Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"10" грудня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/796/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Голюк Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Наумова А.М., довіреність від 07.08.2018,
від відповідача: Малий М.С., довіреність № 01-26/32 від 10.10.2018.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом" ДНЛ Груп"
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
про стягнення 1 579 558,06 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1368991,43 грн. основного боргу, 634,85 грн. інфляційних, 16826,86 грн. 3% річних, 193104,92 грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав. зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у відзиві. Вважав. що згідно специфікацій №10 та №11 термін оплати товару настає лише після спливу 30-денного строку після оформлення акту вхідного контролю, а не підписання видаткової накладної. Тому вимоги в частині нарахування пені, інфляційних та річних необґрунтовані.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи. Між ТОВ «Торговий Дом «ДНЛ Груп» (Позивач/Постачальник) та ДП «Житомирський Бронетанковий Завод» (Відповідач/Покупець) укладено Договір поставки №ДНЛ-2299 від 31.08.2016 (а.с. 40-42), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець - прийняти й оплатити продукцію вказану у Специфікаціях, на умовах та в строки, передбачені договором (п.1.1. договору).
Пунктом 2.1. договору визначено, що кількість, ціна та номенклатура продукції вказується у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
Моментом поставки продукції та передачі її Покупцю є підписання сторонами видаткової накладної (п. 3.1. договору).
Пунктами 3.2, 3.4. договору встановлено, що постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії визначає Покупець та надає відповідне замовлення постачальнику. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної Специфікацією. Право власності на продукцію переходить до Покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 договору оплата Покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному договорі. Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.
Пунктом 5.2. договору поставки №ДНЛ-2299 від 31.08.2016 встановлено, що умови оплати зазначаються у Специфікаціях.
Пунктами 4 Специфікацій №10, 11 від 13.03.2018 (а.с. 43-46) до договору встановлено, що оплата за продукцію, яка є предметом договору, проводиться Покупцем в строк 30 днів після отримання товару та прийняття його за показниками якості та кількості на складі Покупця.
На виконання вказаних умов договору Позивачем, відповідно до Специфікацій №10, 11 від 13.03.2018 та відповідно до видаткових накладних №949 від 13.03.2018, №950 від 13.03.2018, №969 від 14.03.2018, №970 від 14.03.2018, №971 від 14.03.2018 передано у власність Відповідача передбачені Специфікаціями партії продукції на загальну суму 1368991,43 грн. (а.с. 47-51).
Разом з тим, на підтвердження факту поставки товару в матеріалах справи містяться рахунки на оплату товару, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей (а.с. 52- 62).
Вищезазначені документи підтверджують, що Позивачем було передано у власність Відповідача товар на загальну суму 1368991,43 грн.
В порушення умов договору та Специфікацій поставлений Позивачем товар не оплачений, а отже з 13.04.2018 (за видатковими накладними №949 від 13.03.2018 року, №950 від 13.03.2018 року) та з 16.04.2018 року (за видатковими накладними №969 від 14.03.2018 року, №970 від 14.03.2018 року, №971 від 14.03.2018 року) розпочинається термін прострочення виконання зобов'язання Відповідача перед Позивачем.
02.07.2018 на адресу Відповідача Позивач направив претензію з проханням оплатити поставлений товар, яку Відповідач залишив без належного реагування.
За таких обставин, Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін)
його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, за ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене суд вважає вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 13689913,43 грн. обґрунтованими.
Крім цього, Позивач просив стягнути з Відповідача 634,85 грн. інфляційних, 16826,86 грн. 3% річних, 193104,92 грн. пені.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши розрахунок пені, що міститься в тексті позовної заяви., суд вважає останній вірним. а вимоги в цій частині такими. що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунки інфляційних та 3% річних, виконані позивачем також вірні, а вимоги в цій частині обґрунтовані.
Заперечення відповідача щодо безпідставності вимог щодо нарахувань пені, річних та інфляційних суд не приймає до уваги, оскільки п. 3.1., 3.4. договору передбачено. що моментом поставки продукції та передачі її Покупцю є підписання сторонами видаткової накладної. Право власності на продукцію переходить до покупця також з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної.
Разом з тим, п. 2.4. та 2.5. договору передбачено порядок приймання продукції та усунення недоліків, виявлених у поставленому товарі.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем на підтвердження своїх заперечень не подано доказів щодо відмінності дати підписання видаткової накладної від дати акту вхідного контролю. Також не подано відповідачем і контррозрахунку пені, річних та інфляційних.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, 1, ід. код 07620094)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом" ДНЛ Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Дементьєва, 12 кв. 30) 1368991,43 грн. основного боргу, 634,85 грн. інфляційних, 16826,86 грн. 3% річних, 193104,92 грн. пені, а також 23693,37 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.12.18
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати: