Справа № 810/2954/17 Суддя першої інстанції: Василенко Г.Ю.
17 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року, яка прийнята в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Комунального підприємства «Фастівтепломережа» про зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2017 року Головне управління ДФС у Київській області звернулося до суду з позовом, у якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 5762879 грн 05 коп. за рахунок майна КП «Фастівтепломережа», що перебуває у податковій заставі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача у повному обсязі. Також позивач вказує на те, що особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, визначені ст. 96 Податкового кодексу України, не перешкоджають застосуванню процедури стягнення коштів, що визначена ст. 95 зазначеного Кодексу.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області не надало доказів наявності у КП «Фастівтепломережа» податкового боргу в розмірі 5762879 грн 05 коп., а також виникнення передумов для погашення такого боргу саме за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що КП «Фастівтепломережа» перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Київській області, яке є правонаступником Васильківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області та Фастівської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.
Фастівська ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області виставила КП «Фастівтепломережа» податкові вимоги від 07 липня 2008 року № 1/241 на суму 59736 грн 59 коп. та від 06 серпня 2008 року № 2/291 на суму 72622 грн 55 коп.
Заступник начальника Фастівського відділення Васильківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області прийняв рішення від 04 жовтня 2013 року № 1/6501/10 про опис майна КП «Фастівтепломережа» у податкову заставу на загальну суму 4577214 грн 52 коп. Акт опису майна відповідача, на яке поширюється право податкової застави, був складений 04 жовтня 2013 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року у справі № 2а-9609/09/1070 за адміністративним позовом Фастівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фастівської ОДПІ Київської області було стягнуто з КП «Фастівтепломережа» податковий борг у розмірі 767126 грн 72 коп.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі № 2а-135/11/1070 за позовом Фастівської ОДПІ Київської області було стягнуто з КП «Фастівтепломережа» податкову заборгованість у розмірі 1282238 грн 24 коп.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі № 810/4715/14 за адміністративним позовом Васильківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області було надано дозвіл на погашення суми податкового боргу комунального підприємства «Фастівтепломережа» у розмірі 1341155 грн 91 коп. за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі та зазначене в акті опису майна від 04 жовтня 2013 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі № 810/5991/14 за позовом Васильківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області було стягнуто з КП «Фастівтепломережа» податкову заборгованість у розмірі 3761203 грн 50 коп. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у вказаній справі було встановлено розстрочення виконання постанови суду від 10 листопада 2014 року про стягнення податкової заборгованості у розмірі 3761203 грн 50 коп. шляхом сплати вказаної суми по 104477 грн 88 коп. щомісячно впродовж тридцяти шести місяців, починаючи з місяця, в якому ухвала набере законної сили.
Заступник начальника Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняв рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків № 3162 від 03 квітня 2015 року, яким відповідно до п. 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вирішив здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів КП «Фастівтепломережа».
Васильківська ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області направила на адреси банків, що здійснюють розрахункове-касове обслуговування відповідача, інкасові доручення від 24 квітня 2015 № 477, № 469, № 470, № 467, № 466, № 464, № 465, які були повернуті без виконання.
З огляду на неможливість стягнення податкового боргу в інший спосіб, Головне управління ДФС у Київській області звернулося до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 5762879 грн 05 коп. за рахунок майна КП «Фастівтепломережа», що перебуває у податковій заставі.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Київській області, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів наявності у КП «Фастівтепломережа» податкового боргу в розмірі 5762879 грн 05 коп. та доказів направлення відповідачу податкової вимоги згідно з нормами Податкового кодексу України.
Також суд першої інстанції зазначив, що інкасові доручення від 24 квітня 2015 № 477, № 469, № 470, № 467, № 466, № 464, № 465 були повернуті без виконання з інших причин, ніж відсутність коштів на рахунку платника податків.
Так, інкасове доручення від 24 квітня 2015 № 477 було повернуто податковому органу 12 червня 2015 року з посиланням на неможливість виконання відповідно до п. 12.4, п. 12.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція), які передбачають, що банк платника приймає інкасовані доручення протягом 30 днів з дати їх складання.
З аналогічних підстав були повернуті інкасові доручення від 24 квітня 2015 року № 464 та № 465, які надсилались до ПАТ «Укрсоцбанк».
Інкасові доручення від 24 квітня 2015 року № 467 та № 466, які надсилались до ПАТ «Банк «Київська Русь», були повернуті без виконання згідно ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п. 1.25 глави 1 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі № 810/5991/14 сплату податкового боргу 3761203 грн 50 коп. було розстрочено до червня 2018 року. в той час як даний позов був поданий у серпні 2017 року.
Також суд першої інстанції врахував, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересні 2014 року у справі № 810/4715/14 Васильківській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області вже надавався дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна КП «Фастівтепломережа», що перебуває у податковій заставі та зазначене в акті опису майна від 04 жовтня 2013 року.
Суд першої інстанції також становив, що майно, яке перебуває в податковій заставі, в тому числі приміщення, які вказані в акті опису майна від 04 жовтня 2013 року, не є власністю КП «Фастівтепломережа».
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Положеннями п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
На підтвердження виконання зазначеної передумови для продажу майна КП «Фастівтепломережа», позивач надав суду копії податкових вимог від 07 липня 2008 року № 1/241 на суму 59736 грн 59 коп. та від 06 серпня 2008 року № 2/291 на суму 72622 грн 55 коп.
Суд першої інстанції зазначив, що такі податкові вимоги не стосуються податкового боргу відповідача, який виник з грудня 2015 року, оскільки вони виставлені у 2008 році відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність з 01 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України, а тому не може регулювати питання погашення податкового боргу платника податку, що виник після вказаної дати.
Разом з тим, після набрання чинності Податковим кодексом України правовий статус податкової вимоги суттєво не змінився. Згідно з приписами зазначеного Кодексу платнику податків надсилається лише одна податкова вимога замість двох, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак кожен із зазначених нормативно-правових актів передбачає, що в разі збільшення суми податкового боргу після направлення (вручення) податкової вимоги, нова податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відтак, у разі збільшення у КП «Фастівтепломережа» податкового боргу надіслання нової податкової вимоги не вимагається за умови, що податковий борг з 2008 року не переривався.
Аналогічний висновок закріплений у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 820/4771/17, який є обов'язковим до врахування згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України.
Однак, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що у КП «Фастівтепломережа» з 2008 року безперервно існував податковий борг.
Також відповідач в апеляційній скарзі вказував на те, що заходи з погашення податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів не призвели до повного його погашення.
Як раніше зазначалося, відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган набуває права на погашення податкового боргу платника податків шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі виключно у разі недостатності коштів, які перебувають у власності платника податків.
Судом першої інстанції на підставі належних доказів установлено, що інкасові доручення від 24 квітня 2015 № 477, № 469, № 470, № 467, № 466, № 464, № 465 були повернуті у зв'язку з порушенням строків пред'явлення їх до виконання, а також ліквідацією банку ПАТ «Банк «Київська Русь».
Отже, саме по собі направлення податковим органом зазначених інкасових доручень не є доказом недостатності у КП «Фастівтепломережа» коштів для погашення податкового боргу в розмірі 3761203 грн 50 коп. чи його частини.
Також Головне управління ДФС у Київській області в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про те, що особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених ст. 95 Податкового кодексу України і повинні здійснюватися виключно в рамках ст. 96 вказаного Кодексу. Позивач зазначив, що така правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 28 лютого 2018 року № 813/2851/17.
Дослідивши мотивувальну частину рішення суду від 01 червня 2018 року, колегія суддів встановила, що у ній відсутній висновок, про який зазначає позивач в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції встановив, що майно, яке перебуває в податковій заставі згідно акту опису майна від 04 жовтня 2013 року не належить на праві власності КП «Фастівтепломережа», а є власністю територіальної громади. У зв'язку з цим суд першої інстанції зазначив, що дозвіл на реалізації такого майна може бути отриманий в порядку, передбаченому ст. 96 Податкового кодексу України.
Головне управління ДФС у Київській області в апеляційній скарзі не наводить доводів та доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції щодо опису в податкову заставу майна, яке не є власністю відповідача.
Посилання скаржника на постанову Верхового Суду від 28 лютого 2018 року № 813/2851/17 колегія суддів вважає також необґрунтованими, адже в межах вказаної справи розглядався позов про стягнення податкового боргу з органу місцевого самоврядування, який був засновником комунального підприємства, що мало податковий борг.
Натомість в даному випадку Головне управління ДФС у Київській області заявило вимогу про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна КП «Фастівтепломережа», а не його засновника.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 01 червня 2018 року та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді О.М. Кузьмишина
В.В. Файдюк