33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"17" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/468/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 06 липня 2018 року №50-07/990
за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод"
про стягнення в сумі 211 158,50 грн.
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
представники:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: ОСОБА_3
Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" про стягнення в сумі 211 158,50 грн. вартості не облікованої енергії, позовні вимоги аргументовані порушенням відповідачем п. 6.40, 3.2., 3.3. правил користування електричною енергією.
Рішенням від 05.12.2018 р. позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" на користь приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" вартість не облікованої електричної енергії в сумі 211 158 грн. 50 коп. та 3 167 грн. 38 коп. судового збору.
06 грудня 2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду від 05.11.2018 р. на шість місяців, зі сплатою щомісячних рівних платежів до повного виконання судовго рішення згідно наступного графіка:
1) до 31 січня 2019 року включно - 35 193,10 грн.;
2) до 28 лютого 2019 року включно - 35 193,08 грн.;
3) до 31 березня 2019 року включно - 35 193,08 грн.;
4) до 30 квітня 2019 року включно - 35 193,08 грн.;
5) до 31 травня 2019 року включно - 35 193,08 грн.;
6) до 30 червня 2019 року включно - 35 193,08 грн.
В обгрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на те, що Приватне акціонерне товариство "Томашгородський щебеневий завод" має скрутне фінансове становище, має значну кредиторську та дебіторську заборгованість. Просить взяти до уваги той факт, що відповідачем вчасно сплачуються поточні грошові зобов'язання, зокрема і перед позивачем. Одночасне стягнення коштів у процесі виконання рішення у даній справі призведе до погіршення або навіть зупинки роботи підприємства відповідача, примусове виконання рішення спричинить арешт коштів на рахунках відповідача, що призведе до блокування роботи підприємства.
Представник позивача 17.12.2018 р. подав письмові заперечення проти заяви про розстрочення виконання рішення суду.
У судовому засіданні 17.12.2018 р. заявник підтримав вимоги заяви та просив її задоволити.
У свою чергу представник позивача проти задоволення заяви заперечив, оскільки вважає її безпідставною.
Розглянувши подану заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" про розстрочення виконання рішення суду від 05.12.2018 р., та наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду.
При цьому суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписом ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Разом з тим, згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Так, статтею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Судом враховано, що Приватне акціонерне товариство "Томашгородський щебеневий завод" є юридичною особою, яка займається видобутком корисних копалин. Крім того, зимовий період року є найбільш нестабільним та важким часом для виконання робіт підприємством, що призводить до значного зменшення кількості замовлень та спаду виробництва.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач має значну дебіторську та кредиторську заборгованість. Так, згідно поданих довідок ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" станом на 01.12.2018 р. кредиторська заборгованість складає 5 329 000,00 грн., дебіторська - 8 602 600,00 грн.
Скрутне фінансове становище заявник підтвердив даними з балансу та звіту про фінансові результати за три квартали 2018 року.
Відтак, в разі негайного виконання судового рішення про стягнення з відповідача нарахованої санкції у розмірі 211 158,50 грн. ще більше погіршиться складне фінансове становище підприємства. Крім того, органом ДВС під час примусового виконання судових рішень накладаються арешти на рахунки бюоржників. Що у свою чергу заблокує роботу підприємства. Також судом враховано, що відповідач прагне добровільно виконати рішення суду.
З метою дотримання справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав стягувача (його права на отримання грошових коштів, стягнутих за судовим рішенням), суд допускає можливість розстрочки виконання судового рішення на суму боргу.
Судом проаналізовано економічну ситуацію в країні, яка безпосередньо впливає на фінансову активність та спроможність суб'єктів господарювання в цілому та боржника зокрема, у тому числі на можливість виконання ним судового рішення.
Негативна економічна ситуація в країні не тільки впливає на зниження фінансових показників у цілому, а й на результати господарської діяльності як позивача так і відповідача.
Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, вважає, що наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача.
Відповідно до п. 5. ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочка виконання рішення надається за наявності єдиного критерію - настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення. Розстрочення передбачає поступове часткове виконання рішення суду.
Зібрані у справі докази вказують на те, що боржник має намір виконувати рішення суду в добровільному порядку, відтак суд приймаючи до уваги можливий строк розстрочки встановлений ст. 331 ГПК України, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи дійшов висновку про часткове задоволення заяви та розстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.18 року у справі № 918/468/18 на три місяці щомісячними платежами до повного його виконання таким чином: до 15 січня 2019 року - 70 386,20 грн.; до 15 лютого 2019 року включно - 70 386,15 грн.; до 15 березня 2019 року включно - 70 386,15 грн.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ч.7 ст.331 ГПК України).
Керуючись статтями 129, 232-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" від 06.12.2018 р. про розстрочення виконання рішення суду № 918/468/18 від 05.12.2018 р. задоволити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.18 року у справі № 918/468/18 на три місяці щомісячними платежами до повного його виконання таким чином:
1) до 15 січня 2019 року - 70 386,20 грн.;
2) до 15 лютого 2019 року включно - 70 386,15 грн.;
3) до 15 березня 2019 року включно - 70 386,15 грн.;
3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Дана ухвала набирає законної сили 17 грудня 2018 року та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її прийняття до Північно-західного апеляційного господарського суду України в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Бережнюк В.В.