Справа № 234/11613/18
Провадження № 2/234/3223/18
19 грудня 2018 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області :
в складі: головуючого-судді Бакуменко А.В.
з участю секретаря Кісточка І.В.
позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Лиманської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських прав ,-
Обставини справи
ОСОБА_1 звернулась до краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, свої вимоги обґрунтувала тим, що 16.02.2008 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Краснолиманського міського від 12.03.2012 року шлюб між ними було розірвано, дитина мешкає разом з нею. Відповідач життям дитини не цікавиться, вихованням не займається, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, самоусунувся в повній мірі від виховання дитини.
Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно до довідки № 25836 ОСОБА_2 зареєстрований АДРЕСА_2.
Ухвалою від 16 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження.
Ухвалою від 02 жовтня 2018 року проведено заміну неналежної третьої особи на належну.
В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, навела пояснення аналогічні викладеним в позові, та просила вимоги задовольнити.
Відповідача, в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених вимог, посилаючись на те, що аліменти на дитину він сплачує. Коли розлучились він їздив до дитини, однак позивачка не давала вільно з дитиною спілкуватись, в зв'язку з чим він припинив поїздки. Він категорично заперечує щодо задоволення вимог.
Відзиву на позов не надійшло.
Фактичні обставини встановлені судом.
Згідно до свідоцтва про народження (серія НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3, батьками котрого є ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Рішенням Краснолиманського міського суду від 12 березня 2012 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.
У відповідності до довідки про склад сім'ї дитина ОСОБА_3 мешкає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.
Згідно до висновку № 33 від 09.11.2018 року Лиманської міської ради Донецької області , орган опіки та піклування розглянувши заяву ОСОБА_1 прийшов до висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Стаття 150 Сімейного Кодексу України встановлює обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини та говорить про те, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані статтями 164, 166, Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України).
Відповідно до вимог ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 своєї Постанови № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з рахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходе з того, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України) і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками стосовно сина ОСОБА_3 в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, винної поведінки відповідача.
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі статтями 8, 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
На підтвердження своїх вимог позивачка надала довідку про те, що батько не відвідує школу, та шкільним життям дитини не цікавиться, а також те, що відповідач має борг по аліментам однак це не є належним та допустимим доказом стосовно того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Так, у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 р. ЄСПЛ звертає увагу на те, що при позбавленні батьківських прав треба підходити виважено і в найкращих інтересах дитини. Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право на повагу до приватного і сімейного життя. Неврахування положень цієї норми міжнародного права при розгляді справ про позбавлення батьківських прав призводить до того, що в окремих випадках діти невиправдано стають соціальними сиротами. Завдання держави - захистити і підтримати сім'ю, а не позбавляти дитину права на виховання у родинному середовищі, навіть за складних життєвих обставин. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року наголошує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Відповідно до рішення, ухваленого 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. Дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків з сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або неблагонадійною. У як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним ("Neulinger and Shuruk v. Switzerland" від 8 січня 2009 року, заява N 41615/07, "Mamchur v. Ukraine" від 16 липня 2015 року, заява N 10383/09).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 164, 166, 180 СК України, ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» п. 15, 16, 18 ППВСУ № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»,ст.ст. 4, 12, 81, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Лиманської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, що у разі ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, він буде позбавлений батьківських прав.
На рішення може бути подана апеляційна скарга через Краматорський міський суд Донецької області до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Краматорського міського суду А. В. Бакуменко