65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2280/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Тодорові А.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача ОСОБА_3 підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго” про стягнення 269326,37грн.
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго” 269326,37грн. у тому числі 235173,69грн. пені, 15653,75грн. 3% річних, 18498,92грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання природного газу №4059/15-БО-23 від 29.12.2014р. щодо прострочення терміну оплати поставленого газу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2018р. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.11.2018р. о 12:20.
06.11.2018р. за вх.суду№22718/18 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
В підготовчому засіданні представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.
В підготовчому засіданні від 13.11.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 06.12.2018р. о 11:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2018р. викликано сторін у підготовче засідання відкладене на 06.12.2018р. о 11:00.
06.12.2018р. за вх.суду№25265/18 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.
В підготовчому засіданні від 06.12.2018р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2018р. закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 13.12.2018р. о 12:00.
В судовому засіданні від 13.12.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/2280/18.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Як вказує позивач, 29.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) та ОСОБА_3 підприємством теплових мереж «Южтеплокомуненерго» (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №4059/15-БО-23 ( далі договір) на виконання якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 7194846,31грн., що підтверджується актами приймання передачі
природного газу. Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно)
місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору. Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 235173,69грн.
Позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, вказує, що оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача три проценти річних від простроченої суми, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 15653,75грн., сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 18498,92грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 235173,69грн. пені, 15653,75грн. 3% річних, 18498,92грн. інфляційних.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 7194846,31грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Остаточний розрахунок за договором відповідач здійснив 26.02.2016р., що підтверджується наданим позивачем сальдо по підприємству та довідкою по операціях за договором №4059/15-БО-23, а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за період з 01.01.2014р. по 26.02.2016р.
Відповідач зазначає, що 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", що визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. За змістом ст. 1 зазначеного Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Як визначено в ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на »регулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої їй, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Як вказує відповідач, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017р. №93 затверджено порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними. Так, відповідно до п. 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, і також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016р. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка штраф, пеня, інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Відповідач стверджує, що відповідач, КП теплових мереж «Южтеплокомуненерго» є підприємством, що виробляє, експортує і постачає теплову енергію для забезпечення потреб населення, юридичних осіб (підприємств, установ та організацій) м. Южне незалежно від форм власності, об'єктів інфраструктури, інших категорій споживачів міста послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води, а позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних, та інфляційні втрати на заборгованість, яку відповідач гасив до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", останній платіж, зокрема, був здійснений 26.02.2016р., тому на відносини, що склалися між сторонами даного спору поширюється дія згаданого Закону.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 29.12.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу №4059/15-БО-23 на виконання якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 7194846,31грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу. Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідач за поставлений газ розраховувався несвоєчасно, згідно наданих о матеріалів справи доказів, остаточний розрахунок був здійснений відповідачем 26.02.2016р.
У зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати поставленого протягом січня - березеня 2015 року природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням встановлених договором строків оплати, позивач нарахував відповідачу 235173,69грн. пені, 15653,75грн. 3% річних, 18498,92грн. інфляційних стягнення яких з останнього є предметом позовних вимог ПАТ “НАК “Нафтогаз України”.
30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Як вбачається з п. 2.1 статуту КП теплових мереж «Южтеплокомуненерго», підприємство створено з метою виробництва, транспортування, розподілення та постачання теплової енергії для забезпечення потреб населення, юридичних осіб (підприємств, установ та організацій) м. Южне незалежно від форм власності, об'єктів інфраструктури, інших категорій споживачів міста послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основним видом економічної діяльності відповідача є постачання пари та гарячої води.
Згідно з п. 1.2 договору купівлі-продажу природного газу №4059/15-БО-23 від 29.12.2014р., газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що поставлений за цим договором природний газ був використаний відповідачем у повному обсязі для виробництва теплової енергії, що сторонами не заперечується.
Предметом спору є стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий протягом січня - березня 2015 року природний газ, яка була у повному обсязі погашена відповідачем 26.02.2016р. (останній платіж).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), яким визначено механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, за змістом пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016р.
Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічна правова думка викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.04.2018р. по справі №916/3054/16.
Безпідставними є доводи позивача стосовно того, що відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в матеріалах справи міститься копія додатку до наказу Мінрегіону від 31.10.2018р. №289 згідно якого відповідач ОСОБА_4 підприємство теплових мереж “Южтеплокомуненерго” включений до переліку суб'єктів господарювання до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Виходячи із системного аналізу положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", формування відповідного реєстру здійснюється відносно підприємств, які мають заборгованість.
Як встановлено під час розгляду даної справи, відповідач не має заборгованості, оскільки вона була погашена до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, застосуванню до даних спірних правовідносин підлягають положення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", які імперативно встановлюють, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що відповідач є постачальником пари та гарячої води споживачам, наявність відповідача в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та погашення відповідачем заборгованості за отриманий природний газ 26.02.2016р., тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для нарахування відповідачу 235173,69грн. пені, 15653,75грн. 3% річних, 18498,92грн. інфляційних.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача ОСОБА_3 підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго” про стягнення 235173,69грн. пені, 15653,75грн. 3% річних, 18498,92грн. інфляційних, необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4039,90грн. покласти на позивача - Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача ОСОБА_3 підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго” про стягнення 269326,37грн. - відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4039,90грн. покласти на позивача - Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
Повне рішення складено 19 грудня 2018р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова