Справа № 181/1140/18
Провадження № 2/181/308/18
"17" грудня 2018 р. смт. Межова
Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Літвінової Л.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Яківець А.О.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Межівська селищна об'єднана територіальна громада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Межівська селищна об'єднана територіальна громада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що їй на праві власності належить житлова квартира АДРЕСА_1. Відповідач не проживає в ї житловій квартирі з 2009 року, не приймає участі у сплаті комунальних платежів, в утриманні житла участі не приймає.
Позивач просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у житловій квартирі АДРЕСА_1 та примусово зняти її з реєстраційного обліку в житловій квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності; судові витрати покласти на відповідача.
23 жовтня 2018 року на виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, судом було направлено запит до Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області стосовно реєстрації місця проживання та інших персональних даних відповідача (а.с.32).
06 листопада 2018 року до суду надійшли відомості стосовно реєстрації місця проживання та інших персональних даних відповідача (а.с.33).
Ухвалою судді від 07 листопада 2018 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 05 грудня 2018 року о 10:00 годині (а.с.35-36).
Ухвалою суду від 05 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10:00 годин 17 грудня 2018 року (а.с.45-46). Відповідача ОСОБА_2 викликано через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.48).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надавши заяву про розгляд справи без її участі. Згодна на заочний розгляд справи. На задоволенні позовних вимог наполягає (а.с.43).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи і від неї не надійшло повідомлення про причини неявки. Заяви про розгляд справи за її відсутності суду не надала. Також відповідач не скористалась правом на відзив та не направила до суду письмовий відзив на позовну заяву.
В зв'язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який був повідомлений належним чином, і який про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав, суд відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В зв'язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд з його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Представник третьої особи - Межівської селищної об'єднаної територіальної громади у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.41).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв'язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 09 січня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру № 7, що знаходиться в двоповерховому житловому будинку за № 5 по вул. Сонячній в смт. Межова Дніпропетровської області (а.с.20).
Право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру підтверджується також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22085173 від 05.03.2009 року (а.с.21), Витягом з Державного реєстру правочинів № 6903042 від 09.01.2009 року (а.с.22), технічним паспортом (а.с.25).
Факт реєстрації відповідача підтверджується довідкою про склад сім'ї виконавчого комітету Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області № 6709 від 03.10.2018 року та відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області (а.с.28, 33).
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 своїм діянням порушує законні права та інтереси ОСОБА_1, передбачені ст.41 Конституції України, згідно якої - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Дана норма регулюється також ст.ст.319, 329 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.328 ЦК України право власності відбувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із зазначеної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що Закон №1382-ІV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Враховуючи, що ОСОБА_2 з 2009 року не проживає за місцем реєстрації, суд приходить до висновку, що вона є такою, що втратила своє право на користування житлом.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору.
Керуючись ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,ст.ст.316, 317, 319, 321, 328, ч.2 ст.386, ст.391 ЦК України, ст. 72 ЖК України, ст.ст. 2, 4, 81, 96, 128, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: 52900, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: 52900, АДРЕСА_2), третя особа: Межівська селищна об'єднана територіальна громада (юридична адреса: 52900, Дніпропетровська область, Межівський район, смт. Межова, вул. ім. Грушевського, буд.9, код ЄДРПОУ 41741690) визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням у житловій квартирі АДРЕСА_1 та примусово зняти її з реєстраційного обліку в житловій квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати при розгляді справи в суді в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 17.12.2018 року.
Суддя: ОСОБА_5