмір не перебільшує суму, визначену умовами договору про надання правової допомоги, колегія суддів вважає, що наявні правові підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесені ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_2, задовольнити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2018 року скасувати.
У задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про повернення коштів відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 грудня 2018 року.
Головуючий
Судді: