номер провадження справи 27/148/18
12.12.2018 Справа № 908/2121/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01011 м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964)
до відповідача: Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (71503 Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1, код ЄДРПОУ 32166551)
про стягнення 26 166 грн. 00 коп.
за участю
представника позивача: Балацький Я.А., дов. № 3200 від 08.12.2018 р.
представник відповідача: не з'явився
17.10.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення з Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради 19 200 грн. 67 коп. заборгованості за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р. по акту № 26/9 від 29.09.2017 р.; 4 033 грн. 19 коп. пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 1 344 грн. 05 коп. штрафу в розмірі 7 % за прострочення оплати послуг по акту № 26/9 від 29.09.2017 р. за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 509 грн. 74 коп. 3 % річних за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 1 078 грн. 35 коп. індексу інфляції за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2018 р., справу № 908/2121/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 18.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2121/18, присвоєно справі номер провадження 27/147/18.
Справа № 908/2121/18/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 19.11.2018 р.
Ухвалою суду від 19.11.2018 р. розгляд справи відкладався на 12.12.2018 р.
У судовому засіданні 12.12.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 12.12.2018 р., відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2018 р. підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 19 200 грн. 67 коп. заборгованості за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р. по акту № 26/9 від 29.09.2017 р.; 4 033 грн. 19 коп. пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 1 344 грн. 05 коп. штрафу в розмірі 7 % за прострочення оплати послуг по акту № 26/9 від 29.09.2017 р. за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 509 грн. 74 коп. 3 % річних за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 1 078 грн. 35 коп. індексу інфляції за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6900117610520, оригінал якого міститься в матеріалах справи, поштове відправлення № 013781, отримано представником відповідача 25.10.2018 р.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2121/18.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
05.08.2013 р. між Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (виконавець) та Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (замовник) укладено договір про надання послуг з проведення гідравлічних випробувань трубопроводів теплових мереж № 75/191-13.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Відповідно до пункту 1.1 договору, у порядку й на умовах, визначених даним договором, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надання послуг з проведення гідравлічних випробувань трубопроводів теплових мереж КП «ПКВ» ЕМР, які живляться від ВП ЗАЕС, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.
Згідно з п. 2.3 договору, оплата наданих послуг здійснюється Замовником не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця. Підставою для оплати є акт здачі-приймання наданих послуг.
Відповідно до п. 4.1 договору, по закінченню надання послуг Виконавець надає Замовникові акт здачі-приймання наданих послуг, за кожним етапом окремо, відповідно до Календарного плану гідравлічних випробувань трубопроводів теплових мереж КП «ПКВ» ЕМР (Додаток № 2, як невід'ємна частина договору).
29.09.2017 р. між позивачем та відповідачем був підписаний двосторонній акт № 26/9 про проведення гідравлічних випробувань трубопроводів теплових мереж КП «ПКВ» ЕМР, які заживлені від ВП ЗАЕС, на суму 19 200 грн. 67 коп.
Строк оплати послуг по 31.10.2017 р.
Прострочення оплати наданих послуг по акту № 26/9 від 29.09.2017 р. складає 323 дні.
Внаслідок невиконання споживачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг в установлені договором строки, на його адресу 26.12.2017 р. правлена претензія № 28-23/28240, яка отримана відповідачем 27.12.2017 р.
Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором надання послуг з проведення гідравлічних випробувань трубопроводів теплових мереж № 75/191-13 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 19 200 грн. 67 коп. підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
У зв'язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4 033 грн. 19 коп. пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 1 344 грн. 05 коп. штрафу в розмірі 7 % за прострочення оплати послуг по акту № 26/9 від 29.09.2017 р. за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 509 грн. 74 коп. 3 % річних за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 1 078 грн. 35 коп. індексу інфляції за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
За визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 5.2 договору, за порушення строків оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі 0,1% від підлягаючій сплаті суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення не виконаних зобов'язань.
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг підтверджується матеріалами справи № 908/2121/18.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Водночас ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 31.10.2017 р. по 30.06.2018 р. в розмірі 4 033 грн. 19 коп. та сума штрафу в розмірі 7 % за прострочення оплати послуг по акту № 26/9 від 29.09.2017 р. за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р. понад 30 днів в розмірі 1 344 грн. 05 коп.
Перевіривши (за допомогою ІПС "Законодавство") заявлену позивачем до стягнення суму пені та штрафу, суд дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені є вірним, тому, судом задовольняється сума пені у повному розмірі.
Позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 509 грн. 74 коп. 3 % річних за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р. та 1 078 грн. 35 коп. індексу інфляції за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).
Перевіривши (за допомогою ІПС "Законодавство") заявлену позивачем до стягнення суму 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок є вірним, тому, судом задовольняється сума 3 % річних у розмірі 509 грн. 74 коп. та сума інфляційних втрат в розмірі 1 078 грн. 35 коп.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", Запорізька область, м. Енергодар до Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради, Запорізька область, м. Енергодар задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (71503 Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1, код ЄДРПОУ 32166551) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01011 м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) 19 200 (дев'ятнадцять тисяч двісті) грн. 67 коп. заборгованості за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р. по акту № 26/9 від 29.09.2017 р.; 4 033 (чотири тисячі тридцять три) грн. 19 коп. пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. 05 коп. штрафу в розмірі 7 % за прострочення оплати послуг по акту № 26/9 від 29.09.2017 р. за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 509 (п'ятсот дев'ять) грн. 74 коп. 3 % річних за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р.; 1 078 (одна тисяча сімдесят вісім) грн. 35 коп. індексу інфляції за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 75/191-13 від 05.08.2013 р., 1762( одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 17.12.2018 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова