Справа № 22ц-409/2010 Головуючий у першій інстанції - ВАСИЛЕНКО Ю.Л.
Категорія - цивільна Доповідач - ЛАЗОРЕНКО М.І.
10 лютого 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді БОЙКО О.В.,
суддів: ЛАЗОРЕНКО М.І., РЕДЬКИ А.Г.
при секретарі КОВАЛЕНКО Ю.В.
за участю: представника відповідача - Марченка І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Горизонт” на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Горизонт” про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
В апеляційній скарзі СТОВ Агрофірма „Горизонт” просить скасувати рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2009 року та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі або зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовом СТОВ агрофірми „Горизонт” до ОСОБА_7 про відшкодування збитків, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваним рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1208 грн. 85 коп., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 1667 грн. 25 коп., 100 грн. у відшкодування моральної шкоди та 500 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до положень ст.ст. 134, 135-1 КЗпП України на час звільнення з роботи позивачці була нарахована заробітна плата в сумі 1208 грн. 85 коп., але зазначена сума не була їй виплачена у зв'язку з розпорядженням керівника підприємства про списання цієї суми на погашення матеріальної шкоди, заподіяної підприємству внаслідок недостачі та порчі товарно-матеріальних цінностей з вини позивачки.
Апелянт зазначає, що зі змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП України випливає, що вирішення питання виплати належних працівникові сум при остаточному розрахунку пов'язується з наявністю чи відсутністю спору про розмір цих сум і вказує, що позивачка була повідомлена про розпорядження керівника товариства, що належна їй заробітна плата при звільненні списана на відшкодування шкоди, завданої товариству, проте його не оспорювала у встановленому законом порядку.
Крім того, апелянт вказує, що товариством заявлений позов до ОСОБА_7 про відшкодування збитків, у зв'язку з чим, при розгляді даної справи, представником товариства заявлялись клопотання про об'єднання справ в одне провадження та зупинення провадження у справі до набрання рішенням законної сили у справі за їхнім позовом, проте суд першої інстанції всупереч ст. 201 ЦПК України необґрунтовано відмовив в задоволенні зазначених клопотань.
Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь ОСОБА_7 моральної шкоди, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить відхилити апеляційну скаргу СТОВ Агрофірми „Горизонт”, а рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2009 року - залишити без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимог ОСОБА_7 до відповідача про стягнення заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно, в порушення строків визначених ст.116 КЗпП України, позивачу не виплачена заробітна плата в сумі 1208 грн. 85 коп., що період затримки розрахунку становить 65 робочих днів, а тому з відповідача, у відповідності до ст. 117 КЗпП України, підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1667 грн.25 коп..
Задовольняючи частково вимоги позивача до відповідача про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що невиплатою заробітної плати були порушенні законні права позивача.
З наведеними висновками суду 1 інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають матеріалам справи та нормам матеріального та процесуального права.
Зокрема, судом 1 інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_7 працювала на посаді продавця СТОВ „Агрофірми „Горизонт” з 28 травня 2006 року. Наказом № 95-П від 14 жовтня 2009 року позивачка була звільнена із займаної посади за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України, з проведенням повного розрахунку та виплатою компенсацій за невикористані відпустки. /а.с. 5/
Відповідно до довідки СТОВ Агрофірми „Горизонт” № 201 від 17 грудня 2009 року за вересень 2009 року позивачці була нарахована заробітна плата в сумі 1208 грн. 85 коп.
При звільненні позивачки з роботи з нею не було проведено повного розрахунку, у зв'язку з тим, що дана сума була утримана в рахунок відшкодування шкоди. /а.с. 6/
Відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Оскільки відповідач в порушення ст. 116 КЗпП України не провів з позивачем розрахунку при звільненні, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плата та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Доводи відповідача, що товариство не виплатило позивачці заробітну плату, у зв'язку з тим, що остання заподіяла підприємству шкоду, суд 1 інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки наказом № 95-П від 14 жовтня 2009 року про звільнення позивачки з роботи було передбачено проведення з останньою повного розрахунку з виплатою компенсацій за невикористані відпустки. /а.с. 5/ В разі виникнення питання про стягнення з ОСОБА_7 заподіяної підприємству шкоди, товариство повинно його вирішувати, відповідно до положень ст.ст. 127,136 КЗпП України, в судовому порядку, шляхом подання відповідного позову.
Оскільки невиплатою заробітної плати права позивача були порушенні, суд 1 інстанції обґрунтовано, у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, стягнув з відповідача користь ОСОБА_7 100 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи .
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Горизонт” - відхилити.
Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: