12 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 1140/2191/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку
письмового провадження
в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року (головуючий суддя - Петренко О.С.) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання дій неправомірними, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати стаж роботи в комерційному магазині №3 «Будівельник» з 01.09.1993 року по 29.05.1997 року.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі №1140/2191/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій неправомірними (а.с. 1-2).
Позивач - ОСОБА_1 не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження оскаржив її в апеляційному порядку (а.с. 9-10).
В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження та відкрити провадження по справі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що підстави для звернення до суду із позовною заявою у справі №398/568/18 та у справі №1140/2191/18 відрізняються, що свідчить про відсутність підстав для застосування п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
В оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції зазначає, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 року у справі №398/568/18 відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання протиправними дій та зобов'язання зарахувати стаж роботи в комерційному магазині №3 «Будівельник» з 01.09.1993 року по 29.05.1997 року.
Тобто, суд першої інстанції виходить лише з самого факту існування рішення суду у справі №398/568/18, при цьому, не аналізує підстав позову у справі №398/568/18 в порівнянні із заявленими в цій справі.
Отже, зважаючи на те, що вирішенню питання про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України передує встановлення тотожності справ, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена передчасно.
Як наголошувалось вище, суд першої інстанції відмовив у відкриті провадження, посилаючись на наявність судових рішень у справах між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, у справі №398/568/18 підставою для подання адміністративного позову була відповідь Відповідача на заяву ОСОБА_1 від 07.09.2017 року, в якій останній просив завчасно перевірити та надати попередню правову оцінку наданих документам, необхідним для призначення пенсії як особі передпенсійного віку.
Підставою позову у даній справі є відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23.06.2018 року на заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії.
Тобто, підстави позову в даній справі та у справі №398/568/18 не є тотожними.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що Позивач фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищенаведені обставини колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження з порушенням норм чинного процесуального законодавства, тому апеляційна скарга Позивача підлягає частковому задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції від 13 серпня 2018 року про відмову у відкритті провадження у даній адміністративній справі необхідно скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 311, 320, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі №1140/2191/18 - скасувати.
Адміністративну справу №1140/2191/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій неправомірними - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов