14 грудня 2018 року (о 16 год. 30 хв.)Справа № 280/4262/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (69121, АДРЕСА_1) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25-а, код ЄДРПОУ 41248943) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
09.10.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40, 29 цього Закону, а також ч.ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком за 2016-2017 роки, а саме: 5377,90 грн., та вимог ст. 29 цього Закону шляхом підвищення пенсії на 14,5%, а також ч.ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітку для обчислення пенсії 5,60000 з 22.08.2018 та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що позивач перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя як такий, що приймав участь в роботі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовозобов'язаний та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення позивачу пенсії за віком, проте листом від 07.09.2018 №330/В-9 відповідач відмовив у призначенні пенсії, у зв'язку із тим, що позивач з 16.03.1992 вже отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважає відмову протиправною, у зв'язку із чим просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 16.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 12.11.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
05.11.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 35351), в якому зазначає, що у відповідача не має підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст.ст. 26,40 Закону № 1058 з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за два календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016 та 2017 роки), з урахуванням коефіцієнту заробітку 5,6 відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом від 07.09.2018 № 330/В-9 позивачу роз'яснено, що оскільки на теперішній час позивач має 24 місяці страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії, позивач має право на перерахунок пенсії на пенсію за віком, обчислену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати, визначеної частиною 2 ст. 40 цього Закону для призначення пенсії при цьому заробітна плата буде враховуватись за період, передбачений частиною 1 ст. 40 цього Закону. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні ПФУ м.Запоріжжя та отримує пенсію по інвалідності у розмірі фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії. Йому безстроково було встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК серії АД № 178602.
З 05.03.1992 позивачу призначена пенсія по інвалідності як інваліду ІІІ групи, обчислена згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 01.04.2002, на підставі особистої заяви позивачу проведено перерахунок пенсії на пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, обчислено відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 30.01.2008, на підставі особистої заяви позивачу проведено перерахунок пенсії з пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків на пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.01.2012 позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних витрат, обчислену згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
22.08.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення йому пенсії за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016 та 2017 роки), а також з урахуванням коефіцієнту заробітку 5,6 відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 07.09.2018 №330/В-9 Правобережне об'єднане УПФУ м.Запоріжжя повідомило, що 16.03.1992 позивач звернувся до управління з особистою заявою щодо призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи, захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. З 05.03.1992 позивачу призначена пенсія по інвалідності, обчислена згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 01.04.2002, на підставі особистої заяви позивача проведено перерахунок пенсії на пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, обчислену згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 30.01.2008, на підставі особистої заяви позивача проведено перерахунок пенсії на пенсію по інвалідності, обчислену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01.01.2012 позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, обчислену згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки на теперішній час позивач має 24 місяці страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії, позивач має право на перерахунок пенсії на пенсію за віком, обчислену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати, визначеної частиною 2 ст. 40 цього Закону для призначення пенсії при цьому заробітна плата буде враховуватись за період, передбачений частиною 1 ст. 40 цього Закону. Підстави для призначення пенсії позивачу за віком на загальних підставах, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за два календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016 та 2017 роки), з урахуванням коефіцієнту заробітку 5,6 відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні. Разом з цим, оскільки позивачу призначено пенсію з 05.03.1992, підстав для перерахунку пенсії із застосуванням підвищення, передбаченого ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід, не має.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Станом на час призначення позивачу пенсії по інвалідності пенсійне забезпечення громадян здійснювалось відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим законом призначалися наступні види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (далі - Закон №1058-ІV).
Отже, з 1 січня 2004 року Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Пунктом 15 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 було визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Разом з цим, з часу набрання чинності Законом України №1058 більшість положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність, у зв'язку з чим державні пенсії, у тому числі і пенсії по інвалідності, пенсії за віком, призначаються на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і на підставі цього ж Закону здійснюється перерахунок цих пенсій.
Згідно зі статтею 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
У постанові від 10.07.2018 у справі № 728/2785/15, Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зроблено висновок, що державні пенсії по інвалідності, за віком, які раніше призначалися за Законом України «Про пенсійне забезпечення» і державні пенсії по інвалідності, за віком, які призначаються з 1 січня 2004 року на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є одними і тими ж видами пенсійного забезпечення (фактично лише змінено Закон, який регламентує призначення таких пенсій), і з 1 січня 2004 року формула для обчислення цих видів пенсій єдина, і визначена Законом №1058.
Разом з цим, в постанові від 20.02.2018 у справі № 758/15262/16-а, Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зроблено висновок, що пенсія за віком, призначена на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та пенсія за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є одним і тим же видом пенсії, а тому не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що пенсія по інвалідності, призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пенсія по інвалідності, передбачена ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є одним і тим же видом пенсії, а тому при зміні виду пенсії в межах одного Закону застосовуються приписи ч. 3 ст. 45 Закону № 1058.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави для переведення позивача на пенсію за віком на загальних підставах, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за два календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016 та 2017 роки).
Так, суд зазначає, що позивач набув право на призначення йому пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України № 1058. Отже, в даному випадку відбувся не перехід з одного виду пенсії на інший, а призначення нової пенсії.
Таким чином, в даному випадку відповідач мав керуватися, положеннями частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Стосовно вимоги позивача підвищити розмір пенсії на 14,5%, відповідно до вимог ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону №1058-ІV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
За змістом вказаної норми підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Отже, для підвищення пенсії на підставі ч. 1 ст. 29 Закону №1058-ІV необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV.
За таких обставин, оскільки позивач з 1992 року отримував пенсію по інвалідності, то його звернення із заявою про призначення пенсії за віком на загальних умовах у 2018 році не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки з 1992 року по 2018 рік він вже отримував пенсію по інвалідності.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 по справі №336/4385/17 (2-а/336/421/2017) адміністративне провадження №К/9901/2275/18.
Щодо вимоги позивача щодо застосування індивідуального коефіцієнту заробітку для обчислення пенсії 5,60000, суд зазначає, що визначення коефіцієнту заробітку для обчислення пенсії належить виключно до компетенції органів ПФУ та суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (69121, АДРЕСА_1) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25-а, код ЄДРПОУ 41248943) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 цього Закону.
Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, починаючи з 22.08.2018 та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.12.2018.
Суддя Ю.В.Калашник