ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
13.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/904/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
вул. Саксаганського, 70-А, м. Київ, 01032
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"
вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення 2 479,48 грн
Представники сторін не з'явилися
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" подало позов до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення 2 479,48 грн. Одночасно в позовній заяві, заявник просить суд призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження призначено розгляд справи по суті на 15.11.2018 року. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2018 року розгляд справи по суті відкладено на 04.12.2018 року. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2018 року відкладено розгляд справи по суті на 13.12.2018 року.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися. Відповідач відзиву на позовну заяву суду не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 178 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок виплати ПрАТ "СК "Уніка" страхового відшкодування вигодонабувачу на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №284024/4092/0000190 від 20.07.2017 року, у зв'язку з настанням страхового випадку (пошкодженням в дорожньо-транспортній пригоді застрахованого автомобіля ЗАЗ Віда, державний номер НОМЕР_1, у позивача виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Галицька" як до страховика особи, з вини якої сталася ДТП - ОСОБА_1, відповідно до полісу АМ/000505535. Оскільки відповідач, отримавши вимогу позивача, суму страхового відшкодування не виплатив, позивач звернувся з зазначеним позовом.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, сума страхового відшкодування становить 2 479, 48 грн.
Таким чином з посиланням на ст. 22, 993, 1187 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач просить суд стягнути з відповідача 2 479, 48 грн страхового відшкодування.
Відповідач будь-яких заперечень та відзиву на позовну заяву суду не подав.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №284024/4092/0000190 від 20.07.2017 року, предметом якого є страхування транспортного засобу ЗАЗ Віда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.19).
Відповідно до п.3.1.2. вказаного договору одним зі страхових ризиків є ДТП.
30.01.2018 року у селі Нове (Київської області) по вул. Чорновола,1 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу МАЗ 5337 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1.
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.02.2018 року по справі №369/1487/18 - вказана ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 дорожнього руху України.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ "СК "Галицька" згідно з полісом АМ/000505535.
Відповідно до п.9.4. договору розмір страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків, завданих ТЗ в результаті страхового випадку.
Відповідно до п.10.1. договору виплата страхового відшкодування в частині добровільного страхування наземного транспорту проводиться страховиком згідно з умовами договору на підставі заяви страхувальника або вигодонабувача (його спадкоємця/правонаступника або особи, яка має належним чином оформлене повноваження від страхувальника) і страхового акта, що складається страховиком після отримання всіх необхідних документів, визначених розділом 10 цього договору.
Відповідно до укладеного договору - однією з умов здійснення виплати страхового відшкодування при настанні страхових випадків за ризиками "ДТП", для отримання страхового відшкодування страховику надаються документи, складені ремонтним підприємством, які містять відомості стосовно вартості відновлюваного ремонту.
Відповідно до рахунку-фактури №0000022116 від 22.02.2018 року - вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля становить 5 249, 69 грн (а.с.29).
Пунктом 1.2.3. договору встановлено франшизу у розмірі 2 770, 20 грн.
Відповідно до платіжного доручення №009535 від 28.02.2018 року позивач сплатив на рахунок СТО вартість відновлюваного ремонту пошкодженого ТЗ в розмірі 2 479, 48 грн (43).
Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку таких висновків.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У даному випадку існує основне зобов'язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою , відповідальною за збитки , - з іншого. Однак, тут відбувається зміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особи на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав . Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому права вимоги передаються в тім же обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником.
Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентується Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до положень п.2.1 ст.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З врахуванням викладеного страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов'язаний відшкодувати завдані застрахованим транспортним засобам збитки, пов'язані з відновлюваним ремонтом, лише з урахуванням зносу.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до рахунку-фактури №0000022116 від 22.02.2018 року - вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля становить 5 249, 69 грн. Пунктом 1.2.3. договору встановлено франшизу у розмірі 2 770, 20 грн. Відповідно до платіжного доручення №009535 від 28.02.2018 року позивач сплатив на рахунок СТО вартість відновлюваного ремонту пошкодженого ТЗ в розмірі 2 479, 48 грн. Таким чином, враховуючи викладені обставини та вимоги чинного законодавства, страхове відшкодування в розмірі 2 479, 49 грн (вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля 5 249, 69 грн - франшизу у розмірі 2 770, 20 грн) підлягає стягнення з відповідача.
Суд, дослідивши подані докази, а саме:
договір добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №284024/4092/0000190 від 20.07.2017 року;
заяву про подію, що має ознаки страхового випадку №00249531 від 02.02.2018 року;
страховий акт №00249531 від 22.02.2018 року;
заяву №21747 на виплату страхового відшкодування;
рахунок-фактуру №0000022116 від 22.02.2018 року;
платіжне доручення №009535 від 28.02.2018 року - визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
В спірному випадку подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 530, 625, 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 73, 86, 123, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" /01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, код ЄДРПОУ 20033533/ до Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Галицька" /76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22, код ЄДРПОУ 22186790/ про стягнення страхового відшкодування в розмірі 2 479, 48 грн - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Галицька" /76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22, код ЄДРПОУ 22186790/ на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" /01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, код ЄДРПОУ 20033533/ страхове відшкодування в розмірі 2 479 грн 48 к. (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять гривень 48 к.) та судовий збір в сумі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів до Західного апеляційного господарського суду (м. Львів).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.12.2018
Суддя Фрич М. М.