Справа № 182/4810/18
Провадження № 2/0182/2705/2018
Іменем УКРАЇНИ
18.12.2018 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від АТ «НЗФ» надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги мотивують тим, що 04.09.2017 року року, відповідно до наказу №701, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» сортувальником - здавальником ЦВФ. 12.04.2018 року ОСОБА_1 подав заяву на ім'я начальника управління персоналом ОСОБА_2, в якій просив звільнити його з заводу у зв'язку зі зміною місця проживання. Відповідно до наказу № 308 від 12.04.2018 року про припинення трудового договору, відповідача було звільнено з заводу за ст.38 КЗпП України. При звільненні ОСОБА_1 13.04.2018 року, під час здійснення остаточного розрахунку, на його банківську картку була переведена заробітна плата в сумі 6 048 грн., яка помилково нарахована та переведена в другий раз 16.04.2018 року в сумі 6 048 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 5 042 грн. 50 коп., що підтверджується відомостями до платіжних доручень № 70744 від 13.04.2018 року, № 71144 від 16.04.2018 року, розрахунковим листом за квітень 2018 року ОСОБА_1 Під час звільнення ОСОБА_1 був повідомлений про наявність в нього заборгованості і про необхідність повернення підприємству зайво сплачених коштів. Відповідач при цьому від добровільного повернення коштів відмовився. Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Статтею 1215 Цивільного кодексу України встановлено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти й інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку чи недобросовісності з боку набувача. У п.24 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначається, що вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно неповерненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Так, розрахунковий лист за квітень 2018 року ОСОБА_1, виписка по особовому рахунку за період з 13.04.2018 року по 16.04.2018 року підтверджує факт допущення розрахункової помилки під час здійснення розрахунку з відповідачем (виплата на карту Кредит Дніпро у сумі 6 048,00 два рази). Тому звернулись до суду і просять стягнути з відповідача на користь АТ НЗФ 5 042 грн.50 коп. заборгованості та судові витрати у справі.
В судове засідання представник позивача не прибув, надав заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, на задоволенні позову наполягала.
Відповідач до суду не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином судовою повісткою з поштовим повідомленням, які повернулись без вручення за терміном зберігання. Тому був повідомлений оголошенням на офіційному веб-порталі Судової влади.
Відповідно до ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов»язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно зі ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа слухалась в порядку ст.131, 223, 280 ЦПК України у відсутність відповідача.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Засобом захисту цивільного права та інтересу є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як встановлено в судовому засіданні, 04.09.2017 року року, відповідно до наказу № 701, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» сортувальником - здавальником ЦВФ (а.с.7, 9). 12.04.2018 року ОСОБА_1 подав заяву на ім'я начальника управління персоналом ОСОБА_2, в якій просив звільнити його з заводу у зв'язку зі зміною місця проживання (а.с.8). Відповідно до наказу № 308 від 12.04.2018 року про припинення трудового договору, відповідача було звільнено з заводу за ст.38 КЗпП України. При звільненні ОСОБА_1 13.04.2018 року, під час здійснення остаточного розрахунку, на його банківську картку була переведена заробітна плата в сумі 6 048 грн., яка помилково нарахована та переведена двічі 16.04.2018 року в сумі 6 048 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 5 042 грн. 50 коп., що підтверджується відомостями до платіжних доручень № 70744 від 13.04.2018 року, № 71144 від 16.04.2018 року, розрахунковим листом за квітень 2018 року ОСОБА_1 (а.с.10-16). Під час звільнення відповідач по справі ОСОБА_1 був повідомлений про наявність в нього заборгованості і про необхідність повернення підприємству зайво сплачених коштів.
Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Згідно із ст.1215 Цивільного кодексу України, не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти й інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку чи недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно неповерненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин.
До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.
Як встановлено в судовому засіданні, розрахунковий лист за квітень 2018 року ОСОБА_1, виписка по особовому рахунку за період з 13.04.2018 року по 16.04.2018 року підтверджує факт допущення розрахункової помилки під час здійснення розрахунку з відповідачем (виплата на карту Кредит Дніпро у сумі 6 048,00 два рази).
Тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» зайво перераховані грошові кошти в розмірі 5 042 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» судові витрати в розмірі 1762,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області (м.Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал