Спр. № 2-104 2010 р.
9 лютого 2010 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі : головуючого судді Гумен В.М.
при секретарі Харченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним ,
Відповідно до договору дарування частини квартири від 6 жовтня 2008 року ,посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, Прилуцького міського нотаріального округу, Чернігівської області ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 ? частину квартири за № 70 розташованої в будинку за № 216 по вул. Київська в м.Прилуки.
Позивач посилаючись на те,що ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 квартиру за № 70 розташовану в будинку № 216 по вул Київська в м.Прилуки без згоди інших власників спільної сумісної власності,якими є він і ОСОБА_2,просить суд, визнати договір дарування ? частини квартири за № 70 розташованої в будинку за № 216 по вул. Київська в м.Прилуки укладений 6 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області недійсним .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його представник та представник позивачки ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, відповідачі та їх представник не визнали позовні вимоги з мотивів їх безпідставності а трейтя особа вважає,що в позові необхідно відмовити ,оскільки договір дарування частини квартири укладений відповідно до вимог закону.
Заслухавши пояснення сторін,проналізувавши інші докази по справі, суд вважає,що в позові позивачів необхідно відмовити з слідуючих підстав.
Відповідно до договору дарування частини квартири від 6 жовтня 2008 року ( а.с.8 ),посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 ? частину квартири за № 70 розташованої в будинку за № 216 по вул. Київська в м.Прилуки.
Квартира за № 70 розташована в будинку за № 216 по вул. Київська в м.Прилуки до укладення угоди дарування належала на праві спільної часткової власності позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Дані обставини підтвержуться рішенням Прилуцького міського суду Чернігівської області від 19 травня 1993 року про розподіл квартири між сторонами з зазначенням площі, яка передається стороні позивача і стороні відповідача ( а.с. 16 ) , наявністю двох заяв зі сторони позивача і зі сторони відповідача на приватизацію належної кожній стороні частини квартири з зазначенням половини площі квартири та відповідно двох рішень органів приватизації на приватизацію належної частини квартири стороною позивача і стороною відповідача прийняті в 1996 та 1997 року,тобто в різні роки (а.с.28-31),наявністю двох свідоцтв про право власності на житло з зазначенням в кожному з них половини площі квартири та її належність на праві приватної спільної часткової власності сторонам ( а.с.9,41),наявністю реєстрації двох частин квартири в Прилуцькому МБТІ з зазначенням частин належних кожній стороні в спільній частковій власності (а.с. 54 ),наявностю двох технічних паспортів на належну кожній стороні частину квартири ( а.с.11-12,60,70) з заведенням двох інвентарних справ витребуваних офіційно судом і оглянутих в судовому засіданні,копії заяв і технічних документів з яких,які підтвержують право спільної часткової власності сторін на зазначену квартиру приєднані до справи ( а.с.60-75 ) та наявністю двох будинкових книг ( а.с.38-40 ),що не заперечується в судовому засіданні стороною відповідача.
За таких обставин сторона відповідача не довела в судовому засіданні ту обставнину,що квартира № 70 розташована в будинку № 216 по вул. Київська в м.Прилуки належить на праві спільної сумісної власності сторонам.
Відповідно до положень ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткої власності.
Таким чином при вчиненні договору дарування відповідач ОСОБА_3 правомірно подарував належну йому частину квартири,яка знаходиться у спільній частковій власності відповідачці ОСОБА_4,оскільки згода співвласника спільної часткової власності ,якими є позивачі, при укладенні угоди дарування в даному випадку, виходячи з зазначеної вище норми закону, не потрібна .
За таких обставин ,коли підстава ,яку наводить сторона позивача для визнання правочину недісним в даному випадку відсутня та коли інших підстав для визнання правочину недісним сторона позивача не наводить, суд вважає необхідним відмовити позивачам в задоволенні позову за його безпідставністю.
На підставі наведеного,ст.ст.356,357,361,370,372 ЦК України,керуючися ст.ст.10,60,212,213,215 ЦПК України,суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,яка повинна бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Головуючий Гумен В.М.