Справа № 823/1870/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
18 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання незаконним і скасування наказу та визнання протиправними дій, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до рішення Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Черкаській області від 17 листопада 2017 року №1906 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3»;
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Черкаській області по проведенню стосовно ФОП ОСОБА_3 документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року згідно з наказом Головного управління ДФС у Черкаській області від 17 листопада 2017 року №1906 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3.» та оформлення результатів такої перевірки актом від 03 квітня 2018 року №203/23-00-13-0214/НОМЕР_1.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року в задоволенні даного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що жодного письмового запиту про надання пояснень та документів на адресу позивача до дати отримання наказу про проведення перевірки не надходило.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Надіслав до суду клопотання, в якому просив перенести розгляд справи у зв'язку з хворобою. Між тим, дане клопотання не підтверджено належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд для забезпечення дотримання строків розгляду справ за відсутності представника апелянта у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч.4 статті 229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 09 червня 2005 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради.
Наказом Головного управління ДФС у Черкаській області від 17 листопада 2017 року №1906 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; період проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 28 листопада 2017 року по 04 грудня 2017 року (5 робочих днів).
У зв'язку з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки на адресу позивача було надіслано запит про надання документів від 20 листопада 2017 року №32739/23-00-13-0308 рекомендованим листом, який отримано особисто ОСОБА_3 15 грудня 2017 року.
Позивача повідомлено про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням про місце та час проведення перевірки від 17 листопада 2017 року №243/23-00-13-0124 та копією наказу Головного управління ДФС у Черкаській області про проведення перевірки №1906 від 17 листопада 2017 року. Вказані документи надіслані платнику податків засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення 20 листопада 2017 року та отримані особисто ОСОБА_3 15 грудня 2017 року.
18 грудня 2017 року позивачем подано заяву до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій він просив надати йому дев'яносто календарних днів для відновлення документів згідно статті 44 Податкового кодексу України, у зв'язку з втратою документів за період 2014 - 2017 р.р.
Наказом Головного управління ДФС у Черкаській області від 21 грудня 2017 року №2236 перенесено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 у зв'язку із втратою документів, з 18 грудня 2017 року до дати відновлення та надання документів, але не більше 90 календарних днів.
Після закінчення вказаного терміну, Головним управлінням ДФС у Черкаській області на адресу позивача направлялись запити про надання підтверджуючих документів №11897/23-00-13-0306 від 20 березня 2018 року, №12180/23-00-13-0306 від 21 березня 2018 року, №12381/23-00-13-0306 від 22 березня 2018 року, №12735/23-00-13-0310 від 23 березня 2018 року, №12994/23-00-13-0310 від 26 березня 2018 року, проте первинні документи та відповіді на вищевказані запити не надано.
На підставі п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.5, 20.1.6, 20.1.7, 20.1.8 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС у Черкаській області №1906, посадовими особами відповідача з 19 березня 2018 року по 23 березня 2018 року проведено документальну позапланову невиїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.
Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 23 березня 2018 року №622, строк проведення перевірки продовжувався на 2 робочі дні з 26 березня 2018 року по 27 березня 2018 року. Вказаний наказ направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 23 березня 2018 року.
За наслідками перевірки складено акт від 03 квітня 2018 року №203/23-00-13-0214/НОМЕР_1, в якому встановлено ряд порушень податкового законодавства, зокрема, заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору.
Не погоджуючись з прийнятим наказом про проведення перевірки та діями податкового органу щодо проведення перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дії відповідача, оскільки на вимогу контролюючого органу документи для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки не були надані, у зв'язку з чим в акті перевірки було зроблені висновки про заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору. Крім того, оскаржуваний наказ від 17 листопада 2017 року №1906 про проведення перевірки ФОП ОСОБА_3, як ненормативний правий акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом свого виконання.
Колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.
Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент проведення перевірки) встановлює, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно п.79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 79.2 статті 79 цього ж Кодексу визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 складено акт від 07 листопада 2017 року №459/23-00-13-0214/НОМЕР_1, в якому встановлено порушення п. 63.3 ст. 63 та п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України. Головним державним ревізором-інспектором на ім'я заступника начальника ГУ ДФС у Черкаській області Харьковської Т.О. складено доповідну записку, в якій викладено зміст виявлених під час фактичної перевірки порушень, та зазначено, що для більш детального дослідження вказаних фактів доцільно провести документальну перевірку ФОП ОСОБА_3
Матеріали справи містять копію запиту від 08 листопада 2017 року №31019/23-00-13-0307 про надання пояснень та підтверджуючих документів, та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачеві.
В подальшому, після прийняття рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, останньому надіслано запит про надання документів від 20 листопада 2017 року №32739/23-00-13-0308.
З наведеного вбачається, що підставою для проведення позапланової документальної перевірки стала інформація, зібрана в процесі проведення фактичної перевірки позивача.
Твердження позивача про порушення відповідачем строку направлення запиту про надання підтверджуючих документів, що позбавило платника податків можливості надати запитувані документи у визначений законом строк, вбачається суду безпідставним, оскільки після надіслання запиту про надання документів термін проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача відкладався на 90 календарних днів у зв'язку з надходженням відповідної заяви суб'єкта господарювання про втрату документів; в надалі позивачу повторно надсилались запити про надання документів, а термін проведення перевірки продовжувався на 2 робочі дні, у зв'язку з чим позапланова документальна невиїзна перевірка позивача проведена у період аж в березні 2018 року. Між тим, навіть за умови відкладення перевірки та продовження строків її проведення витребувані документи так і не були надані позивачем податковому органу. Жодних пояснень з даного приводу скаржником не надано.
Між тим, судом першої інстанції слушно було зауважено, що незгода позивача з перевіркою фактично обумовлена її результатами, тому платник податків має право оскаржити безпосередньо рішення органу фіскальної служби, прийняте за результатами такої перевірки.
Таким чином, отримання наказу, з урахуванням заяви про відкладення перевірки у зв'язку з втратою документів вбачається належним допуском посадових осіб відповідача до перевірки. Сам факт подання такої заяви засвідчує, що позивач погодився з проведенням перевірки та бажав надати необхідні для її проведення документи. Крім того, на наказі №1906 міститься підпис ОСОБА_3 та дата його отримання, що також вказує на згоду СПД з проведенням перевірки.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання апелянта на неврахування подання ним уточнюючих декларацій за 2015 та 2016 роки не приймається до уваги, оскільки не впливає на вирішення даного спору по суті та має бути оцінене під час оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведеної перевірки.
Решті доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, так як його висновки та сам акт вцілому не тягнуть правових наслідків і не є обов'язковими для виконання. Тобто, відсутнє порушення даним актом прав та інтересів позивача.
Крім того, перевірка на підставі оскаржуваного наказу проведена, і даний наказ вичерпав свою дію, тобто втратив чинність.
З огляду на викладене враховуючи те, що у відповідача були правові підстави для проведення перевірки позивача, суд констатує наявність у відповідача повноважень для призначення невиїзної документальної позапланової перевірки позивача та видачу відповідного наказу.
Відтак, під час розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції апелянтом не доведено, що при постановленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції здійснив порушення норм матеріального чи процесуального права, або неповною мірою з'ясував обставини, що мають значення для її вирішення.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.