Справа № 909/1093/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18.12.2018 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., розглянувши матеріали заяви №461 від 13.12.2018 (вх№19553/18 від 14.12.2018) КП "Полігон Екологія" про забезпечення
позову: Комунального підприємства "Полігон Екологія",
вул. Шкрумеляка, 36, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кащук Лілії Ярославівни,
АДРЕСА_1
про стягнення 17 581,84грн.
Комунальне підприємство "Полігон Екологія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кащук Лілії Ярославівни про стягнення 17 581,84грн за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором про надання послуг механізмами №43 від 09.07.2018.
Одночасно заявник подав суду заяву №461 від 13.12.2018 (вх№19553/18 від 14.12.2018) про забезпечення позову. Просить суд накласти арешт на кошти в межах суми 17 581,84грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку ФО-П Кащук Лілії Ярославівни в банківських установах. Заява мотивована ухиленням відповідача від сплати заборгованості за договором про надання послуг механізмами №43 від 09.07.2018, а тому на думку заявника, невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову №461 від 13.12.2018 (вх№19553/18 від 14.12.2018) суд прийшов до висновку, що останню подано без додержання вимог викладених в статті139 Господарського процесуального кодексу України.
Приписами статті 139 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову. Згідно з пунктами 6, 7 частини 1 цієї правової норми, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як вказують норми частин 1 - 3 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Таким чином, застосування зустрічного забезпечення та визначення його конкретного розміру є прерогативою суду, який повинен з урахуванням обставин справи оцінити вірогідність завдання збитків відповідачу.
Водночас законодавець урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін на підставі принципу диспозитивності зобов'язав особу, яка бажає забезпечити позов запропонувати спосіб зустрічного забезпечення.
При цьому норма пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України щодо зазначення пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення є імперативною та не допускає подвійного тлумачення. Отже на позивача (заявника) покладено обов'язок надати пропозиції зустрічного забезпечення, тобто запропонувати спосіб, а суд управі визначити конкретний розмір такого способу.
В порушення пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову №461 від 13.12.2018 (вх№19553/18 від 14.12.2018) не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.
Крім того у заяві про забезпечення позову заявником не вказано відомостей, необхідних для забезпечення позову, а саме не зазначено номери рахунків і найменування установ банків, де розміщено кошти на які заявник просить суд накласти арешт, що є порушенням пункту 7 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з приписами частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином з урахуванням вище викладеного, суд вбачає в наявності підстави для повернення КП "Полігон Екологія" заяви про забезпечення позову №461 від 13.12.2018 (вх№19553/18 від 14.12.2018).
Керуючись статтями 136, 139, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву №461 від 13.12.2018 (вх№19553/18 від 14.12.2018) про забезпечення позову повернути Комунальному підприємству "Полігон Екологія", вул. Шкрумеляка, 36, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала підписана 18.12.2018
Суддя С.Кобецька