Справа № 22ц-320/2010 р. Головуючий у I інстанції - Діденко О.П.
Категорія - цивільна Доповідач - Євстафіїв О.К.
29 січня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.,
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, які також є представниками позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа - Ніжинська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення правил добросусідства, відшкодування шкоди,
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_8 просять скасувати дану ухвалу і направити справу на новий судовий розгляд.
У листопаді 2007 р. останні пред'явили позов до ОСОБА_11, в якому, після уточнення позовних вимог, просили усунути перешкоди, які їм чинить відповідач, у користуванні присадибною земельною ділянкою садиби АДРЕСА_1, та зобов'язати останнього повернути самовільно захоплену ним частину їхньої присадибної земельної ділянки, розміром 83 м2 в межах, зазначених у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 05.08.2008 р. № С-6, знести самовільно споруджений на їхній ділянці одноповерховий гараж з мансардою і привести цю частину ділянки в придатний для використання за призначенням стан, відновити межові знаки на межі їхніх присадибних земельних ділянок шляхом перенесення паркану з цегляним фундаментом, повернути їм в користування частину їхньої ділянки, що самовільно захоплена вздовж даної межі, у спосіб, вказаний у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 05.08.2008 р. № С-6, та привести цю частину ділянки в придатний для використання за призначенням стан, перенести вбиральню на належну відстань від їхнього будинку і обладнати її відповідно до санітарно-технічних вимог, спиляти шість дерев, що ростуть на його земельній ділянці на меншій, ніж передбачено ДБН 360-92, відстані та прибрати закопані фекалії, відшкодувати їм 9000 грн. 00 коп. матеріальної і 9000 грн. 00 коп. моральної шкоди, а також судові витрати.
Справа розглядалася неодноразово; ухвалою суду від 30.04.2009 р. до участі у справі як співвідповідача притягнуто ОСОБА_12
Оскаржуваною ухвалою позовну заяву, про яку йдеться, залишено без розгляду; з позивачів на користь ОСОБА_11 стягнуто 1000 грн. 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з цією ухвалою, позивачі посилаються на наступне. Ними подавалася заява про залишення без розгляду їхньої позовної заяви, але в даній заяві не було вказано, що вони залишають без розгляду вимоги і до співвідповідача ОСОБА_12, що підтверджується ухвалою місцевого суду від 10.12.2009 р. відповідного змісту. У зв'язку з цим суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні їх заяви про залишення поданої ними позовної заяви без розгляду і повернувся до судового розгляду, призначивши наступну дату розгляду справи на 21.12.2009 р. Повторно з заявою про залишення без розгляду їхньої позовної заяви вони не зверталися; 21.12.2009 р. вони подали заяву про зупинення провадження у справі в зв'язку хворобою позивача ОСОБА_5 21.12.2009 р. суд відхилив їхню заяву про зупинення провадження у справі і задовольнив їхню ж заяву про залишення їх позову без розгляду, незважаючи на те, що цю заяву вже було вирішено - у її задоволенні було відмовлено.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 і її представник ОСОБА_6, які також є представниками позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, підтримали апеляційну скаргу.
ОСОБА_11 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити ухвалу місцевого суду без змін, посилаючись на те, що вона є законною і обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу щодо залишення позовної заяви без розгляду, суд І інстанції виходив з того, що, подаючи заяву про залишення позову без розгляду, позивачі використовували своє процесуальне право, передбачене ст.ст. 11, 207 ч. 1 п. 5 ЦПК України. Ці висновки суду є вірними.
Так, по справі встановлено наступне.
ОСОБА_5 по даній справі є і позивачем, і представником всіх інших позивачів, що підтверджується копіями довіреностей відповідного змісту від 06.12.2009 р. (а.с. 165-167).
09.12.2009 р. ОСОБА_5 від свого імені й від імені всіх інших позивачів подала до суду заяву, в якій просила на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України залишити позовні вимоги до ОСОБА_11 без розгляду (а.с. 134, т. 3).
Вирішуючи дану заяву, суд 10.12.2009 р. постановив ухвалу про повернення до з'ясування обставин справи, оскільки у заяві позивачі не просять залишити без розгляду позовні вимоги до співвідповідача ОСОБА_12 і у їх відсутність неможливо з'ясувати, чи підлягають залишенню без розгляду позовні вимоги до співвідповідача. У зв'язку з наведеним місцевим судом продовжено по справі перерву до 21.12.2009 р., що вбачається з журналу судового засідання (а.с. 171 (зв.), т. 3).
21.12.2009 р. ОСОБА_5 від свого імені та від імені всіх інших позивачів подала до суду заяву, в якій просила на підставі ст. 202 ЦПК України зупинити провадження у даній справі в зв'язку з тим, що з 23.12.2009 р. її направлено на стаціонарне лікування, термін якого не визначено (а.с. 163, т. 3).
21.12.2009 р. суд постановив ухвалу про відхилення заяви про зупинення провадження у справі (а.с. 173-174, т. 3) і про залишення позову до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 без розгляду.
Справа не містить відомостей про відкликання позивачами поданої ними заяви про залишення позову без розгляду.
З встановленого випливають наступні висновки.
Згідно з частиною 2 ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Пунктом 5 ч. 1 ст. 207 цього ж Кодексу передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду. ЦПК України не містить норм, згідно з якими заява позивачів про залишення позову без розгляду може бути відхилена. Отже право позивача на залишення без розгляду пред'явленого ним позову є абсолютним.
З заяви про залишення позову без розгляду не вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 заперечували проти залишення без розгляду позовних вимог до ОСОБА_12 До того ж, розгляд по суті пред'явлених ними вимог до ОСОБА_11 є неможливим без участі у справі як співвідповідача ОСОБА_12, в зв'язку з чим на виконання вказівок апеляційного суду, викладених в ухвалі від 12.03.2009 р. (а.с. 247-250, т. 2), останню притягнуто до участі у справі.
В апеляційній скарзі відсутні доводи щодо незаконності ухвали суду І інстанції в частині стягнення з позивачів на користь ОСОБА_11 понесених ним судових витрат.
Таким чином, підстав для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 312 ч. 1 п. 1, 313 - 315 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 відхилити, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: