46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
06 грудня 2018 року м.Тернопіль Справа №921/309/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Панчук М.В.
розглянув справу
за первісним позовом: фізичної особи-підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни, м.Тернопіль
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100», м.Тернопіль
про визнання поновленим договору оренди нежитлового приміщення №104 від 03.01.2018,
за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100», м.Тернопіль
до відповідача фізичної особи-підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни, м.Тернопіль
про визнання припиненим договору оренди приміщення №104 від 03.01.2018; виселення фізичної особи-підприємця Стефанишин Л.Є. з нежитлового приміщення та стягнення неустойки в сумі 18700грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог без номеру від 01.10.2018 (вх.№18025 від 01.10.2018)),
за участю представників:
позивача за первісним позовом: не з'явився;
відповідача за первісним позовом: Сіда Р.В., ордер серії ТР №009403 від 10.07.2018.
В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Документообіг господарського суду». Для оригіналу звукозапису надано CD-R диски за серійними №№N118VF23D8144546C1, N127VF25D8015435B2.
Позивач - фізична особа-підприємець Стефанишин Людмила Євгенівна, м.Тернопіль, звернувся 06.08.2018 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№377) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100», м.Тернопіль, про визнання поновленим на тих самих умовах та на той самий строк (з 30.06.2018 по 31.12.2018) договору оренди приміщення №104 від 03.01.2018, посилаючись на відсутність заперечень орендодавця та продовження користування орендованим приміщенням після закінчення дії договору оренди; внесення у липні 2018 року орендної плати.
Ухвалою суду від 16.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 11.09.2018; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
23.08.2018 товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100» подано зустрічну позовну заяву без номеру від 23.08.2018 до фізичної особи-підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни про: визнання припиненим з 30.06.2018 договору оренди приміщення №104 від 03.01.2018; виселення підприємця з нежитлового приміщення, площею 31,6кв.м. за адресою: АДРЕСА_4; стягнення 10500грн штрафних санкцій за користування об'єктом оренди без правових підстав, з огляду на закінчення строку дії договору №104 від 03.01.2018.
Ухвалою від 11.09.2018 зустрічну позовну заяву ТОВ «Тернопільавтотранс 16100» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 02.10.2018, в котрому оголошувалася перерва до 16.10.2018, а згодом засідання відкладалося на 30.10.2018.
В ході підготовчого провадження сторонами наведено доводи та заперечення по суті первісного та зустрічного позовів.
Також, 01.10.2018 позивачем за зустрічним позовом подано заяву про збільшення позовних вимог без номеру від 01.10.2018 (вх.№18025), згідно з якою позивачем збільшено період нарахування неустойки (з23.08.2018 до 01.10.2018, включно), відтак, просив стягнути з підприємця 18700грн штрафних санкцій, в тому числі 3000грн штрафу за користування об'єктом оренди без правових підстав те неповернення приміщення з оренди.
Позивач за первісним позовом зустрічні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у письмовому відзиві на зустрічну позовну заяву без номеру від 02.10.2018 (вх.№18076 від 02.10.2018) та без номеру від 15.10.2018 (вх.№18881 від 16.10.2018), стверджує безпідставність вимог про стягнення неустойки, нарахованої згідно ч.2 ст.785 ЦК України, оскільки відсутні докази на підтвердження можливості в орендаря повернути об'єкт оренди його власнику та, відповідно, вини у діях та/або бездіяльності підприємця щодо неповернення об'єкта оренди. Зазначає, що приміщення не використовується позивачем за первісним позовом протягом останніх двох місяців.
ТОВ «Тернопільавтотранс 16100» у відзиві на первісний позов (вх.№16591 від 04.09.2018), зустрічній позовній заяві, відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№18810 від 12.10.2018) вказує на припинення договору оренди №104 від 03.01.2018, у зв'язку з закінчення строку договору, належне повідомлення орендаря про відсутність згоди на продовження оренди, факт неповернення підприємцем нежитлового приміщення після закінчення строку оренди та з посиланням на відповідні докази. Просить суд звернути увагу, що згідно з п.3.6 спірного договору, обов'язок скласти, підписати та направити або вручити безпосередньо товариству акт приймання - передачі об'єкта оренди покладено на орендаря, втім акту підприємцем не складено; даний акт орендодавцем теж не оформлявся через відсутність можливості оглянути стан об'єкту оренди. Вказує, що застосування положень ст.785 ЦК України, п.7.5 договору не ставиться в залежність від наявності чи відсутності вини особи, яка без достатніх на це підстав користується приміщенням після закінчення строку оренди.
Ухвалою суду від 30.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/309/18 до судового розгляду по суті на 13.11.2018 з подальшим відкладенням судового засідання на 20.11.2018 та оголошенням перерви в ньому до 06.12.2018.
В судове засідання 06.12.2018 представник позивача за первісним позовом не з'явився, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка від 20.11.2018. Причин неявки в судове засідання представник позивача за первісним позовом суду не повідомив, як і не заявив будь-яких інших клопотань в порядку господарського процесуального законодавства України.
Представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи та заперечення, наведені у підготовчому провадженні, вказавши, що наявні у справі докази переконливо свідчать про припинення 30.06.2018 орендних правовідносин між сторонами, а відтак існування обов'язку в орендаря повернути товариству об'єкт оренди, порушення якого дає товариству законні підстави нарахувати та стягнути з підприємця неустойку в сумі 15700грн згідно приписів ч.2 ст.785 ГПК України та штраф в сумі 3000грн на підставі п.7.5 договору оренди.
Оскільки неявка належним чином повідомлених учасників справи про судове засідання, згідно приписів ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, не є перешкодою розгляду справи по суті, сторонами подано заяви по суті справи, інших клопотань, втому числі щодо відкладення судового засідання, про зазначення поважності причин неприбуття в судове засідання, - не заявлено, приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір в даному судовому засіданні, без участі представника позивача за первісним позовом.
Розглянувши подані сторонами матеріали справи, дослідивши наявні у справі документи, заслухавши доводи та заперечення сторін, господарський суд встановив таке.
03 січня 2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100» як Орендодавцем та фізичною особою-підприємцем Стефанишин Людмилою Євгенівною як Орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення №104 (далі - договір), відповідно до умов якого Орендодавець передав Орендарю у платне строкове користування приміщення, площею 31,6кв.м., яке є частиною нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_4 (об'єкт оренди), для ведення підприємницької діяльності з надання перукарських послуг (додаткові послуги в обслуговуванні пасажирів), а Орендар прийнявши приміщення в оренду, зобов'язався використовувати об'єкт оренди за призначенням та сплачувати орендну плату у строк та розмірі, визначені договором; після закінчення строку оренди - повернути об'єкт Орендодавцю (п.п.1.1, 2.1, 2.2, 4.1.1, 4.1.6, 4.3.1, 5.1 договору).
Об'єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності, що вбачається з копії Свідоцтва про право власності серії за індексним №13330255 від 23.11.2013 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №13330454 від 23.11.2013 (а.с.64-65)
Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі об'єкту оренди до договору від 03.01.2018, складеним повноважними представниками сторін та підписаним без заперечень.
Термін дії договору за згодою сторін встановлено до 30.06.2018 (п.5.1. договору).
Після закінчення строку оренди, визначеного в п. 5.1, договір вважається припиненим (п. 5.3. договору).
Орендна плата в п. 2.1. договору, сторонами визначена в розмірі 3100 грн (з урахуванням ПДВ) на місяць, котра підлягає сплаті у строк не пізніше 20 числа поточного місяця.
Сторони претензій щодо строків внесення орендної плати, її розміру, не заявляють.
У пунктах 3.5, 3.6, 4.1.6 договору сторони встановили порядок повернення приміщення з оренди. Так, у разі не укладення договору оренди на новий строк Орендар зобов'язаний не пізніше, аніж через 5 днів після закінчення строку оренди, повернути Орендодавцю за актом приймання-передачі об'єкт оренди в стані, не гіршому ніж той, в якому він одержаний, зі всіма зробленими в ньому покращеннями, які є невід'ємною частиною об'єкта оренди, зі збереженими всіма конструктивними елементами і оснащеннями, без яких об'єкт оренди не може бути наданий іншому Орендарю для негайного користування.
Обов'язок по складанню та оформленню акту приймання-передачі об'єкта оренди покладено на Орендаря, котрий має підписати його та вручити представнику Орендодавця у триденний строк після закінчення строку оренди. Якщо Орендар даного обв'язку не виконав, Орендодавець має право самостійно скласти, підписати та надіслати акт приймання-передачі об'єкта оренди на юридичну адресу Орендаря і, якщо протягом п'яти днів з моменту надсилання такого акту Орендар його не підписав та не повернув, вважається, що акт приймання-передачі сторонами узгоджений (п. 3.5, 3.6 договору).
Пунктом 4.1.10 договору визначено, що Орендар, який належно виконує свої обов'язки за даним договором, після закінчення строку дії договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк. Для цього Орендар зобов'язаний повідомити про свій намір Орендодавця не пізніше, ніж за тридцять днів до закінчення строку, зазначеного у п.5.1 договору; умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін; у разі недосягнення домовленості щодо розміру орендної плати та інших умов договору переважне право Орендаря на укладення договору припиняється.
ТОВ «Тернопільавтотранс 16100» стверджує, що до закінчення договору оренди, ним 21.06.2018 надіслано рекомендованою кореспонденцією на адресу Орендаря листа №1/4-107 від 21.06.2018 (а.с.69-71), в якому повідомлено про закінчення 30.06.2018 дії договору оренди №104 від 03.01.2018 та звернуто увагу на необхідність повернення об'єкта оренди за актом прийому-передачі. Тобто, даним листом товариство висловило заперечення на продовження орендних відносин.
Оскільки відповіді на листа не надходило та зі сторони Орендаря не вчинялися дії щодо повернення об'єкту оренди, відповідач за первісним позовом неодноразово, зокрема, листом №1/4-123 від 17.07.2018 (а.с.72) повідомляв підприємця про припинення дії договору оренди; вимагав негайного повернення приміщення та сплати штрафних санкцій за несвоєчасне повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору;
- листом №1/4-126 від 26.07.2018 втретє Товариство нагадувало про необхідність виконання обов'язку щодо повернення нежитлового приміщення та сплати штрафних санкцій, неустойки за користування приміщенням після закінчення дії договору (а.с.75).
Також у листі №1/4-129 від 02.08.2018 Орендодавець повідомив Орендаря про проведення зарахування сплаченої у липні суми в розмірі 3100грн в рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій за невиконання обов'язку з повернення об'єкта оренди у визначений договором строк; повторно вимагав повернути приміщення (а.с.16, 78).
Як вбачається з описів вкладення у цінні листи та квитанцій від 21.06.2018, 17.07.2018, 26.07.2018, 02.08.2018, поштових накладних №№4600805919916, 4600600000065, 4600602047913, 4600805981662 усі вищевказані листи товариством направлялися на адресу Орендаря, вказану у договорі оренди №104 від 03.01.2018 та адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг №1004291083 від 07.08.2018), а саме: АДРЕСА_1.
З наявної у справі копії квитанції №NS205442 від 19.07.2018 (а.с.41) слідує, що Орендарем сплачено на банківський рахунок Товариства в якості орендної плати за липень 2018 року грошові кошти в сумі 3100грн, втім даний платіж зараховано в погашення неустойки, нарахованої відповідно до частини 2 ст. 785 ЦК України.
Позивач за первісним позовом вказує, що листи-попередження від 21.06.2018, 17.07.2018 та 26.07.2018 не отримувала, оскільки вона проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2, на підтвердження чого надано суду Акт обстеження №55 від 09.10.2018, складений ОСББ «Магія затишку»; довідку ОСББ «Магія затишку» №55 від 09.10.2018 та Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.11.2009 (а.с.146-148).
Лист №1/4-129 від 02.08.2018 нею хоч і отримано, втім такий надіслано підприємцю з пропуском визначеного законом місячного строку, а відтак, з огляду на факт користування приміщенням після закінчення дії договору, вважає, що договір оренди № 104 є продовженим на новий строк.
Згідно з п.п.9.2, 9.5 договору сторони зобов'язались повідомляти одна одну про зміну їх місцезнаходження та платіжних реквізитів протягом 10 робочих днів з дня настання відповідних змін; будь-які офіційні повідомлення щодо цього договору вручаються уповноваженому представнику відповідної сторони договору особисто або надсилаються рекомендованим листом; сторона вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на її адресу, зазначену у даному договорі.
Також Орендарем у липні 2018 року надіслано Орендодавцю заяву-пропозицію без номеру від 13.07.2018 про продовження строку дії договору оренди чи укладення сторонами нового договору оренди, та, у разі відхилення пропозиції, просив розглянути питання щодо повернення вартості невід'ємних покращень, зроблених у 2003 році (а.с.66, 67).
У відповідь на згадану заяву, Товариство заперечило проти продовження дії договору оренди або укладення такого договору на новий строк з посиланням на листи-попередження та з огляду на припинення дії договору оренди з 01.07.2018 року. Щодо відшкодування вартості невід'ємних покращень зазначило, що дане питання буде розглянуто за умови надання доказів щодо переліку виконаних робіт чи понесених витрат та наявності дозволу Орендодавця на їх виконання.
Позаяк ТОВ «Тернопільавтотранс 16100» вважає договір оренди від 03.01.2018 припиненим у зв'язку із закінченням строку його дії, та вчинення необхідних дій щодо заявлення заперечень на продовження дії договору, вказує на виникнення у підприємця обов'язку звільнити дане приміщення та повернути його Орендодавцю, чого на день вирішення спору зроблено не було. Окрім того, Товариство просить суд стягнути з підприємця неустойку в розмірі подвійної орендної плати, нараховану згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України та відповідно до п. 7.5. договору оренди за період з 01.07.2018 по 01.10.2018 року, що становить 15700грн та штраф в розмірі 3000грн, всього - 18700грн (розрахунок міститься у справі на а.с.140).
Оцінивши докази, подані на обґрунтування первісного позову за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до абз.2 частини другої цієї статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідно до ч.1 ст.628, ч.1 ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умови укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення, на підставі якого виникли зобов'язання між сторонами, свідчать про укладення сторонами договору найму (оренди).
Приписами ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.283 Господарського Кодексу України.
Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється (ч.1 ст.763, ч.1 ст.764, ч.1 ст.777 ЦК України).
Відповідно до умов пункту 5.1 договору оренди строк його дії визначено сторонами з 01.01.2018 до 30.06.2018 включно (враховуючи правову позицію Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15 щодо використання прийменника «до» з календарною датою в українській мові).
Відповідно до частини четвертої статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору, то такий договір припиняється.
При цьому, має значення лише те, чи збіг встановлений законодавством місячний термін, оскільки саме із його закінченням пов'язане настання такого юридично значимого наслідку, як продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами
Сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії зазначеного договору. Пріоритетним критерієм при вирішенні питання пролонгації договору оренди є перш за все відсутність заперечення сторони договору.
У сфері орендних відносин усталеною є практика надсилання відповідної письмової заяви рекомендованим листом за адресою місцезнаходження (місця проживання) орендаря, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або за іншою поштовою адресою, що була повідомлена орендарем в установленому порядку.
В контексті наведеного вбачається, що наявність документального підтвердження направлення заяви про припинення договору на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.
Чинне законодавство не ставить настання наслідків відмови орендодавця у продовженні договору оренди в залежність від дати отримання орендарем такої відмови, натомість, встановлює обов'язок орендодавця вчинити дії по такому повідомленню в межах місячного строку, що і було зроблено Орендодавцем, оскільки його волевиявлення щодо припинення договірних відносин та повернення об'єкту оренди підтверджується листом №1/4-107 від 21.06.2018, направленим підприємцю 21.06.2018, тобто в межах місячного строку, встановленого ст.764 ЦК України та ч.4 ст.284 ГК України. В подальшому Орендодавцець тричі направляв підприємцю вимоги щодо повернення об'єкта оренди та сплати штрафних санкцій за невиконання обов'язку з повернення приміщення.
При цьому суд вважає, що зазначені листи направлялися орендарю за належною адресою, оскільки останнім не було повідомлено про зміну місця проживання, що є порушенням п. 9.2 договору. З цих підстав не заслуговують на увагу суду подані підприємцем акт обстеження та довідка ОСББ «Магія затишку» про фактичне місце проживання особи Стефанишин Л. Є.
Суд вважає, що в даному випадку не може застосовуватися такий механізм продовження орендних правовідносин як мовчазна згода сторін договору, адже Орендодавець у визначений законом строк (до закінчення строку дії договору, - 21.06.2018) та двічі протягом місяця після закінчення дії договору висловив своє заперечення щодо продовження строку дії договору від 03.01.2018
Приписами частини 2 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Отже, в силу наведених норм закону, які регулюють орендні правовідносини, умов укладеного договору оренди та встановлених обставин справи спірний договір припинив свою дію після закінчення терміну, на який його було укладено, у зв'язку з наявністю письмових заперечень Орендодавця на продовження орендних правовідносин на тих самих умовах і на той же строк, та з огляду на не використання підприємцем свого переважного права на укладення договору на новий строк.
Тобто, спірний договір оренди від 03.01.2018 припинив свою дію 30.06.2018 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Також суд вважає за необхідне зазначити та надати оцінку обставинам щодо використання орендарем переважного права на укладення нового договору, оскільки така пропозиція висловлена останнім у заяві без номеру від 13.07.2018.
Пунктом 4.1.10 договору сторонами визначено, що Орендар, який належно виконує свої обов'язки за даним договором, після закінчення строку дії договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк і про намір скористатися своїм переважним право на укладення договору на новий строк він зобов'язаний повідомити Орендодавця не пізніше, ніж за тридцять днів до закінчення строку, зазначеного у п.5.1 договору, що цілком відповідає та кореспондується з приписами ст.777 ЦК України.
Згідно з приписами ч.1 ст.777 ЦК України та ч.1 ст.285 ГК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
При цьому суттю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавця про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або у розумний строк до закінчення строку договору найму. У разі, якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права.
Таким чином, враховуючи строк дії договору оренди від 03.01.2018, умови п.4.1.10 договору, приписи ст.777 ЦК України, ст.285 ГК України підприємець повинен був повідомити товариство про своє бажання укласти договір оренди на новий строк включно до 30.05.2018.
Утім, матеріали справи переконливо свідчать, що підприємець у мовчазній формі відмовився від здійснення свого переважного права на укладення договору на новий строк, адже із заявою-пропозицією він звернувся до Орендодавця лише 13.07.2018, надіславши таку заяву поштовою кореспонденцією (вручена Товариству 18.07.2018), тобто після спливу визначеного договором строку.
Факт продовження користування фізичною особою-підприємцем Стефанишин Л.Є. об'єктом оренди та виконання ним умов договору оренди в частині внесення чергового орендного платежу за липень 2018 року, на який посилається підприємець, в силу зазначених норм закону та обставин справи не є безумовною підставою продовження дії договору оренди за наявності заперечень Орендодавця та невикористаного переважного права на укладення нового договору, оскільки для продовження договору оренди на новий термін недостатнім є належне виконання Орендарем своїх обов'язків за договором оренди, позаяк іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення сторонами домовленості, зокрема, в даному випадку - згоди орендодавця щодо продовження строку дії договору оренди.
За даних обставин, вимоги позивача за первісним позовом про визнання поновленим та продовженим договору оренди на той самий строк та на тих же умовах не відповідають ні умовам договору оренди від 03.01.2018, ані положенням закону у сфері орендних правовідносин, тому є необґрунтованими та безпідставними, такими, що не підлягають до задоволення.
Щодо заявлених вимог зустрічного позову в частині звільнення приміщення шляхом виселення, суд виходить з наступного.
У відповідності до п.4 ст.291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
За приписами частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктами 3.5, 3.6 договору оренди №104 унормовано, що об'єкт оренди повертається Орендодавцю у стані, не гіршому, ніж той, в якому він одержаний, протягом 5 днів від дати закінчення троку дії договору за актом приймання-передачі, який складається, підписується у триденний строк з дня закінчення строку оренди. Вказані умови договору кореспондуються з нормами закону, - частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України, за положеннями якої повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Проте відповідач за зустрічним позовом продовжує користуватися майном, що належить Товариству на праві власності без правових підстав, приміщення не звільнено та не передано позивачу за Актом.
При цьому, суд погоджується з доводами представника позивача за зустрічним позовом про неможливість складання та направлення Товариством акта приймання-передачі приміщення, з огляду на відсутність доступу до об'єкту оренди, відсутність можливості оглянути його та визначити стан, адже за умовами договору (п.3.5) Орендар повинен повернути Орендодавцю об'єкт оренди в стані, не гіршому, ніж той в якому він одержаний.
Зважаючи на припинення договору оренди від 03.01.2018, відповідач за зустрічним позовом (ФОП Стефанишин Л.Є.) втратив статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження правомірності користування орендованим приміщенням ним не надано, то вимога товариства про виселення підприємця з нежилого приміщення, площею 31,6кв.м., яке є частиною нежитлової будівлі що знаходиться по АДРЕСА_4, є належним чином доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Вирішуючи спір в цій частині вимог, судом взято до уваги позицію Верховного Суду, вкладену у п.п.40-45 постанови від 07.03.2018 у справі №910/5108/17.
Щодо вимоги про визнання договору оренди від 03.01.2018 припиненим, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Нормами статей 16 ЦК України та 20 ГК України визначені способи захисту порушених прав, які можуть бути розширеними, але лише у випадку, коли такий спосіб забезпечує захист прав та охоронюваних законом інтересів особи, а застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Положеннями названих статей не встановлено можливості визнавати договір припиненим, оскільки наявний у п.6 ч.2 ст16 ЦК України спосіб захисту як «припинення правовідношення» не є тотожним «припиненню правочину». На переконання суду, товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100» в частині позовних вимог про визнання договору оренди від 03.01.2018 припиненим обрано спосіб захисту, який не передбачений діючим законодавством та який не забезпечує захист його порушених прав, адже товариство вимагає у такий спосіб не захистити порушене право, а встановити юридичний факт, з яким пов'язується можливість вимагати повернення майна з оренди.
У зв'язку з наведеним, вимога про визнання договору від 03.01.2018 припиненим задоволенню не підлягає, адже по-перше, спірний договір оренди є припиненим в силу встановленої поведінки сторін та норм закону; по-друге: діючим законодавством не передбачено такого способу захисту прав як встановлення факту припинення договору.
Розглядаючи вимогу про стягнення неустойки та штрафу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.3 ст.14 ЦК України виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що сторони договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору, встановлену чинним законодавством та цим договором.
За несвоєчасне повернення об'єкта оренди у договорі встановлено відповідальність у вигляді сплати Орендарем на користь Орендодавця неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення та штраф у розмірі 3000грн (п.п.7.2, 7.5 договору).
Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За приписами ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Розмір неустойки нарахований позивачем у відповідності до ч.2 ст.785 ЦК України, шляхом подвоєння суми орендної плати, яка сплачувалася б за користування приміщенням, якби договір оренди був чинним.
Згідно наданого розрахунку позову в цій частині (а.с.140) товариством нараховано неустойку за період з 01.07.2018 по 01.10.2018 включно в сумі 18800грн (3100х2х3міс 1дн).
Водночас, як слідує з матеріалів справи, зокрема квитанції від 19.07.2018 та листа товариства №1/4-129 від 02.08.2018, сплачені в липні 2018 року підприємцем кошти в сумі 3100грн в якості орендної плати, зараховані товариством в рахунок погашення неустойки, відтак, з урахуванням наведеного, Товариство просить стягнути неустойку за період з 01.07.2018 по 01.10.2018 в розмірі 15700грн (18800-3100).
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Надавши оцінку поданому суду розрахунку розміру неустойки, суд вважає, що позивачем невірно застосовано період її нарахування, відтак до стягнення як правомірна підлягає неустойка в розмірі 14700грн за період з 06.07.2018 по 01.10.2018, оскільки право на стягнення неустойки, встановленої ч.2 ст.785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі, а не з фактичним користуванням, чи то перебуванням орендаря в цьому приміщенні.
Згідно з п. 3.5. договору орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі не пізніше, ніж через 5 днів після закінчення строку оренди. Таким чином, першим днем прострочення повернення об'єкту оренди є 06.07.2018 року.
Судом встановлено, що неповернення об'єкта оренди за договором оренди у період після закінчення строку дії договору, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача за зустрічним позовом), який не повідомив Орендодавця про зміну свого місця проживання, не цікавився поштовою кореспонденцією та свідомо не отримував її за юридичною адресою, не повернув і не намагався повернути об'єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користуватися приміщенням без достатніх на це правових підстав.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у зустрічному позові обставин.
Таким чином, суд визнає вимогу ТОВ «Тернопільавтотранс 16100» щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період прострочення повернення приміщення з 06.07.2018 по 01.10.2018 (88 днів) законною і ґрунтовною. В частині вимоги про стягнення неустойки в розмірі 1000 грн (з 01.07.2018 по 05.07.2018) суд відмовляє за безпідставністю.
Також, умовами п.7.5 договору сторонами встановлено відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 3000грн за невиконання обов'язку Орендарем щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона вживає усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Згідно ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Передбачена ч.2 ст.785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин.
Тобто, передбачена ч.2 ст.785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 ГК України.
Покладення на суб'єкта господарювання нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Аналіз правових норм, зокрема, ст.230 ГК України та ч.2 ст.785 ЦК України дає підстави для висновку, що штраф та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.6.2.3 постанови від 29 березня 2018 року у справі № 914/730/17.
Учасниками справи підтверджено, що на даний час об'єкт оренди Орендодавцю не повернуто.
Отже, вимоги ТОВ «Тернопільавтотранс 16100» про стягнення з ФОП Стефанишин Л.Є. 3000грн штрафу за неповернення об'єкту оренди у п'ятиденний строк від дати закінчення строку дії договору, є документально підтвердженими, правомірними, такими, що підлягають до задоволення.
Беручи до уваги вищевикладене, в задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити частково.
Не заслуговують на увагу твердження підприємця Стефанишин Л.Є. щодо направлення товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100» листів-заперечень за невірною адресою, оскільки:
- згідно п.5 ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, про її місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем);
- відповідно до ч.ч.1, 2 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
У відповідності до відомостей Витягу №1004291083 від 07.08.2018 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем проживання фізичної особи-підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни є АДРЕСА_3.
Отже, підприємцем не було внесено до Реєстру відомостей щодо зміни місця проживання, як визначено у ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Окрім того, умовами п.п.9.2, 9.5 договору сторони зобов'язались повідомляти одна одну про зміну їхнього місцезнаходження протягом 10 робочих днів з дня настання відповідної зміни. Будь-які офіційні повідомлення щодо цього договору, надіслані рекомендованим листом вважаються належним чином направлені, якщо їх надіслано на адресу сторони, зазначену у даному договорі.
В порушення даної умови договору, підприємцем теж не було повідомлено Орендодавця про зміну місця проживання, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні. При оформленні первісного позову, підприємцем вказано юридичну адресу, що значиться в договорі оренди та в Реєстрі. Наведене в сукупності свідчить про визначення цієї адреси підприємцем як достовірної.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, в силу ч.9 ст.129 ГПК України, покладаються на позивача за первісним позовом, оскільки внаслідок його неправильних дій спір доведено до судового розгляду.
В судовому засіданні 06.12.2018 відповідно до ст.240 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.
Керуючись ст.ст.4, 7, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 180, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В задоволенні первісного позову фізичної особи-підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни до товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100» про визнання поновленим договору оренди нежитлового приміщення, - відмовити.
2. Зустрічний позов ТОВ «Тернопільавтотранс 16100» до фізичної особи-підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни, - задоволити частково.
3. Виселити суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу-підприємця Стефанишин Людмилу Євгенівну (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1; паспорт серії НОМЕР_3 від 12.11.1999) із нежитлового приміщення, площею 31,6кв. м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_4 шляхом передачі його товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100» (вул.Живова, 7, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 03118908).
4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1; паспорт серії НОМЕР_3 від 12.11.1999) - 14700 (чотирнадцять тисяч сімсот) грн неустойки, 3000 (три тисячі) грн штрафу та 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100» (вул.Живова, 7, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 03118908).
5. В решті вимог зустрічного позову - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.12.2018.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.
Суддя Н.О. Андрусик